diplov / file1

В даній моделі приведено окремий блок, в якому можна задавати

параметри для моделювання. Нижче приведено приклад вибору швидкостей

передачі.

121

Аналогічно, як і в попередніх моделях, можна подивитись осцилограми в

різних точках моделі.

122

Також можна більш детально подивитись структуру окремих блоків,

наприклад, передавача.

4.4. Моделі системи WCDMA

В блоці розширення Communications Blocksets наявні три моделі системи

WCDMA.

123

Нижче приведена кожна з трьох моделей та осцилограми до одної з

моделей.

124

125

126

Частина 2.

Системи коміркового зв’язку

5. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ КОМІРКОВИХ

МЕРЕЖ GSM

Коміркові мережі (англ. Cellular Mobile Networks), це мережі, що сьогодні найбільш динамічно розвиваються. Ця телекомунікаційна техніка дозволяє задовольнити комунікаційні потреби людини на землі навіть під час руху. В

недалекому майбутньому передбачається, що коміркові мережі дозволять повну персоніфікацію телекомунікаційних послуг. У світі вже виникають мережі персонального зв’язку (англ. Personal Communication Networks). Разом з багатьма іншими техніками мобільного зв’язку, що використовують радіоканал,

як середовище для передачі інформації, громадські коміркові мережі

становлять предмет зацікавлень мобільного наземного радіозв’язку.

За міжнародними оцінками до 1985 року розвиток різних типів телекомунікаційних послуг в мобільному наземному радіозв’язку запізнювався,

що найменше, на десять років в порівнянні з послугами, що надавалися за допомогою систем стаціонарної телекомунікації. Цей стан відносився навіть до розвинутих країн, таких як США, Японія, Західна Європа та скандінавські країни. Тільки невелика кількість власників автомобілів цих країн мали під час руху доступ до громадської телефонної мережі. Ситуація діаметрально змінилася під час впровадження до експлуатації перших коміркових систем. До кінця вісімдесятих років в Європі і США інстальовано коміркові мережі з

вісімдесятих років в Скандинавії, Великій Британії та в США, а від другої половини вісімдесятих розпочався розвиток коміркових мереж другої генерації з передачею цифрових сигналів в розмовному каналі в смугах 900 МГц і

1800 МГц. Серед них американська система ADC ( англ. American TDMA Digital Cellular system), японський стандарт JDC (англ. Japanese Digital Cellular standard) і європейський стандарт GSM/DCS (англ. Europe's digital Global Standard for Mobile telephony/ Digital Cellular System). Однак до цієї пори,

128

виходячи із кількості абонентів, що обслуговуються системами, переважають аналогові системи. Передбачається, що коміркові мережі з цифровими методами передачі сигналів будуть домінувати лише після 2000 року (рис.5.1).

Рис.5.1 Стан розвитку коміркових мереж в Європі в 1986-2000 роках

Рис.5.2 Співвідношення наявного мобільного обладнання

В Європі під кінець 1988 року біля 1,5 млн. абонентів використовували послуги коміркових мереж. В 1992 році кількість абонентів зросла до 6 млн., чи на 300%. Такою динамікою приросту числа нових абонентів не може похвалитися ніяка інша система телекомунікації на світі.

129

До 1980 року серед головних стримуючих причин розвитку мобільних

систем радіокомунікацій можна назвати такі:

брак технічних можливостей для утворення постійних абонентських ліній на основі радіоканалу;

обмеження числа радіоканалів, що виділені для мобільних систем зв’язку;

низька якість передачі сигналів в радіоканалах.

Згадані перепони були подолані у 80-х роках в мобільних наземних системах нової генерації, що отримали назву коміркові мережі. Однак такий динамічний розвиток коміркових мереж не був би можливим без появи на телекомунікаційному ринку швидких, багатофункціональних мікропроцесорів і мікроелектронних пристроїв із великою ступінню інтеграції.

У світі сьогодні проводяться дуже інтенсивні дослідження, що спрямовані на створення можливості надання ще ширших послуг при зменшенні коштів на створення і експлуатацію обладнання, що входить до складу системи, а також здешевлення абонентського обладнання.

5.1. Коротка історична довідка

Вже перші спроби встановлення зв’язку за допомогою радіохвиль вказували на природній спосіб зв’язку між об’єктами, коли хоча б один знаходиться в русі. У 1887 році відомий італієць, один із творців радіо, Gugliemo Marconi встановив радіозв’язок із морським буксиром на відстані

29 км. Під час Першої світової війни були проведені несміливі спроби встановлення за допомогою радіохвиль зв’язку між рухомими об’єктами.

Перша система радіотелефонного зв’язку з наземними рухомими об’єктами була впроваджена в 1921 році в Детройті (США). Вона дозволяла встановлювати зв’язок між автомобілями поліції цього міста. Подібна система була введена в експлуатацію в 1932 році в Нью-Йорку. Обидві системи працювали в діапазоні до 2 МГц. У 1933 році Федеральна комісія зв’язку (англ.

Federal Communications Commission -USA FCC) розпочала експерименти із встановлення радіозв’язку в чотирьох каналах смуги 30-40 МГц. І в 1938 році

130