Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции 1-2.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
21.04.2015
Размер:
190.98 Кб
Скачать
    1. Види та механізми соціальної мобільності.

П. Сорокін розрізняє два типи соціальної мобільності: горизонтальну та вертикальну. Горизонтальна мобільність - це перехід індивіда або соціального об’єкта від однієї соціальної позиції до іншої на тому ж рівні. У всіх цих випадках індивід не змінює соціальної верстви, до якої він належить, або соціального статусу.

Особливий різновид представляє міжпоколінна (інтергенераційна) мобільність. Вона відноситься до зміни статусу дітей порівняно до статусу батьків. Внутрішньопоколінна (інтрагенераційна) мобільність має місце там, де той самий індивід, без порівняння з батьком, протягом життя кілька разів змінює соціальні позиції. Інакше вона називається соціальною кар'єрою.

Різновидом горизонтальної мобільності є географічна (територіальна) мобільність. Вона має на увазі не зміну статусу або групи, а переміщення з одного місця в інше при збереженні колишнього статусу. Прикладом виступає міжнародний і міжрегіональний туризм, переїзд із міста в село, перехід з одного підприємства на інше. Якщо до зміни місця додається зміна статусу, то географічна мобільність перетворюється в міграцію.

Найбільш важливим процесом є вертикальна мобільність, що представляє собою сукупність взаємодій, що сприяють переходу індивіда або соціального об’єкта із однієї соціальної верстви в іншу. Сюди входить, наприклад, службове підвищення, істотне поліпшення добробуту або перехід у більш високу соціальну верству, на інший рівень влади.

На вертикальну і горизонтальну мобільність впливає стать, вік, рівень народжуваності, рівень смертності, щільність населення. У цілому молоді люди та чоловіки більше мобільні, чим літні та жінки. Там, де високий рівень народжуваності, населення більше молоде й тому більше рухливе, і навпаки.

Суспільство може піднімати статус одних індивідів і знижувати статус інших. І це зрозуміло: одні індивіди, що володіють талантом, енергією, молодістю, повинні витісняти з вищих статусів інших індивідів, що не володіють цими якостями. Залежно від цього розрізняють висхідну і спадну соціальні мобільності, або соціальний підйом і соціальне падіння.

Висхідні типи професійної, економічної та політичної мобільності існують у двох основних формах: як індивідуальний підйом, або інфільтрація індивідів із нижчої верстви у вищу, і як створення нових груп індивідів із включенням груп у вищу верству поруч із існуючими групами цієї верстви або замість них.

Аналогічно спадна мобільність існує у формі як виштовхування окремих індивідів з високих соціальних статусів на більш низькі, так і зниження соціальних статусів цілої групи. Прикладом другої форми спадної мобільності може бути падіння соціального статусу групи інженерів, що інколи займала досить високі позиції в нашому суспільстві, або зниження статусу політичної партії, що втрачає реальну владу. За образним висловом П. Сорокіна, «перший випадок занепаду нагадує падіння людини з корабля; другий - корабель, що затонув з усіма людьми, що перебували на борті»1.

На інших підставах мобільність може класифікуватися на стихійну й організовану. Прикладом стихійної мобільності можуть бути переміщення з метою заробітку у великі міста країни або за кордон. Організована мобільність управляється державою. Ці переміщення можуть здійснюватися: за згодою самих людей або без їхньої згоди. Прикладом організованої добровільної мобільності в радянський час можуть бути переміщення молоді різних міст і сіл на комсомольські будівництва, освоєння цілинних земель і т.п. Прикладом організованої недобровільної мобільності може бути репатріація (переселення) чеченців і інгушів у роки війни з німецьким нацизмом.

Від організованої мобільності варто відрізняти структурну мобільність. Вона викликана змінами в структурі народного господарства і відбувається поза волею та свідомістю окремих індивідів. Скажемо, зникнення або скорочення галузей або професій приводить до переміщень великих мас людей.

Підсумки:

Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. – М.: Политиздат, 1992.

«СОЦИАЛЬНАЯ МОБИЛЬНОСТЬ, ЕЕ ФОРМЫ И ФЛУКТУАЦИИ»

Всю ситуацию мобільності в целому можна узагальнити наступним чином:

Соціальна мобільність

А) індивідів

Горизонтальна

Територіальна, релігійна, політична, сімейна, професійна без змін и зрушень у вертикальних позиціях

Вертикальна

Підйом

Індивідуальні переміщення

Економічний, політичний, професійний тощо

Б) соціальных об’єктів

Створення або підйом цілої групи

Спад

Індивідуальний спад

Економічний, політичний, професійний тощо

Спад або дезінтеграція цілої групи