практикум

РОБОТА 6.7. Спостереження за процесом виділення сечі

Мета роботи. Вивчити діурез (сечовиділення), секреторну функцію нирок на собаці у гострому досліді.

Матеріали й обладнання: собака, операційний столик, наркотичний засіб, фізіологічний розчин, 15-процентний розчин натрію хлориду, 20-процентний розчин сечовини, індигокармін, пітуїтрин, адреналін, 10-процентний розчин лимоннокислого натрію, набір хірургічних інструментів, шприц, хімічні стакани на 100 мл, скляні зігнуті канюлі, гумові слухові трубки, пробірки, штатив.

Хід роботи. Собаку під загальним наркозом фіксують на операційному столику черевом догори. Після підготовки операційного поля розтинають черевну порожнину по білій лінії. У кожний сечовід, у напрямкунирок, вставляють канюлю, фіксуючи їх лігатурою.

На кінці канюль надівають гумову трубку. Для введення хімічних речовин, стимулюючи діурез, у стегнову зовнішню вену вставляють канюлю, яку заповнюють антикоагулянтом (10-процентним розчином лимоннокислого натрію). На трубкиканюль накладаютьзатискачі.

Після операції затискачі відкривають. Підраховують кількість крапель сечі, що виділяється з правого і лівого сечоводів протягом 5 хв. Потім через канюлю у вену вводять 250 мл фізіологічного розчину і знову підраховують кількість крапель сечі, що виділяється з обох сечоводів за 5 хв. Потім у вену вводять 50 мл 20-процентного розчину сечовини й знову підраховують кількість крапель сечі.

Для визначення часу й активності секреції нирок внутрішньовенно вводять 10 мл 2-3-процентного розчину індигокарміну. При цьому з сечоводів буде виділятися забарвлена в синій колір сеча, що свідчить про секреторну функцію нирок. Для порівняння концентрації фарби в сечі та крові попередньо готують водний розчин фарби, аналогічний за концентрацією фарби в крові, заповнюють ним скляну трубочку. Розрахунок концентрації фарби в крові здійснюють шляхом визначення живої маси тварини і кількості введеної в кров фарби.

Для вивчення інтенсивності сечоутворення піддослідній собаці вводять внутрішньовенно по 0,5 мл адреналіну та пітуїтрину в концентрації 1:1 000. Цей розчин, що вміщує антидіуретичний гормон, приводить до швидкого зменшення діурезу.

Щоб визначити вплив центральної нервової системи на діурез, собаці завдають механічних больових подразнень через шкіру під час сечовиділення. При цьому спостерігають спочатку зменшення, а потім припинення діурезу.

Контрольні запитання

1.Процес утворення сечі.

2.Склад первинної і вторинної сечі.

3.Як впливають різні хімічні й фізичні чинники на сечовиділення?

4.В чому проявляються секреторна функція нирок?

71

РОЗДІЛ 7. ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВЛЕННЯ

Потреби організму в енергії, пластичному матеріалі та елементах, необхідних для формування внутрішнього середовища, задовольняються за рахунок органів травлення.

Травлення – безумовна, вроджена, складно-рефлекторна реакція організму, яка обумовлена споживанням корму, перетворенням його складових, всмоктуванням та виведенням з організму продуктів обміну та незасвоєних речовин.

Під впливом специфічних ферментів складні сполуки кормів гідролізуються до більш простих, які всмоктуються у кишковошлунковому тракті і потрапляють у кров і лімфу.

Система органів травлення складається з трьох відділів: переднього (ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок) середнього (дванадцятипала кишка, порожня та клубова) і заднього (сліпа, ободова та пряма кишка).

Лабораторні заняття з розділу "Травлення " дають змогу студентам ознайомитись із роботою травних залоз, ферментативним розщепленням корму в ротовій порожнині, шлунку, тонкому та товстому відділах кишечнику, а також нервовою та гуморальною регуляцією діяльності органів травлення.

РОБОТА 7.1. Спостереження за прийомом корму та води тваринами

Мета досліду. Ознайомитися з прийомом корму тваринами, його пережовуванням та ковтанням, а також прийомом води.

Матеріали й обладнання: корова, кінь, вівця, коза, свиня, собака, курка, гуска, качка, набір різних кормів, вода, годівниця, секундомір.

Хід роботи. Перед проведенням досліду тварину витримують на голодній дієті 12-16 год. Кладуть у годівницю певну кількість корму і спостерігають, як тварина захоплює і пережовує його. У захоплюванні корму різними тваринами беруть участь губи, зуби, язик, іноді й передні лапи. Підраховують кількість жуйних рухів на кожну порцію корму. Визначають час пережовування однієї порції корму та час поїдання усього корму. Спостереження ведуть за прийомом різного виду корму різними тваринами. Після згодовування корму дають тваринам воду. Спостерігають за прийомом води різними тваринами, результати спостережень записують у зошити і роблять висновки.

Контрольні запитання

1.Які особливості прийому кормуі води різними тваринами?

2.Як здійснюється пережовування і ковтання корму?

72

РОБОТА 7.2. Отримання слини. Вивчення фізико-хімічних властивостей слини

Слина – суміш секретів усіх слинних залоз. До складу слини входить 98,5-99,5% води, 0,5-1,0% сухих речовин. Слина містить гази – кисень, азот, вуглекислий газ. Слина змочує і зволожує корм, частково розчиняє його частини і сприяє дальшому перетравленню. За добу у корови виділяється 60-80 л слини, у коня – 40 л, у свині – 15 л.

Мета заняття. Отримати слину, вивчити фізико-хімічні і біологічні властивості слини.

Матеріали й обладнання: штатив із пробірками, слина людини, віскозиметр, дистильована вода, лакмусовий папір, хімічні склянки і палички.

Хід роботи.

1. Виділення муцину із слини.

Услині міститься складний білок – муцин, який виділяється залозистими і змішаними слинними залозами.

Упробірку набирають 1 мл слини і добавляють 1 мл дистильованої води.

Вміст пробірки струшують, вносять 10 крапель оцтової кислоти

іперемішують. Через кілька хвилин у пробірці випадає білуватий слизистий осад. Це і буде муцин.

2. Визначення в’язкості слини.

Білки і солі, що знаходяться в слині, підвищують її в’язкість.

В одну піпетку віскозиметра набираємо слину, а в другу – дистильовану воду. Відкриваємо краник приладу і за швидкістю витікання рідини із піпеток визначаємо відносну в’язкість слини. Найбільшу в’язкість має під’язикова залоза, менша в’язкість слини у підщелепної залози. Змінюється в’язкість за такими факторами як вік, характер корму, що споживається, та ін.

3. Визначення рН слини.

Слина має лужну реакцію: у корів рН 8,1-8,4, в коней – 7,4-7,6 і у свиней – 7,35-7,4. Реакція слини значною мірою пов’язана з передшлунковим травленням у жуйних та інших тварин. Підвищення кислотності в рубці жуйних супроводжується підвищенням лужності слини.

Реакція слини визначається якісним, кількісним й іншими методами, аналогічними до визначення рН крові.

Якісна проба проводиться за допомогою червоного лакмусового папірця, який змочують слиною. Під дією лугів, що знаходяться в слині, він синіє.

73

Контрольні запитання

1.Що таке слина, де вона виробляється і скільки її виділяється у різних сільськогосподарських тварин?

2.Що таке муцин, його значення і методи його визначення в слині?

3.Які ферменти містяться в слині і на які речовини корму вони діють?

РОБОТА 7.3. Визначення кислотності шлункового соку

Шлунковий сік – безбарвна прозора рідина кислої реакції, що містить неорганічні та органічні речовини: соляну кислоту, креатинін, сечовину, сечову кислоту, амінокислоти. Сичуг у жуйних тварин виконує функцію справжнього шлунка.

За добу в сичузі корови утворюється 45-80 л сичужного соку, вівці – 4-10 л, рН сичужного соку 2,17-3,15.

РОБОТА 7.3.1. Одержання шлункового соку

Мета заняття. Ознайомитися з методами одержання шлункового соку.

Матеріали й обладнання: шлунковий сік, хімічні склянки, 0,5-про- центний розчин соляної кислоти, 0,5- і 2-процентні розчини питної соди, 10-процентнийрозчин їдкогонатрію, водянабаня, штативиі пробірки.

Хід роботи. Чистий шлунковий сік одержують від тварин з ізольованим шлуночком за І. П. Павловим. Змішаний шлунковий сік одержують здопомогою стравохідного, а уконей– носостравохідного зонда.

Для цього краще використовувати спокійних коней, витриманих близько доби на голодній дієті. Після введення зонду через 2-3 хв, коли кінь заспокоїться, кладуть корм (це посилює процес секретовиділення). Потім за допомогою апарата Комовського відсмоктують шлунковий вміст, фільтрують його і використовують на лабораторномузанятті.

Контрольні запитання

1. Фази виділення шлункового соку.

РОБОТА 7.3.2. Визначення кислотності шлункового соку

Кислотність зв’язана з наявністю в соку соляної кислоти, органічних кислот і різнихкислото-реагуючихсполук. У тварин рН шлункового соку дорівнює 1,3-6,0, що відповідає 0,4-0,5-процентному розчину соляної кислоти, у коней – 0,15% при високійзагальній кислотності.

Мета заняття: ознайомитися з методами визначення кислотності шлункового соку.

74

Матеріали й обладнання: шлунковий сік, 0,5-процентний розчин диметиламідоазобензолу, 0,1 н. розчин їдкого натрію, 1-процентний розчин фенолфталеїну, бюретки, хімічні склянки.

Хід роботи. Наливають у склянку 5 мл профільтрованого шлункового соку і додають 2 краплини 0,5%-го спиртового розчину диметиламідоазобензолу. Після цього шлунковий сік титрують 0,1 н. розчином їдкого натрію. Якщо в досліджуваному соці міститься вільна соляна кислота, то диметиламідоазобензол дає червоне забарвлення, яке при титруванні змінюється на жовто-рожеве.

Кількість 0,1 н розчину їдкого натрію, витраченого на нейтралізацію100 мл шлункового соку, відповідаєпоказникукислотності.

Якщо відома кількість їдкого натрію, витраченого на титрування, можна визначити вміст (у процентах) вільної соляної кислоти в шлунковому соку; 1 мл 0,1 н розчину соляної кислоти містить 0,00365 г соляної кислоти, а 1 мл 0,1 н. розчину їдкого натрію нейтралізує 1 мл 0,1 н. розчину соляної кислоти. Помноживши 0,00365 г на кількість 0,1 н. розчину їдкого натрію, що витрачено на нейтралізацію соляної кислоти в 100 мл шлункового соку, можна дізнатись, скільки в ньому міститься соляної кислоти (в процентах).

Контрольні запитання

1.Роль соляної кислоти в шлунку.

2.Яка кислотність шлункового соку у сільськогосподарських тварин?

РОБОТА 7.4. Ферментативні властивості шлункового соку

У шлунковому соку містяться протеолітичні ферменти пепсин і катепсин, які розщеплюють білки до альбумоз і пептонів; хімозин (сичужний фермент) переводить казеїноген молока у казеїн, який випадає в осад, ліполітичний фермент ліпаза розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти.

Мета заняття. Ознайомитися з методами вивчення ферментативних властивостей шлункового соку.

Матеріали й обладнання: шлунковий сік, 0,5%-ний розчин соляної кислоти, 0,5%-ний розчин соди, фібрин, 10%-ний розчин їдкого натрію, 1%-ний розчин мідного купоросу, піпетки, штатив, пробірки, водяна баня, олівець по склу, термометр.

Хід роботи. Беруть п’ять чистих пробірок. У першу наливають 5 мл шлункового соку; у другу – 5 мл шлункового соку, нейтралізованого розчином соди, утретю – 5 мл кип’яченого шлункового соку; в четверту – 5 мл шлункового соку; в п’яту – 5 мл 0,5%-ного розчину соляної кислоти. Пробірки 1, 2, 3, 5 занурюють у водяну баню при температурі 38-40 0С на 45 хв, апробірку4 кладуть налід на такийже час.

75

Вміст пробірок час від часу перемішують. Через 45 хв виймають усі пробірки і ставлять у штатив, вміст пробірок фільтрують. З усіма пробами проводять біуретову реакцію.

Біуретова реакція. До 2 мл фільтрату кожної пробірки додають 2 мл 10%-ного розчину їдкого натрію, 3-5 краплин 1%-ного розчину мідного купоросу і все перемішують. У пробірці, де не відбулося розщеплення білка, з’являється фіолетове забарвлення.

Там, де розщеплення білка сталося, розчин забарвлюється в рожевий колір. Визначаємо, в якій пробірці відбулося розщеплення білка і чому.

2.Ферменти шлункового соку.

РОБОТА 7.5. Спостереження за процесом жуйки

Жуйний період складається з відригування з’їденого корму, пережовування його і зворотного проковтування.

Тривалість жуйного періоду становить 30-50 хвилин. У дорослих жуйних тварин протягом доби буває 6-8, а у телят – до 16 жуйних періодів.

Мета заняття. Ознайомитися з процесом жуйки у тварин. Матеріали й обладнання: жуйна тварина, секундомір, ручка, ар-

куш паперу.

Хід роботи. При дослідженні жуйки необхідно звернути увагу на кількість жуйних рухів при пережовуванні однієї грудки корму, кількість, тривалість жуйних періодів.

Дослідник стає зліва від тварини і спостерігає за переміщенням корму по стравоходу від грудної порожнини до голови. Тварина під час відригування витягує шию. Хвилеподібне скорочення стравоходу добре помітне під час руху відригнутого корму в області лівого яремного жолоба. Жуйка являє собою рефлекторний акт, який тісно пов’язаний зі станом здоров’я та функціональною діяльністю передшлунків і сичуга тварини. Припинення жуйки на довгий час призводить до порушення травлення.

Контрольні запитання

1.Фізіологічний механізм жуйки.

2.Жуйний період і його тривалість.

76

РОБОТА 7.6. Роль жовчі в процесах травлення

Жовч емульгує жири і цим самим забезпечує максимальну їх поверхню для дії ліпази, нейтралізує кислотність шлункового соку, забезпечує оптимальну кислотно-лужну рівновагу кишкового соку і соку підшлункової залози, впливає на моторну функцію кишок, володіє бактерицидними та іншими властивостями.

Мета заняття. Отримати жовч і вивчити її емульгуючу дію. Матеріали й обладнання: жовч, мікроскоп, піпетки, предметні і

покривні скельця, пробірки, рослинне масло, фільтрувальний папір, лійка, дистильована вода.

Жовч одержують від тварин через фістулу жовчної протоки. Беруть свіжу жовч безпосередньо з жовчного міхура тварини.

Хід роботи. 1. Беруть два фільтрувальних папірці. Один зволожують жовчю, другий – водою, і вставляють їх у лійки. Обидві лійки ставлять у пробірки і в них наливають рослинного масла. Відзначають швидкість фільтрації. Швидкість фільтрації буде більша в пробірці з папірцем, змоченим жовчю, так як жовч емульгує жири і дрібніші частини цього жиру швидко проходять через фільтр.

2. Беруть дві пробірки, в першу з них вносять 2 мл дистильованої води і 5 крапель рослинного масла. В другу пробірку наливають почергово2 мл води, 5крапельрослинного маслаі 5 крапель свіжоїжовчі.

Вміст пробірок добре змішують і візуально спостерігають, в якій із них наступало емульгування жиру. Більш виразний розподіл жиру на дрібніші частинки можна бачити тільки під мікроскопом. Для цього з кожної пробірки піпеткою беруть по одній краплі рідини і наносять на предметне скло. Препарат ставлять на столик мікроскопа і проводять його дослідження, порівнюючи стан жиру в краплях. Під дією жовчі жир емульгує й утворює стійку емульсію. При змішуванні води з жиром подібної емульсії не спостерігається.

Контрольні запитання

1.Склад жовчі.

2.Значення жовчних кислот у травленні.

3.Механізм утворення і вивчення жовчі.

РОБОТА 7.7. Дослідження жовчі

Утворення жовчі відбувається в печінці безперервно. Через печінкову протоку вона надходить у дванадцятипалу кишку під час травлення. До складу жовчі входять вода, жовчні кислоти, пігменти, холестерин, а також ферменти (амілаза, фосфатаза, протеази), амінокислоти, хлориди натрію і калію, фосфати, кальцій, залізо, магній.

77

Протягом доби у великої рогатої худоби виділяється 7-9,5 л, у вівці – 300-400 мл, у коней – 6-8 л, у свиней – 2,4-3,8 л жовчі.

Мета досліду. Дослідити властивості жовчі.

Матеріали й обладнання: жовч, олія, сірчаний цвіт, лійки, штатив із пробірками, піпетки, паперові фільтри.

7.7.1. Зниження поверхневого натягу розчинів під дією жовчі

Хід роботи. Беруть дві пробірки. У пробірку № 1 наливають 5 мл дистильованої води, а в пробірку № 2 – таку ж кількість наполовину розбавленої жовчі. У кожну з пробірок на поверхню рідини насипають небагато сірчаного цвіту. В пробірці № 1 сірка залишається на поверхні, а в пробірці № 2 – тоне. Це свідчить про зниження поверхневого натягу розчину. Завдяки цій властивості жовчі продукти гідролізу краще осідають на слизову кишечнику і швидше всмоктуються.

7.7.2. Вплив жовчі на фільтрацію жиру

Хід роботи. Беруть дві пробірки з лійками і ставлять у штатив. У лійках розміщують фільтри, зволожені водою і жовчю. В кожну із лійок наливають по 10 мл олії. Через 30 хв перевіряють стан фільтрації жиру. Там, де фільтр зволожений водою, фільтрація жиру відсутня. Через фільтр, зволожений жовчю, жир фільтрується досить швидко.

7.7.3. Емульгування жиру жовчю

Хід роботи. Беруть дві пробірки. У пробірку № 1 наливають 3 мл дистильованої води, а в пробірку № 2 – таку ж кількість жовчі. У кожну з пробірок наливають по 1 мл олії і вміст пробірок енергійно збовтують. У пробірці з водою жир розташовується зверху води суцільним шаром, у пробірці з жовчю утворюється стійка емульсія з жиру, яка утримується тривалий час. При емульгуванні жиру збільшується його поверхня, що сприяє кращому контактуз ферментом ліпазою.

Контрольні запитання

1.Де утворюється жовч, який її хімічний склад?

2.Значення жовчі у травленні.

3.Як регулюється жовчовиділення?

РОБОТА 7.8. Рубцеве травлення в жуйних тварин

Корм у рубці та інших відділах передшлунків жуйних під дією мікроорганізмів піддається ферментативному розщепленню з утворен-

78

ням різноманітних продуктів і летких жирних кислот – оцтової, пропіонової, масляної.

Мета заняття. Отримати вміст рубця, провести його мікроскопію, спостерігати за найпростішими і підрахувати їх кількість.

Матеріали і обладнання: вміст рубця, мікроскоп із нагрівачем, піпетки, предметні і покривні скельця, вата, марля, рушник.

7.8.1. Отримання вмісту рубця

Вміст рубця одержують через фістулу, а також за допомогою стравохідного зонда, або ж витягують грудку корму із рота при відригуванні.

Рубцеву масу фільтрують через чотири шари марлі в посудину, вміщену в теплу воду відповідно температури тіла тварини. Треба пам’ятати, що при низькій температурі інфузорії у вмісті рубця гинуть. Тому краще цю роботу проводити на тваринницькій фермі і користуватись свіжим матеріалом.

Хід роботи.

1. Спостереженнязанайпростішимиувмістірубцяпід мікроскопом. 1-2 краплі фільтрату вмісту рубця наносять на предметне скло, накривають його покривним скельцем і досліджують під мікроскопом, в якому повинен бути столик із підігрівом. У досліджуваній краплі знаходять інфузорії різної величини і форми, крім того, зерна крохма-

лю, клітковинута інші складові частини корму.

7.8.2. Підрахунок кількості інфузорій у вмісті рубця

Підрахунок кількості інфузорій у рубцевому вмісті проводять за допомогою камери Горяєва. Краще виконувати це завдання на фермі, так як незначна зміна температури рубцевого вмісту призводить до гибелі найпростіших. Свіжий фільтрат вмісту набирають у теплий меланжер для лейкоцитів. Краплі рідини із меланжеру вносять у камеру Горяєва і підраховують інфузорії в тій же послідовності, що і при підрахунку лейкоцитів.

Контрольні запитання

1.Які процеси відбуваються в передшлунках жуйних?

2.Особливості шлункового травлення у телят молозивного періоду.

3.Які мікроорганізми населяють передшлунки жуйних? Яке їх значення у процесі травлення?

4.Які жирні кислоти утворюються в рубці жуйних тварин?

79

РОБОТА 7.9. Дослідження пристінкового травлення в кишечнику

Розщеплення поживних речовин відбувається не тільки в порожнині шлунково-кишкового тракту, а й на поверхні його слизової оболонки. Таке травлення називається пристінковим, контактним або мембранним. Вперше це явище було відкрито російським ученим А.М.Уголевим.

Встановлено, що на поверхні ворсинок слизової оболонки тонкої кишки є численні мікроворсинки, які можна побачити за допомогою електронного мікроскопу. На цих мікроворсинках адсорбуються ферменти. У пристінковому травленні переробляються тільки дуже дрібні частинки корму, так як великі не можуть пройти між мікроворсинками. Пристінкове травлення значно прискорює як розщеплення поживних речовин, так і всмоктування продуктів гідролізу. Пристінкове травлення виявлене і в передшлунках жуйних тварин.

Мета досліду. Довести стимулюючий вплив шматочка стінки кишки на гідроліз крохмалю амілазою кишкового соку.

Матеріали й обладнання: свіжі шматочки тонкого кишечнику (щура, кролика, птахів та ін.), 1-процентний розчин сахарози або 0,2- процентний розчин крохмального клейстеру, розчин Рінгера, 10процентний розчин NаОН, 1-процентний розчин мідного купоросу, спиртівка, піпетки, термостат, лід, набір хірургічних інструментів.

Хід роботи. Вирізають із стінки голодної кишки п'ять шматочків площиною в 1 см2. Наливають у пробірку 12 мл розчину Рінгера і занурюють у нього всі п'ять шматочків кишки. Пробірку ставлять у термостат із температурою 38 °С на 10 хв. Наливають у 10 пробірок по 3мл 1- процентного розчину сахарози (або 0,2-процентного розчину крохмального клейстеру) і по 1 мл інкубованого розчину. В пробірки № 6-10 кладуть по шматочку відмитої тонкої кишки. Ставлять усі 10 пробірок утермостат з температурою 38 °С. Через кожні 3 хв виймають пробірки з серії (№ 1 і № 6; № 2 і № 7, і т. д.) і ставлять їх у холодну воду або сніг. Разом із вмістомкожної пробіркиставлять пробу Троммеранаглюкозу.

Проба Троммера. До вмісту пробірки доливають розчин NаОН і по краплях 1-процентний розчин мідного купоросу до появи світлосинього забарвлення. Нагрівають до кипіння. Спочатку утворюється жовтий осад гідрату закису міді (СuОН), який при довгому нагріванні переходить у червоний осад закису міді (Сu2О).

Звертають увагу на те, що гідроліз крохмалю (або сахарози) відбувається в пробірках обох серій. Проте у пробірках із шматочком кишки позитивна реакція спостерігається раніше, тобто гідроліз субстрату йде швидше. Адсорбовані ферменти слизової оболонки тонкої кишки сприяють пристінковому гідролізу крохмалю.

Контрольні запитання

1.Суть пристінкового травлення. Де воно відбувається?

80