Тема 12. Зобов’язання про спільну діяльність. Договори про створення юридичної особи

Опрацьовуючи тему «Зобов’язання про спільну діяльність. Договори про створення юридичної особи», студенту слід взяти до уваги, що предметом вивчення у цій темі є договірні відносини з приводу спільної діяльності, які відіграють досить значну роль у сфері господарської діяльності. Мета, яку потрібно реалізувати у процесі опрацювання рекомендованих нормативних і літературних джерел, полягає у з’ясуванні поняття та ознак договору про спільну діяльність, особливостей правового регулювання договору про створення юридичної особи.

Відносини спільної діяльності регламентуються ГК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Вкладами, відповідно до ст. 1133 ЦК України, визнається все те, що вони вносять у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Тобто об'єднуються як матеріальні, так і нематеріальні активи учасників.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між ними. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства.

Учасники договору простого товариства спільно діють. Згідно зі ст. 1335 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожної угоди потрібна згода всіх учасників.

У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти угоди від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками або договором простого товариства. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Згідно зі ст. 1138 ЦК України, якщо договір простого товариства не пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо ж договір простого товариства пов'язаний зі здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників (ст. 1139 ЦК України).

Відповідно до ст. 1141 ЦК України, договір простого товариства припиняється у разі:

- визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; - оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; - смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками); - відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

- спливу строку договору простого товариства;

- виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

- досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.

У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Відносини засновницького договору регламентуються ГК України, ЦК України, Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст. 88 ЦК України у засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону (ч.3 ст. 57 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГК України, установчі документи господарського товариства (для повного і командитного товариств таким документом є саме засновницький договір) повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості.

Засновницький договір повного товариства і командитного товариства, крім загальних відомостей для установчих документів, повинні визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів (ч.5 ст. 82 ГК України).

Дія засновницького дого­вору припиняється у разі ліквідації юридичної осо­би в зв'язку з досягненням мети, заради якої вона створювалася, із закінченням строку, на який вона створювалася, а також у випадках її ліквідації за згодою учасників чи на підставі рішення суду тощо.

Самостійна робота

Питання для самостійного опрацювання

1. Договір про спільну діяльність.

2. Засновницький договір про створення юридичної особи.

3. Права й обов’язки сторін за засновницьким договором.

Глосарій: договір про спільну діяльність, договір простого товариства, вклад у спільну діяльність, засновницький договір, установчі документи господарського товариства, засновницький договір повного товариства і командитного товариства.

Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:

1. Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою до теми та підготувати опорний конспект питань теми.

2. Скласти термінологічний словник до теми і підготуватися до понятійного диктанту.

3. Розробити структурно-логічну схему «Договори про спільну діяльність».

4. Виконати тестові завдання:

1. Договір про спільну діяльність укладається:

а) у письмовій формі;

б) в усній формі;

в) в довільній формі,форма законом не визначена;

г) в довільній формі за згодою сторін.

2. Засновницький договір є установчим документом для:

а) повного товариства;

б) публічного акціонерного товариства;

в) приватного акціонерного товариства;

г) товариства з обмеженою відповідальністю.

3. Засновницький договір є:

а) установчим документом;

б) факторингом;

в) консалтингом;

г) коносаментом.

5. Вирішити ситуаційні завдання:

Ситуаційне завдання № 1

Громадяни-підприємці Маслов С.О. та Лав­ров К.В. уклали між собою договір про спільну діяльність та спільно придбали приміщення під склад товарів та відповідне обладнання. Договір уклали строком на 1 рік. Через 3 місяці Лавров побажав здати в оренду свою частину складу третій особі.

Чи має право Лавров розпоряджуватися своєю частиною

складу?

Чи потрібна в даному випадку згода Маслова?

Проаналізуйте ситуацію згідно чинного законодавства Ук­раїни.

Ситуаційне завдання № 2

Студенти з технічного ВНЗ м. Полтави вирішили створити командитне товариство і звернулися до Вас за юридичною консультацією.

Які поради Ви надасте колегам?

Які нормативно-правові акти Ви використаєте?

Теми презентацій, рефератів:

1. Склад майна і порядок здійснення внесків учасниками спільної діяльності.

2. Договори про спільну діяльність в законодавстві зарубіжних країн.

3. Договори про створення юридичної особи в законодавстві зарубіжних країн.