- •Україна
- •Навчальний посібник Історія української культури. Навчально-методичні матеріали для самостійної роботи студентів
- •І. Загальні положення
- •Навчально-методичне забезпечення змістових модулів з дисципліни
- •Модульна структура дисципліни
- •Модуль 1. Стародавня та середньовічна історія української культури
- •Основні хронологічні дати для засвоєння з і модуля
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Модуль 2. Українська культура нового та новітнього часу
- •Основні хронологічні дати для засвоєння з іі модуля
- •Завдання для самостійної роботи.
- •Орієнтовна тематика самостійної роботи студентів із навчальної дисципліни
- •Орієнтовна тематика індивідуальних творчих завдань із навчальної дисципліни «історія української культури»
- •Орієнтовна тематика рефератів із навчальної дисципліни
- •Загальний список рекомендованих джерел і літератури
- •Додатки тематичний термінологічний словник Мистецькі стилі
- •Творчі об’єднання, організації, течії
- •Найвизначніші твори, книги
- •Література
- •Ремесло, промисли
- •Образотворче мистецтво
- •Музика, пісні, танець
- •Архітектура
- •Релігії
- •Церковно-християнська термінологія
- •Народна обрядовість, фольклор
- •Археологічні культури
- •Козацька символіка
- •Реферативної роботи
Архітектура
Аркасолія – ніша для поховань, яку в давньоруських церквах влаштовували в західній частині споруди.
Аркатура – оздоблення стін у вигляді пасма глухих арочок.
Аркбутани – напіварки, що передають боковий тиск склепінь на зовнішні підпори. Вживали в архітектурі Візантії, на Русі відома у спорудах ХІ ст., наприклад, Софійський Собор у Києві.
Балюстрада – поручні або огорожа сходів, терас, балконів, галерей тощо, які складаються з ряду фігурних стовпчиків, з’єднаних зверху перилами або перекладиною.
Баляси – виточені фігурні стовпчики поручнів балкона, сходів тощо; поручні, що відгороджують одне місце від іншого.
Баня – склепінчасте перекриття споруди, опуклий дах, що має форму півкулі, а також верх церковної будівлі, купол, маківка, увінчаний хрестом.
Барабан, підбанник – циліндрична частина церковної глави, де розташовували вікна для освітлення центральної частини храму.
Барак – довге одно або двокамерне житлове приміщення, призначене для тимчасового користування. У радянські часи бараки стали способом розв’язання житлової проблеми у місцях грандіозних ударних новобудов, – поділені перегородками на довгі десятиліття були комунальним місцем помешкання для сотень тисяч родин рядових трудівників.
Бароко архітектурне українське – прикметні риси європейського бароко в українській архітектурі набули яскравої своєрідності. Тому дослідники українських барокових споруд послуговуються терміном українське або козацьке бароко. Найбільшою самобутністю відзначаються барокові споруди на землях Гетьманщини й Слобідської України за часів гетьмана Івана Мазепи. Проте пам’ятки української барокової архітектури збереглися і в Західній Україні та в дерев’яному народному будівництві всіх українських земель. Шедеврами пізнього українського бароко є споруджені в ІІ пол. XVIII ст. Успенський Собор Києво-Печерської лаври, Андріївська церква в Києві, Собор св. Юра у Львові. Найвідоміший архітектор українського бароко – Іван Григорович-Барський (спорудив, зокрема, дзвіницю Кирилівського монастиря, Покровську церкву й церкву Миколи Набережного на Подолі в Києві). Інший визначний будівничий доби Степан Ковнір. Одна з найкращих споруд Ковніра — корпус на території Києво-Печерської лаври, названий його ім’ям.
Бастіон – старовинне укріплення – п’ятикутна бойова споруда на розі фортечного муру або валу земляної фортеці. Взагалі укріплення різного типу.
Бордюг (землянка) – найстародавніше козацьке житло, що мало одне кругле віконце, двері і вміщало 15-20 людей.
Дитинець – укріплена центральна частина стародавнього міста на Русі, обнесена стінами, з XIV ст. почала називатися Кремлем.
Змієві вали – дерев’яно-земляні стіни – укріплення навколо Києва та прилеглих теренів, споруджені в Х-ХІІ ст. для захисту порубіжжя від печенігів та половців; довжина близько 950км , висота 3-3,5 м.
Зодчество – мистецтво проектування та спорудження будівель, архітектура.
Золоті ворота – головна брама стародавнього Києва. Споруджена за Я. Мудрого в 1037 р.
Золотий перетин, т.зв. принцип «золотих частин»; широко застосовуваний в архітектурі та образотворчому мистецтві принцип пропорції.
Інтер’єр – архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина приміщення, будинку, також – малюнок з зображенням внутрішньої частини якого-небудь приміщення.
Купол, опуклий дах, що має форму півкулі, баня.
Курган – насип над стародавньою могилою, також – високий земляний насип на кордоні, при дорозі тощо; мотив, поширений у фольклорі.
Неф – видовжене приміщення в храмі, відокремлене рядом стовпів або колон, неф буває середнім, боковим або поперечним.
Ордери архітектурні – вид архітектурних композицій, елементи яких поєднані певними пропорціями і відзначаються цілісністю форми, найвідоміші: доричний, іонічний, коринфський, тосканський ордери.
Палац – первісно – житло князя, двір: велична будівля з безліччю кімнат; пізніше – монументальна споруда з художньо оздобленими приміщеннями.
Пілястр – архітектурний виступ на поверхні стіни, схожий на колону.
Терем – у Київській Русі – князівський або боярський високий будинок – вежа; також – верхня частина цього будинку, де жили жінки.
Фасад – зовнішній лицьовий бік будівлі, що виходить зазвичай на вулицю.
Фортифікаційна архітектура – оборонні споруди для успішного ведення бою і захисту від дій ворога; укріплення місцевості для ведення бойових дій; конструкції, військові споруди та оборонні укріплення.
Фронтон – верхня частина фасаду, будинку, портика, колонади – трикутна площина, обрамлена з боків двосхилим дахом, а знизу – карнизом.
Хата – загальнопоширена на території України назва житлової споруди – сільський одноповерховий будинок, якщо глиняний, то обов’язково побілений, відомий ще з часів трипільської культури; мотив українського фольклору.
Хороми – князівський, боярський палац часів Київської Русі; взагалі – великий розкішний будинок.
Храм – будівля, де відбувається богослужіння.
Храмова архітектура – споруди, пов’язані з релігією, з богослужінням, з церквою; та, що належить церкві.
Цоколь – нижня частина зовнішньої стіни будівлі, що лежить на фундаменті і трохи виступає вперед; постамент, підніжжя скульптури.