Розділ 3. Удосконалення методів аналізу й оцінки дебіторської заборгованості катеринопільського рст
3.1 Обґрунтування ефективних методів оцінки дебіторської заборгованості для покращення управління нею
На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах загострення конкурентної боротьби, інфляційних та інтеграційних процесів підприємствам необхідно удосконалювати існуючі, розробляти та впроваджувати нові методи оцінки дебіторської заборгованості та управління нею. В іншому випадку виникатиме криза взаємонеплатежів і, у кінцевому підсумку, підприємство відчуватиме нестачу високоліквідних активів, що призведе до погіршення його фінансового стану в цілому. Результати досліджень у цьому напрямку висвітлені в роботах багатьох вчених, однак ще й досі залишається багато невирішених питань, серед яких розробка механізмів управління дебіторською заборгованістю підприємства.
Ефективне управління дебіторською заборгованістю значною мірою залежить від впровадженого на підприємстві механізму управління дебіторською заборгованістю. Сьогодні вченими пропонуються різні моделі управління дебіторською заборгованістю. Зокрема Н. М. Новікова та М. О. Кріпак виділяють два ключових етапи при формуванні такої моделі:
управління формуванням дебіторської заборгованості;
управління інкасацією дебіторської заборгованості [45, с. 121].
В межах цих двох етапів проводиться деталізація процесу їх реалізації.
В свою чергу О. С. Іванілов, В. В. Смачило та Є. В. Дубровська першим елементом формування моделі управління дебіторської заборгованості вважають кредитну політику, а другим елементом – політику управління дебіторської заборгованості [33, с. 143].
Послідовність формування моделі представлена алгоритмом. Ми лише частково погоджуємось із запропонованими точками зору, оскільки, по-перше, вважаємо кредитну політику одним із елементів загальної політики управління дебіторської заборгованості, по-друге – запропоновані моделі передбачають управління лише простроченою дебіторською заборгованістю.
Більш детально етапи формування в моделі управлінні дебіторської заборгованості представлені І. О. Бланком та О. С. Бондаренком, разом з тим, варто лише частково погодитись із їхніми підходами, оскільки першим етапом формування моделі вчені вважають аналіз дебіторської заборгованості підприємства за попередній період [20, 21]. Це автоматично означає, що запропоновані моделі можуть бути використані підприємствами, які вже певний час функціонують на ринку і не підходять для новостворених підприємств.
Запропонований нами алгоритм оцінки дебіторською заборгованістю в системі управління нею подано на рисунку 3.1.
Вважаємо, що першим етапом алгоритму оцінки дебіторською заборгованістю дебіторської заборгованості є визначення мети оцінки, якою виступає максимізація прибутку підприємства шляхом управління процесами формування та інкасації дебіторської заборгованості. Шляхи досягнення поставленої мети можуть бути різні і вони знаходяться в прямій залежності від обраної підприємством стратегії і тактики.
Наступним етапом виступає планування допустимих розмірів дебіторської заборгованості, оскільки, як показує практика, розробка обґрунтованих планів є невід’ємною умовою досягнення поставленої мети.
На етапі планування підприємством може бути обрано тип кредитної політики, згідно з яким визначено граничні межі дебіторської заборгованості. Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її реалізації з позиції співвідношення рівня прибутковості та ризику кредитної діяльності підприємства. Кредитна політика – це один з ефективних економічних методів управління дебіторською заборгованістю, за допомогою якого можна розширювати обсяги продажів і контролювати рівень дебіторської заборгованості.
Рис. 3.1. Алгоритм оцінки дебіторської заборгованості в системі управління нею
В цілому розрізняють три типи кредитної політики: консервативний, помірний, агресивний.
Третій етап передбачає формування систем кредитних умов. У склад цих умов входять такі елементи: строк надання кредиту; розмір кредиту, який надається; система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями; вартість надання кредиту, тобто система цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію. Залучити додаткову кількість покупців, а отже, одержати перемогу у конкурентній боротьбі, можна, віддаляючи кінцевий термін оплати за відвантажену продукцію або надаючи знижку до ціни, якщо оплата здійснюється раніше обговореного в контракті терміну.
На цьому етапі також доцільно проводити комплексний аналіз фінансово-господарського стану позичальника. Такий аналіз передбачає розрахунок великої кількості фінансових показників, основними з яких є: показники ліквідності; показники заборгованості; показники погашення боргу; показники ділової активності; показники рентабельності тощо.
Основними критеріями оцінки кредитоспроможності дебітора можуть бути:
– забезпеченість власними коштами не менше як 50 відсотків усіх його видатків;
– репутація дебітора (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни тощо);
– оцінка продукції чи послуг, що є предметом контракту між дебітором та постачальником, наявність замовлення на її реалізацію, або характер послуг, які надаються постачальником (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);
– економічна кон’юнктура та позиція на ринку постачальника або дебітора.
Далі етап передбачає реалізацію кредитної політики. На цьому етапі необхідно уточнити розмір дебіторської заборгованості в цілому по підприємству і по кожному контрагенту і строки її погашення. Для цього формуються групи дебіторів по строках погашення, наприклад, до 15 днів, від 15 до 30 днів і т. д. По кожній групі необхідно призначити відповідального менеджера, який буде контролювати своєчасність і повноту виконання зобов’язань контрагентами, після чого, на нашу думку, доцільно провести оцінку результатів її реалізації і, у випадку необхідності, провести коригування моделі оцінки дебіторської заборгованості.
Основною умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції підприємства-виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора. Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграють планування, організація та контроль роботи з дебіторами.
В цілому, управління дебіторською заборгованістю підприємства можна розподілити на 3 основні етапи, а саме:
1. Підготовчі заходи щодо зменшення ризиків виникнення заборгованостей - вивчення контрагента, його підприємницької діяльності.
2. Контроль за виконанням договорів та досудове врегулювання господарського спору, що виник у зв'язку з невиконанням умов договору.
3. Примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості та неустойки за договором.
Управління дебіторською заборгованістю на основі її попередньої оцінки зводиться до: формування кредитного рейтингу клієнтів; класифікації дебіторської заборгованості по видах; ведення реєстру старіння заборгованості; оцінки реальної вартості і обертання дебіторської заборгованості; включення дебіторської заборгованості в систему операційних бюджетів; реструктуризація дебіторської заборгованості.
Для покращення управління дебіторською заборгованістю на Катеринопільському РСТ, ми пропонуємо здійснювати ретроспективний аналіз боржників-покупців (тобто аналіз операцій за період співпраці з дебіторами). З цією метою необхідно виконати наступні завдання:
запропонувати критерій розподілу підприємств-боржників за ступенем їх надійності;
згрупувати наявних дебіторів підприємства за ступенем їх надійності;
проаналізувати обсяги та склад дебіторів за ступенем їх надійності;
на підставі отриманої аналітичної інформації зробити висновки щодо ефективності кредитної політики підприємства та доцільних напрямах її корекції.
Підготовчим етапом ретроспективного аналізу є аналіз товарної дебіторської заборгованості за строками її виникнення. Оскільки дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості, їй слід приділити особливу увагу. Така дебіторська заборгованість у балансі відображається за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів. Проте Катеринопільське РСТ не створює такого резерву, а тому чиста реалізаційна вартість та первісна вартість співпадають.
Показники дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги) Катеринопільського РСТ за строками виникнення протягом 2006-2008 років оформлено у вигляді таблиці 3.1.
Таким чином, станом на кінець 2006 року дебіторська заборгованість за товари та послуги віком до одного місяця складає 49,81 тис. грн. або 77,83% загальної вартості дебіторської заборгованості. При цьому дебіторська заборгованість за товари складає 27,69 тис. грн. або 43,27% в загальній структурі заборгованості, а дебіторська заборгованість за послуги – 22,12 тис. грн. (34,56%). Заборгованість від одного до трьох місяців в аналізованому періоді склала 14,19 тис. грн., а в питомій вазі – 22,17%. З якої заборгованість за товари становила 6,051 тис. грн., а дебіторська заборгованість за послуги – 8,139 тис. грн.; у питомій вазі вона рівна 9,45% та 12,79% відповідно. Позитивної оцінки заслуговує відсутність дебіторської заборгованості за товари, послуги віком понад три місяці.
Таблиця 3.1