практикум

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙДЕРЖАВНИЙАГРАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ

Світлій пам'яті незабутнього вчителя

Василя Климовича Юрченка - доктора сіль-

ськогосподарських наук, професора, талановитого педагога, наставника молоді і великого патріота України присвячується

ФІЗІОЛОГІЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

П Р А К Т И К У М

Вінниця 2003

1

УДК: 636:591.1

Фізіологія сільськогосподарських тварин. Практикум: Навчальний посібник /Чудак Р.А., Мельникова Т.В. – Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2003. – 145 с.

У посібнику викладені методики проведення дослідів з вивчення фізіологічних проявів, що притаманні організму тварин, методи, які застосовуються для підготовки тварин до гострих та хронічних експериментів, подані основні фізіологічні константи сільськогосподарських тварин і людини. Практикум розрахований для студентів вищих навчальних закладів, які вивчають дисципліну “Фізіологія сільськогосподарських тварин”.

Рецензенти: доктор сільськогосподарських наук, професор Вінницького державного аграрного університету Костенко В.М., доктор сільськогосподарських наук, професор, зав. лабораторії зоотехнічного аналізу кормів Інституту кормів УААН Прокопенко Л.С.

Рекомендовано науково-методичною радою Вінницького державного аграрного університету (протокол № ___ від _________ 2003 року)

2

ПЕРЕДМОВА

Впідготовці ветеринарного лікаря та зооінженера фізіологія як загальнобіологічна наука займає особливе місце.

Вумовах стабілізації розвитку тваринництва ринкової економіки спеціаліст-тваринник повинен мати глибокі знання тваринного організму.

Виконання лабораторно-практичних робіт майбутнім зооінженерам дасть можливість набути практичних навичок та краще засвоїти основні положення курсу фізіології сільськогосподарських тварин, закріпити в пам’яті теоретичні основи предмету.

Виконання лабораторно-практичних завдань сприятиме формуванню у студентів зоотехнічних та ветеринарних знань та навичок необхідних для виробництва продукції тваринництва.

До складу посібника входять більшість дослідів, які проводяться на лабораторних заняттях фізіології тварин. Студенти, самостійно та за допомогою викладача виконують лабораторні роботи, відповідають на контрольні запитання. Після кожного розділу студенти пишуть тестові завдання, або здають колоквіум, що дає можливість краще засвоїти пройдений матеріал.

При складанні посібника врахований рівень забезпеченості кафедри фізіології необхідними приладами та інструментами.

Умови ринкової економіки та інтенсивний розвиток тваринництва пред’являє до спеціалістів – зоотехніків та ветеринарних лікарів виключно високі вимоги. В зв’язку з цим постає питання про подальше вдосконалення їх підготовки у вищих учбових аграрних закладах. Серед закладів з поліпшення якості підготовки фахівців важливу роль відіграє створення міцної методичної бази.

Нормальна фізіологія сільськогосподарських тварин є теоретичною основою спеціальних дисциплін в області (тваринництва). Під час

їїяк експериментальної науки велика увага приділяється постановці експериментів та аналізу державних результатів. Виконання лаборато- рно-практичних робіт дозволить майбутнім зооінженерам і ветеринарним лікарям докорінно оволодіти основним матеріалом з курсу.

Навчальний посібник (або Підручник) написаний у відповідності до програми “Фізіологія с.-г. тварин” за спеціальностями “Зоотехнія” і “Ветеринарна медицина”. В ньому подані лабораторні роботи з таких розділів: фізіологія м’язів і нервів, центральної нервової системи, крові і кровообігу, органів дихання, виділення, травлення і розмноження, залоз внутрішньої секреції, обміну речовин та аналізаторів. На відміну від існуючих на сьогодні підручників представлене практи-

3

чне видання доповнене сучасними методиками дослідження лактогенезу, лантоноезу і фізико-хімічних показників молока.

Під час складання практикуму врахований рівень оснащеності кафедр фізіології відповідним обладнанням, приладами та інструментами. Обов’язковою умовою проведення лабораторних занять з фізіології у вищих учбових аграрних вузах є те, що поряд з лабораторними використовувалися с.-г. тварини.

У практичному посібнику наведені основні фізіологічні константи різних с.-г. тварин і птиці, а також організму людини.

Матеріал, що міститься врозділах підручника, потребуєтеоретичну підготовку і самостійну роботу студентів. Для оптимального методичного забезпечення навчального процесу в підручнику подані контрольні питання до кожної роботи, таблиці запису(або оформлення)готовихрезультатів досліджень та обширний бібліографічний список. З метою з’ясування готовності студентів виконувати лабораторне заняття, викладач дає декілька теоретичних запитань з лекції, потім знайомить з планом і практичними прийомами проведення експериментів.

Під час виконання завдань викладач стежить за дотриманням основних положень з охорони праці та техніки безпеки. Перед заняттям та після них обладнання, прилади та робоче місце студентів приводиться до ладу.

Авторський колектив буде вдячний всім викладачам та науковим співробітникам, які надішлють свої побажання і зауваження відносно змісту посібника, офформлення і подання матеріалу.

4

ПІДДОСЛІДНІ ТВАРИНИ,ЇХ ФІКСАЦІЯ ТА ПЕРЕВ'ЯЗУВАЛЬНИЙМАТЕРІАЛ

Для вивчення функцій окремих органів і систем організму можуть бути використані всі сільськогосподарські та лабораторні тварини. Вивчаючи процеси травлення, обміну речовин, розмноження й лактації, слід використовувати у якості піддослідних велику рогату худобу, свиней, коней і дрібних жуйних тварин. Під час дослідження функцій нервової системи і залоз внутрішньої секреції експерименти проводять в основному на лабораторних тваринах – собаках, жабах, мишах, морських свинках, а також кроликах. У дослідах використовують як інтактних неоперованих, так і оперованих тварин. При цьому широко застосовують метод хронічних фістул, а також інші операційні методи

зметою постановки тривалих дослідів. Метод гострих дослідів (вівісекція) здійснюється на кролях, собаках, жабах та інших лабораторних тваринах.

Досліди проводять на здорових тваринах, яких утримують у спеціально обладнаних віваріях і фізіологічних двориках.

Проводячи досліди на тваринах, слід дотримуватися техніки безпеки і вміло фіксувати піддослідних тварин. Фіксація полягає в різному ступені їх знерухомлення. Собак фіксують у спеціальних станках

злямками.

Рис. 1

Під час операцій і гострих дослідів користуються спеціальними операційними столами (рис. 1) і столами для дрібних сільськогосподарських тварин. Для фіксації голови використовують головотримач (рис. 1). Дорослих тварин великої рогатої худоби фіксують переважно в стаціонарних станках, зварених із металевих труб, або в розбірних фіксаційних станках С. П. Виноградова (рис. 2).

5

Рис. 2

У разі їх відсутності тварин тримають за допомогою мотузкової петлі або прив'язують за роги до стовпа. Якщо цього недостатньо, вживають відвертаючі засоби – здавлювання носогубного дзеркала пальцями носовими щипцями (ряс. 3 а) або носовим затискачем Кумсієва

(рис. 3 б).

Рис. 3

Для фіксації коней у стоячому положенні піднімають передню кінцівку, згинаючи її в зап'ястому суглобі (рис. 4 а), або натягують на цю кінцівку так званий "покривний" ремінець (рис. 4 б). Це дає змогу дослідити задні частини тулуба. У разі необхідності тварину валять.

Рис. 4

6

При маніпуляціях, які спричинюють больові відчуття, застосовують закрутки і спеціальні носові затискачі. Під час операцій та деяких досліджень, що проводяться в стоячому положенні тварини, використовують універсальні станки системи С. П. Виноградова (як і для великої рогатої худоби).

Свиней фіксують переважно в стоячому положенні, в таких самих станках, як і для фіксації собак. У разі безстанкової фіксації свиней у стоячому положенні використовують мотузку (рис. 5 а), закрутку з довгою ручкою (б) або різної конструкції щипці (в), якими тримають свиню за щелепу; (г) – за шию).

Рис. 5

Жаб прикріплюють до коркової чи фанерної пластинки шпильками. Частіше у жаб для знерухомлення руйнують головний та спинний мозок. Для цього роблять декапітацію – відрізають верхню щелепу позаду очей ножицями (рис. 6 а), після чого руйнують спинний мозок дротяною шпилькою (рис. 6 б).

Рис. 6

Під час складних порожнинних операцій використовують операційні столи різної конструкції (на рис. 7 а – стіл Виноградова; на рис. 7 б – стіл Гайдовського, 7 в – Розенблюма). Для більш надійного знерухомлення та знеболювання вживають наркотичні речовини.

7

Рис. 7

Порожнинні операції на сільськогосподарських тваринах і собаках виконують в спеціально обладнаних приміщеннях (операційних) з дотриманням вимог асептики та антисептики. З цією метою перед операцією добираються і стерилізуються, в основному кип'ятінням, різні інструменти – ножиці, ножі, пінцети, зонди, пилки, долота, трепани, трефіни, гострі ложечки, гачки, провідники, троакари, ранорозширювачі, гемостатичні пінцети, лігатурні голки, голкотримачі, щипці для кісток, корнцанги, давильця, пінцети, хірургічні голки.

Перев'язувальний матеріал, тампони, марлеві серветки й білизну (халати, простирадла, серветки, рушники, шапочки) стерилізують в автоклаві. Руки старанно миють теплою водою з милом і обробляють дезинфікуючим розчином. Проводять відповідну підготовку операційного поля.

Перед операцією тварин витримують на голодній дієті. Необхідно приділити належну увагу післяопераційному догляду за тваринами і якісній годівлі. Дотримання вказаних порад значною мірою забезпечить післяопераційне видужання тварини.

Для знерухомлення тварин застосовують загальний та місцевий наркоз і в поєднанні їх – комбінований. Для загального знеболювання використовують алкоголь, хлоралгідрат (для коней), тіопентал натрію (для свиней). Для місцевого знеболювання застосовується новокаїн.

Жаб і мишей наркотизують ефіром. Для цього їх поміщають під скляний ковпак разом із ватним тампоном, змоченим ефіром. Докладніше про використання наркотичних речовин, їхні дози та методи введення в організм можна дізнатись у довідниках із фармакології.

8

РОЗДІЛ 1. ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ І НЕРВІВ

РОБОТА 1.1. Виготовлення нервово-м'язового препарату

Мета досліду. Ознайомитисяз технікою виготовленняпрепарату. Матеріали й обладнання: жаба, 0,6-процентний розчин хлористого натрію, тазик емальований, коркова пластинка, ножиці анатомічні

та очні, хірургічний та анатомічний пінцети, скляний гачок, металевий зонд, марлева серветка, піпетка очна.

Хід роботи. Лівою рукою фіксують жабу, а правою вставляють їй у ротову порожнину браншу анатомічних ножиць і здійснюють декапітацію (відрізують верхню щелепу за очима). Вводять у хребтовий канал зонд і коловими рухами руйнують спинний мозок. Тримаючи жабу головою вниз, перерізають її навпіл на 1 см уперед від тазових кісток. Очищають зад-

ню частину тулуба від рештки нутрощів. Однією рукою фіксують край хребта, а

другою – край шкіри з боку спини і швидким рухом здирають шкіру з задніх кінцівок (рис. 8), вилучають куприкову кістку. Препарат кладуть на коркову пластинку, змочену 0,6-процентним розчином хлористого натрію. На дорсальній поверхні стегна у борозні між двоголовим та напівперетинчатим м'язами знаходять сідничний нерв і відділяють його від навколишніх тканин, а стегно перерізають по-

Рис. 8 середині. На рис. 9 показано дорсальну поверхню задньої кінцівки жаби: оголений сідничний нерв; гачком відсунутий угору двоголовий м'яз стегна, а вниз –

напівперетинчатий м'яз; 1 – литковий м'яз; 2 – передній великогомілковий м'яз. Піднявши кінцівку, сідничний нерв обережно відпрепаровують очними ножицями до хребта. Кінець хребта перерізають вздовж і впоперек, відділяючи його від тазових кісток. Нерв із залишком невеличкого шматочка хребта перекидають на гомілку, після чого навколо стегна обрізають м'які тканини. Так готується нервово-м'язовий препарат у вигляді реоскопічної лапки, коли за скороченням м'язів спостерігають без приладів (рис. 10 а, де 1 – лапка; 2 – гомілка; 3 – стегнова кістка; 4 – сідничний нерв; 5 – залишок хребта).

9

Якщо скорочення м'язів необхідно записати на кімографі, готують класичний нервово-м'язовий препарат (рис. 10 а), який складається з сідничного нерва – 2, литкового м'яза – 3, частини стегнової кістки – 4 та залишку хребта – 5. Для цього ахіллів сухожилок 4 литкового м'яза реоскопічної лапки захоплюють пінцетом і ножицями підрізають на п'ятковому бугрі. Литковий м'яз відділяють від тканин, а гомілку й стопу

Рис. 9 видаляють, перерізуючи гомілкову кістку нижче колінного суглоба.

Готувати препарат потрібно швидко, не торкаючись нерва пальцями та металевими предметами (ножицями і пінцетом). Щоб препарат не висихав, його потрібно періодично зволожувати 0,6-процентним розчином хлористого і натрію.

Контрольні запитання

1.Як готується нервово-м'язовий препарат у вигляді реоскопічної лапки?

2.3 чого складається класичний нервово-м'язовий препарат?

РОБОТА1.2.Впливрізних подразників на нервово-м'язовийпрепарат

Мета досліду. Ознайомитись з дією подразників на нервово- м'язовий препарат.

Матеріали й обладнання: жаба, 0,6-процентний розчин NаСІ, дрібні кристалики NаСІ, набір для препарування, штатив, спиртівка, індукційний апарат, акумулятор або випрямляч, ключ Дюбуа, піпетка очна.

10