I.Мета роботи

1.1.Вивчення конструкції редуктора.

1.2.Визначення основних параметрів конічних коліс, підшипників і редуктора взагалому.

2.Короткі теоретичні відомості

Конічні колеса застосовують для передачі потужності між перехрещеними під деяким кутом валами.

Найбільш широко застосовують конічні передачі, у яких , тобто між перпендикулярними валами

Де кути ділильних конусів відповідно шестерні і колеса.

Передаточне відношення

Де числа зубів відповідно колеса і шестерні.

Кути визначають по формулах

Рис.1

На Рис.1 видно, що найбільша висота зуба рівна

Зовнішній коловий модуль

Розраховане значення модуля округлюємо до найближчого по стандарту СТ СЄВ 310-76.

1ряд	1,5		2,0		2,5		3		4		5		6		8
2ряд		175		2,25		2,75		3,5		4,5		5,6		7

Зовнішня кінцева відстань

Середній коловий модуль

Середня кінцева відстань

Де ширина вінця (довжина зуба)

Зовнішній коловий ділильний діаметр

Середній коловий ділильний діаметр

Коефіцієнт ширини колеса

Зовнішні вершини головки і ніжки зуба

Де для прямозубих коліс

Кути головки і ніжки зуба

Мащення зачеплення здійснюється зануренням зубчатого колеса в оливу. Мащення підшипників шестерні здійснюється консистенсним мастилом, підшипників колеса – розбризкуванням оливи. Об’єм оливи визначають із залежності 0,4…0,6 л на 1кВт потужності що передається. Глубина занурення колеса в оливу не повинна перевищувати довжини зуба. Відстань між дном редуктора і зовнішнім діаметром вершин зубів колеса не рекомендують приймати менше 20 мм для уникнення збовтування оливи і попадання її в загрязненному виді на пари де відбувається тертя (зубчате зачеплення, підшипники).

3.Обладнання, вимірювальний інструмент і апаратура

Обєктом вивчення є одноступінчастий спеціальний конічний редуктор із зубчатими колесами.

Для вимірювань використовують штангенциркулі 0…150 мм і 0…300 мм; для розбирання і збирання гайкові ключі і підставки.

4.Послідовність виконання роботи

4.1. Проводимо зовнішній огляд редуктора з метою: як кріпиться редуктор до рами; тип вихідних кінців валів; розміщення коліс на валах; охолодження редуктора; спосіб заливки, оливи і контроля рівня її; в яких місях і для чого зроблені ребра жорсткості, як закріплюють редуктор для транспортування.

4.2. Визначаємо массу редуктора (без оливи).

4.3. Встановлюємо редуктор на стіл і проводимо його розбирання в такій послідовності: виймаємо 4 гвинта які закріплюють підшипниковий вузол шестерні і знімаємо його. Легкими ударами молоткапо торцю вала шестерні через бронзову наставку вибиваємо вал. Кожний вузол знятий з редуктора відразу встановлюємо на підставку. Викручуємо 6 гвинтів які кріплять наскрізну кришку – корпус підшипника колеса і знімаємо її. Виймаємо вузол в зборі вал – колесо і встановлюємо на підставку.

4.4. Визначаємо тип коліс.

4.5. Визначаємо числа зубів шестерні ; заміряємо ширину зубчатого вінця ( довжину зуба) ; зовнішні діаметри колових вершин.

4.6. Визначаємо тип підшипників, заміряємо їх розміри: зовнішній діаметри, ширину зовнішнього кільця.

4.7. Визначаємо площу дна редуктора, необхідну для визначення об’єма оливи; заміряємо діаметр отвору під фундаментальні гвинти.

4.8. Виконуємо ескіз підшипникового вузла.

4.9. Встановлюємо вузол вал – колесо в корпусі редуктора.

4.10. Збираємо підшипниковий вузол шестерні, встановлюємо його в корпус і закріплюємо.

4.11. Складаємо кінематичну схему редуктора із вказаними арабськими цифрами номерів валів, починаючи з вхідного вала.

4.12. Встановлюємо наскрізну кришку – корпус підшипника вала колеса, не закріплюючи його.

Результати всіх вимірювань заносимо у відповідні таблиці протокола лабораторних робіт. За наступними данними визначаємо параметри зубчастих коліс, підшипників і редуктоа в загалому.

Після закінчення розрахунків проводять опис конструкції редуктора, складають перелік складових одиниць і деталей; дають рекомендації по вдосконаленню конструкції вузлів і деталей.

По закінченню вказаних робіт, здають лабораторну роботу викладачу. Встановлюють на місце кришку – корпус підшипникового вала колеса. Після цього редуктор і інструмент здають учбовому майстру.