6. Наслідки соціальної мобільності

Статусна нестабільність. Суспільство з відкритими границями між соціальними групами дає людині шанс піднятися, але воно ж породжує страх соціального падіння. Вона може гудити суспільство за свій низький статус, але бере всю відповідальність за низьке положення на себе.

«Середньовічний швець мав мало шансів піднятися по соціальним сходам, але для нього практично на існувало й небезпеки опуститися нижче свого статусу. Він почував себе спокійно, займаючись шевським ремеслом, і був вільний від честолюбних амбіцій і страху перед невдачею. Він міг працювати, не відчуваючи сорому або приниження достоїнства, або знаходити задоволення у своєму скромному комфорті, не маючи спраг и в розкішному житті»².

Цілком можливо, що його статус не знижуватиметься, але навіть якщо він залишиться на колишньому рівні, це не означає, що індивід виконує свої соціальні обов’язки, тому що в ці обов’язки входить не просто підтримка даного статусу, але й підвищення його. Статусне занепокоєння традиційно більшою мірою проявляє середній клас, наприклад, керівники середнього й нижчого рівнів у системі управління. Представники вищого статусного рівня не мають потреби в боротьбі за більш високий статус і рідко бояться втратити його. У той же час серед індивідів, що представляють нижні рівні, далеко не всі сподіваються на соціальний підйом і беруть участь у боротьбі за більш високий статус.

Напруженість при прийнятті нових соціальних ролей. Висхідна вертикальна соціальна мобільність приводить не тільки до одержання нових благ і привілеїв, але й до появи більшої відповідальності та до нових обмежень. Трапляється, що деякі люди відхиляють запропоноване підвищення статусу тому, що при обійманні нової посади виникають додаткова напруженість і нові обов’язки, що збільшують незадоволеність. Нервове напруження та стреси серед новопризначених на більш високі посади далеко не виключення. Крім того, напруга виникає через досить важкий процес навчання зразкам нової для індивіда субкультури: новим манерам, етикету, типам взаємостосунків. Процес пристосування до нової субкультури буває дуже складним. Це іноді проявляється так сильно, що загрожує нервовими розладами та низьким зниженням мотивації виконання своєї ролі.

Розрив зв’язків у первинних групах. Багато людей орієнтовані на вертикальну мобільність і досягають значно більш високих статусів, ніж їхні батьки. Якщо батьки індивіда належать до робітничого класу, а він «вибився» у верству творчої інтелігенції і займає там досить високу позицію, то очевидно, що індивід і його батьки мають обертатися в різних субкультурах, у двох різних соціальних і інтелектуальних сферах. Спілкуючись зі своїми батьками, цей індивід буде знаходити усе менше точок дотику, загальних тем для бесіди, загальних поглядів на навколишню дійсність.

Спадна мобільність також може викликати вкрай неприємні наслідки для індивідів, ще більшою мірою, чим висхідна. Соціальне падіння розриває первинні зв’язки із друзями, багатьма родичами, може розбивати сім’ї, ставити бар’єри між батьками й дітьми.

Багато первинних груп розпадаються через соціальну мобільність. Якщо в дружньому колі робітників один з них стає керівником і починає керувати діями своїх друзів, то дружні зв’язки майже негайно припиняються. Можлива навіть конфронтація.

У цілому соціальна мобільність суспільства є суперечливим процесом. Якщо складне суспільство дозволяє індивідам відносно вільно подолати бар’єри між соціальними класами і верствами, то це зовсім не означає, що всякий індивід, що має талант і мотивацію, може безболісно й легко рухатися по щаблях сходів соціального сходження. Мобільність завжди важко переноситься всіма індивідами, тому що їм треба адаптуватися до нової субкультури, налагоджувати нові зв’язки і боротися зі страхом втратити свій новий статус. Разом з тим для складного суспільства відкритий шлях наверх, велика кількість статусів - це єдиний шлях розвитку, тому що в іншому випадку виникають соціальне напруження і конфлікти.