7. Поняття і підстави кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. Вона являє собою особливі, передбачені і врегульовані нормами кримінального права відносини між злочинцем і державою в особі уповноважених нею органів з приводу скоєного злочину.

Хоча суть цих відносин і полягає в обов’язку злочинця перетерпіти відповідні позбавлення, обмеження або інші несприятливі наслідки за вчинений злочин, ототожнювати поняття «кримінальна відповідальність» з поняттям «покарання» не слід. Зміст кримінальної відповідальності включає такі два елементи, що відрізняють його від покарання, як державний осуд, тобто негативна оцінка державою як злочину, такі особи, що його скоїла, та застосування судом заходів кримінального впливу, передбачених санкцією відповідної статті закону, тобто покарання.

Кримінальна відповідальність має всі загальні ознаки юридичної відповідальності, але відзначається тим, що вона: передбачена і врегульована кримінальним законом; настає за скоєння злочину; її суб’єктами можуть бути тільки фізичні особи, що досягли 16 років, а у випадках, передбачених законом, - 14 років; має особистий характер, тобто може бути застосована лише до особи злочинця і не може бути перекладена на інших осіб; заснована на презумпції невинуватості, тобто особа визнається невинуватою до тих пір, доки її вина не буде доведена судом; як правило, супроводжується призначенням винному покарання, передбаченого санкцією порушеної статті закону; породжує стан судимості, тобто визначені законом несприятливі наслідки, які супроводжують особу і після відбуття нею покарання.

Підстави кримінальної відповідальності – це визначені кримінальним законом умови, за наявності яких можливе притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Вони визначені ст. 22 ККУ, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є: вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Виходячи зі змісту цієї статті розрізняють фактичну і процесуальну підстави кримінальної відповідальності.

Процесуальною підставою кримінальної відповідальності є обвинувальний вирок суду.

8. Поняття і мета кримінальних покарань

Кримінальне покарання – це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Ознаками кримінального покарання є такі: це захід державного примусу, що визначений кримінальним законом; це захід примусу, що має публічний характер, тобто здійснюється офіційно і лише від імені держави; це захід примусу, що визначається судом у вироку; це захід примусу, що застосовується тільки до особи, визнаної судом винною у скоєнні злочину; покарання за своїм змістом є карою, але його особливістю є те, що воно поєднує елементи кари і виховного впливу, тобто призначається лише за скоєний злочин; повинне бути пропорційним скоєному злочину; спричиняє засудженому певні позбавлення і обмеження; зумовлює настання судимості, тобто негативні наслідки, що визначений законом час супроводжують особу і після відбуття нею покарання; воно спрямоване на виховання і перевиховання злочинця та інших осіб.

Щодо мети покарання, то згідно зі ст.. 50 ККУ, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність.

Отже, кара – це істотна властивість кримінального покарання, але воно виконує і такі завдання, як виправлення і перевиховання засуджених та запобігання новим злочинам як засудженим, так і іншими особами.