Облік розрахункових операцій

Підзвітні особи – це особи, що одержали з каси суму авансу під звіт по видатковому касовому ордері на певні витрати.

При службових відрядженнях особі при виїзді із господарства виписується та видається «Посвідчення про відрядження», яка підписується керівником і головним бухгалтером і завіряється печаткою. В «Посвідченні про відрядження» записується: ПІБ особи, її посада, місце-відрядження, термін, відмітки про вибуття-прибуття.

Підзвітна особа невитрачені суми авансу повертає по прибутковому касовому ордері до каси негайно після повернення із відрядження або виконання доручень.

Витрачання підзвітних сум в цих випадках підтверджують документально і для цього призначено документ Звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт ( далі Звіт ). Підзвітні особи, здійснили витрати підзвітних сум для купівлі товарно-матеріальних цінностей до Звіту додають виправдні документи – рахунки, товарні чеки, накладні внутрішньогосподарського призначення, в яких зафіксована господарська операція про передачу підзвітними особами куплених товарно-матеріальних цінностей під звіт матеріально-відповідальній особі.

Звіт подають до закінчення третього банківського дня, що настає за днем в якому платників податків закінчує відрядження. Звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт також містить такий розділ як Розрахунок штрафу і суми отриманого податку за несвоєчасне повернення витрачених коштів на відрядження або під звіт. В цьому розділі здійснюють нарахування штрафу, що застосовуються до фізичних осіб при неповерненні або несвоєчасному поверненні надмірно витрачених коштів, які були видані на відрядження або під звіт.

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебеті даного рахунка відображають збільшення дебіторської заборгованості в сумі отриманого авансу підзвітною особою, а по кредиту – зменшення дебіторської заборгованості, тобто використання підзвітних сум та повернення невикористаних підзвітних сум. Так як на підприємстві застосовують машинну обробку документів, то синтетичний облік ведеться автоматично на підставі видаткових та прибуткових касових ордерів, звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт. При необхідності головний бухгалтер може сформувати оборотно-сальдову відомість по рахунку 372.

Облік кредитних операцій

Кредит – це економічні відносини, що виникли між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або матеріальній формі на умові повернення в певний строк з відсотками.

Документи, які необхідні для отримання кредиту:

1. Копія Статуту з відміткою податкової інспекції, завірена нотаріально, з усіма змінами та доповненнями;

2. копія установчого договору, завірена нотаріально, з усіма змінами та доповненнями;

3. копія свідоцтва про державну реєстрацію в районній адміністрації;

4. копія свідоцтва про реєстрацію в Управлінні статистики;

5. рішення засновників (власників) юридичної особи про отримання кредиту /при необхідності, виходячи зі змісту установчих документів та вимог діючого законодавства України/;

6. картка зі зразками підписів та відбитком печатки, завірена нотаріально;

7. копія свідоцтва платника ПДВ;

8. ліцензії, дозволи та узгодження, видані позичальнику державними органами на здійснення діяльності, яка кредитується;

9. копії наказів (протоколів зборів засновників) про призначення посадових осіб, що мають право підпису комерційних та фінансових документів;

10. ксерокопії паспортів посадових осіб, що мають право підпису комерційних та фінансових документів;

11. Довідка позичальника про те, що в період розгляду кредитної справи підприємство не веде судових розглядів в Арбітражному суді (проти нього не порушені арбітражні процеси). При існуванні процесів необхідно викласти подробиці судового розгляду.

Останнім часом широкого розповсюдження набуло кредитування поточного рахунку підприємства Установи банку надають короткостроковий кредит – овердрафт, який використовується для розрахунково-касового обслуговування клієнта банку при недостатності його власних оборотних коштів.

При укладанні договору кредитування за овердрафтом підприємство може здійснювати платежі на суму більшу за залишок на поточному рахунку але не більшу визначеного в договорі мінімуму заборгованості. Погашення заборгованості здійснюється автоматично, адже всі надходження коштів на рахунок підприємства спрямовується на погашення заборгованості за цим кредитом.

Після оформлення у кредитну справу всіх документів банк на засіданні Кредитної ради розглядає клопотання про надання кредиту позичальнику. Якщо рішення буде позитивним, то оформляють кредитну угоду. Кредитна угода - це договір, який визначає права й обов'язки обох сторін у зв'язку з видачею кредиту. У кредитній угоді банк бере на себе зобов'язання надати в розпорядження позичальника на погоджений період часу певну суму грошей, а позичальник, у свою чергу, бере на себе такі зобов'язання: використати гроші на умовах, визначених угодою; сплатити всі збори у зв'язку з виданим кредитом; повернути основну суму боргу і відсотки в погоджений період часу; надавати банку інформацію про своє фінансове становище.

Розмір відсоткових ставок і порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються кредитною угодою залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, що склалася на кредитному ринку, строку користування кредиту, облікової ставки та інших факторів. У разі зміни облікової ставки умови договору можуть переглядатися тільки на підставі взаємної згоди банку і позичальника. У разі, якщо своєчасне погашення кредиту ставиться під загрозу через погіршення фінансового стану позичальника, банк може частково або повністю скасувати кредитну угоду.

За строками використання грошових коштів кредити поділяються на короткострокові (видаються до одного року) і довгострокові (видаються на строк понад один рік).

За користування кредитом беруть плату у вигляді відсотка, який сплачує позичальник на користь кредитора.

Облік короткострокових кредитів у підприємстві ТОВ «Серединецьке» ведуть на рахунку 60 «Короткострокові позики». Це пасивний рахунок, за дебетом якого відображають погашення кредиту, а за кредитом – одержання. Аналітичний облік ведуть за позикодавцями за кожним кредитом(позичкою) окремо та за строками їх погашення.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами в інших осіб, які не є поточними зобов’язаннями, ведуть на рахунку 50 «Довгострокові позики». Це пасивний рахунок. За кредитом якого відображають суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених) позик у довгострокові, за дебетом – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

Аналітичний облік ведуть за позикодавцями (банками) за кожним кредитом (позикою) окремо та за строками погашення кредиту (позик).

При необхідності головний бухгалтер може сформувати оборотно-сальдову відомість.

Порядок видачі позики працівнику підприємства включає:

1. Подання працівником заяви з проханням видачі йому позики із зазначенням конкретної суми, умов повернення та порядку погашення.

2. Укладання між роботодавцем і працівником договору позики.

3. Видача працівнику грошових коштів з каси підприємства.

Для одержання позики працівнику слід звернутися до адміністрації підприємства із заявою, в якій чітко зазначається сума позики, її мета та строк повернення.

На підставі поданої заяви адміністрація приймає рішення про надання позики і укладає з працівником договір. Якщо позикодавцем виступає юридична особа, то договір позики незалежно від суми повинен укладатись у письмовій формі. Додаткове посвідчення у нотаріуса такого договору не є обов’язковим, однак за бажанням сторін воно можливе.

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, таких як:

1) предмет договору. Предметом договору позики виступають грошові кошти або інші речі, які визначені родовими ознаками. Грошовими коштами можуть бути як готівкові, так і безготівкові кошти. Розмір суми, що передається працівнику, повинен бути чітко зазначений. Зауважимо, що жодних сумових обмежень у цьому відношенні законодавством не встановлено. Індивідуально-визначені речі, послуги, роботи, права не можуть бути предметом договору позики. В позику можуть надаватись лише речі, визначені родовими ознаками, тобто мають ознаки, які властиві всім речам того ж роду, та вимірюються числом, мірою, вагою. Наприклад, зерно певного ґатунку.

2) проценти за договором. На сьогодні нормами Цивільного кодексу передбачено право позикодавця на отримання процентів за договором позики. Причому за загальним правилом договір позики є відплатним. Так, згідно ст. 1048 Цивільного кодексу позикодавець має право на отримання від позичальника процентів із суми позики, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі не встановлення договором розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Сплата відсотків звичайно є досить привабливою для позикодавця, але виходячи з визначення фінансових послуг (це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок з метою збереження реальної вартості фінансових активів або отримання прибутку) процентний договір позики можна розглядати як фінансову послугу, а її можуть надавати лише фінансові установи. Тому підприємствам, що не мають статусу фінансових установ, слід видавати безвідсоткові позики і це обов’язково повинно бути зафіксовано в договорі.

3) обов’язки сторін. Основним обов’язком позичальника є повернення позикодавцю позики у строк і в порядку, що встановлені договором.

4) терміни повернення позики. Вони визначаються сторонами самостійно в договорі. Якщо ж конкретний термін повернення позики не визначений чи не встановлений момент пред’явлення вимоги, тоді працівнику необхідно повернути позику протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги позикодавцем. При бажанні позичальник може повернути позику достроково, якщо умовами договору не встановлено інше. Позика вважається поверненою в момент передачі позикодавцю речей, що визначені родовими ознаками, чи зарахування позиченої грошової суми на банківський рахунок підприємства.

5) порядок повернення позики. Цей порядок може передбачати умову щодо повернення через певний проміжок часу всієї суми цілком або шляхом щомісячних відрахувань із заробітної плати працівника до повного погашення позики. Підкреслимо, що використовуючи такий спосіб погашення позики як щомісячні відрахування із заробітної плати, не слід застосовувати норми трудового законодавства, що передбачають обмеження розміру утримань із заробітної плати, оскільки вони стосуються тільки примусових утримань. При поверненні позики відрахування із заробітної плати здійснюються виключно за домовленістю сторін, а тому розмір таких відрахувань визначається самостійно може досягати 100 % заробітку.

6) відповідальність за прострочення повернення позики. Видом такої відповідальності виступає неустойка (пеня, штраф), яка сплачується працівником за несвоєчасне повернення позики або її частини. Коли сума неустойки в договорі не зафіксована, підприємство на підставі ст. 625 Цивільного кодексу має право вимагати від боржника повернення боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми. Коли договором передбачений обов’язок працівника повернути позику частинами, тоді у випадку прострочення повернення чергової частини позикодавець може вимагати дострокового повернення непогашеної частини позики та сплати належних йому відсотків.

Оскільки позика працівнику надається на поворотній основі, тобто з обов’язковим поверненням, у податковому обліку позичальника така операція не відображається. Тобто у підприємства не збільшуються при виплаті позики валові витрати, а при поверненні – валовий дохід.

Така операція також не є об’єктом обкладання податком на додану вартість.

Сума позики за умови, що вона самостійно погашається позичальником, протягом строку дії договору позики відповідно до пп. 4.3.23 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-IV не обкладається податком з доходів. Отже період, протягом якого позика працівнику не вважається його доходом і не оподатковується, обмежується строком дії договору.

Отримана позика вважатиметься доходом позичальника, що одержаний від його працедавця як додаткове благо, лише у разі неповернення її повністю чи частково. При цьому непогашену суму позики має бути включено до місячного оподатковуваного доходу на підставі пп. 4.2.9 Закону № 889-IV.

Що стосується обкладення одержаної працівником суми позики внесками на соціальне страхування, то, виходячи із положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, випливає, що виплата у вигляді позики не включається до складу фонду оплати праці, тому на неї не нараховуються внески на соціальне страхування.

При відображенні операцій позики в бухгалтерському обліку позикодавця слід керуватись П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, відповідно до якого сума заборгованості фізичних чи юридичних осіб, які заборгували підприємству в результаті минулих подій певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, визнається дебіторською заборгованістю. В залежності від строку повернення вона поділяється на довгострокову та поточну.

Заборгованість працівника перед підприємством, яка буде погашена протягом 12 місяців, обліковується у складі поточної дебіторської заборгованості з використанням окремого субрахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”.