Семінарське заняття 2

ТЕМА: Злочини проти основ національної безпеки України

Питання для обговорення:

1. Поняття та загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки.

2. Соціальна обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки

3. Види злочинів проти основ національної безпеки: родовий об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона (мета), суб’єкт

4. Злочини проти «зовнішньої» безпеки України: державна зрада, шпигунство.

5. Державна зрада та її форми: перехід на бік ворогу в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; шпигунство; надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду.

6. Шпигунство та його форми: передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; збирання таких відомостей з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам. Відмінність шпигунства від державної зради у формі шпигунства. Звільнення від кримінальної відповідальності за шпигунство.

7. Злочини проти «внутрішньої» безпеки України: дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність та недоторканність України; посягання на життя державного чи громадського діяча; диверсія.

8. Кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України та форми її реалізації: кримінальне покарання, звільнення від покарання. Звільнення від відбування покарання.

Загальні положення.

Злочини проти основ національної безпеки України - це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що спричиняють істотну шкоду безпеці держави й суспільства в різних її сферах і пов’язаним із нею життєво важливим інтересам особи чи загрожують спричиненням такої шкоди, та переважній більшості з яких властива мета ослабити Українську державу.

Родовим об’єктом злочинів проти основ національної безпеки України є безпека України в різних її сферах. Це суспільні відносини, що забезпечують власне існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави (ст. 1 Конституції України). Основний безпосередній об’єкт кожного окремого злочину - національна (чи державна) безпека в тих або тих її сферах. При цьому, залежно від спрямованості конкретного суспільно небезпечного діяння, основний безпосередній об’єкт злочину може мати різний, більш чи менш широкий, зміст.

Для деяких злочинів проти основ національної безпеки України чи для деяких їхніх форм (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) характерна наявність додаткового факультативного безпосереднього об’єкта (наприклад, установлений порядок виконання представником влади своїх службових повноважень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя й здоров’я особи, власність), а для деяких інших (диверсії, посягання на життя державного чи громадського діяча) - додаткового необхідного безпосереднього об’єкта (наприклад, життя та здоров’я особи, власність, довкілля).

Важливе значення для правильної кваліфікації деяких злочинів проти основ національної безпеки України має предмет злочину.

З об’єктивної сторони розглядувані злочини характеризуються переважно суспільно небезпечними діями. Час і обстановка вчинення злочину є обов’язковими ознаками лише однієї з форм державної зради - перехід на бік ворога (ст. 111) може бути вчинений тільки у воєнний час або в бойовій обстановці.

Практично всі злочини проти основ національної безпеки України сконструйовані як злочини з формальним складом. Деякі з них можуть мати усічений склад (наприклад, дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, якщо мова йде про змову на вчинення таких дій, або посягання на життя державного чи громадського діяча, якщо йдеться про замах на вбивство зазначеної особи).

Суб’єктами злочинів проти основ національної безпеки України можуть бути фізичні осудні особи, що досягли 16-річного віку (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства) При вчиненні посягання на життя державного або громадського діяча (ст. 112) та диверсії (ст. 113) суб’єктом є фізична осудна особа з 14-річного віку.

Спеціальний суб’єкт є елементом лише двох складів злочинів проти основ національної безпеки України: у злочині, передбаченому ст. 111 КК, - це тільки громадянин України, а в злочині, передбаченому ст. 114 КК, - тільки іноземний громадянин або особа без громадянства. В інших основних складах злочинів проти основ національній безпеки України - суб’єкт загальний.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть родовий об’єкт злочинів проти основ національної безпеки України.

2. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочинів проти основ національної безпеки.

3. Охарактеризуйте суб’єктивну сторону злочинів проти основ національної безпеки.

4. Охарактеризуйте суб’єкт злочинів проти основ національної безпеки.

5. У яких формах може виражатися об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 109 КК (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади)?

6. Що являється безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 110 КК (посягання на територіальну цілісність та недоторканість України)?

7. У яких формах виявляється об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 110 КК?

8. Охарактеризуйте суб’єкт злочину передбаченого ст. 111 КК (державна зрада).

9. Яку необхідно встановити сукупність умов для застосування заохочувальної норми про звільнення від кримінальної відповідальності громадянина України, що передбачається ч. 2 ст. 111 КК України?

10. Охарактеризуйте об’єкт злочину (безпосередній основний, обов’язковий додатковий) передбаченого ст. 112 КК (посягання на життя державного чи громадського діяча).

11. Чи являється перелік осіб, на життя яких вчинюється посягання в ст. 112 вичерпним?

12. За якими статтями кваліфікується вбивство, осіб, перелічених у ст. 112 КК, вчинене на ґрунті особистих взаємовідносин?

13. Що являється предметом диверсії?

14. У яких формах може виявлятися шпигунство?

15. Чи впливають мотиви на кваліфікацію злочину, передбаченого ст. 114 КК України?

16. З якого моменту шпигунство вважається закінченим?

17. Як кваліфікується шпигунство, вчинене громадянином України ?

Практичні завдання:

1. В одному з прикордонних міст України було затримано мікроавтобус іноземних туристів - подружжя Г. При обшуку цього транспортного засобу було виявлено 80 брошур і кілька тисяч листівок, у яких містилися заклики до повалення конституційного ладу та пропонувалися методи насильницької зміни державної влади в Україні. Також було встановлено, що кілька пачок брошур і листівок подружжя Г. передали громадянину А. для поширення їх серед громадян України.

Кваліфікуйте дії подружжя Г. та громадянина А. Відповідь поясніть.

2. К. та М. із власної ініціативи встановили зв’язки з іноземною розвідкою та надалі підтримували конспіративні контакти зі співробітниками цієї розвідки на території України. Вони збирали відомості, що становлять державну таємницю, та намагалися передати їх іноземній розвідці. При цьому М. у письмовій формі подав розроблені конкретні пропозиції щодо ведення диверсійної роботи в Україні.

Кваліфікуйте дії К. та М. Відповідь поясніть.

Семінарське заняття 3

ТЕМА: Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

Питання для обговорення:

1. Поняття та ознаки злочинів і сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. Місце цих злочинів і структурі злочинності.

2. Соціальна обумовленість вставлення кримінальної відповідальності за ці злочини.

3. Види означених злочинів: злочини проти порядку дотримання державної таємниці та збереження конфіденційності інформації; злочини проти порядку перетину державного кордону; злочини проти порядку комплектування збройних сил України.

4. Злочини проти порядку дотримання державної таємниці та збереження конфіденційної інформації: розголошення державної таємниці; втрата документів, що містять державну таємницю; передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави.

5. Злочини проти порядку перетину державного кордону України: незаконне перетинання державного кордону; незаконне переправлення осіб через державний кордон України; незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки; порушення правил міжнародних польотів.

6. Злочини проти порядку комплектування збройних сил України: ухилення від призову на строкову військову службу; ухилення від призову за мобілізацією; ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

7. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації і форма її реалізації: реалізація: кримінальне покарання; звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання.

Загальні положення.

Злочини, передбачені, розділом XIV КК України – це суспільно небезпечні та протиправні посягання на суспільні відносини, що покликані охороняти державну таємницю, зберігати недоторканість державних кордонів, забезпечувати призов та мобілізацію.

Усі ці злочини суттєво різняться між собою, оскільки вони не мають спільного родового об’єкта посягання. Виходячи з назви розділу XIV Особливої частини КК, можна говорити про різні родові об’єкти злочинів:

1) режим державної таємниці чи конфіденційної інформації, що є власністю України;

2) порядок перетинання державного кордону України та безпека міжнародних польотів»;

3) порядок забезпечення призову й мобілізації.

Указані родові об’єкти мають відповідні їм безпосередні об’єкти, причому останні можуть, або повністю збігатися за назвою з родовим об’єктом, частиною якого вони є, або мати свою специфіку (наприклад, родовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 335 КК, є суспільні відносини, що забезпечують призов на строкову військову службу, а безпосереднім об’єктом цього злочину можуть бути суспільні відносини, що забезпечують порядок комплектування ЗС України, їх бойову підготовку й обороноздатність України). Додатковими факультативними безпосередніми об’єктами деяких із цих злочинів можуть бути життя та здоров’я людини, власність, установлений порядок у сфері створення зброї, військової та спеціальної техніки, інші блага.

Деяким злочинам, що їх ми розглядаємо, притаманний власний предмет (наприклад, відомості, що становлять державну таємницю, - ст. 328; документи чи інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю, - ст. 329; товари, що підлягають державному експортному контролю, - ст. 333 тощо).

З об’єктивної сторони більшість аналізованих злочинів описана в законі як злочини з формальним складом. Злочин, передбачений ст. 329 КК, має матеріальний склад. Якщо незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332) вчиняється тільки у формі організації такого переправлення, то в діях винного наявний усічений склад злочину.

Суб’єкт аналізованих злочинів переважно спеціальний (ст. 328-330, 334-337). Це можуть, наприклад, бути:

• особа, котрій відомості, що становлять державну таємницю, були довірені чи стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків (ст. 328);

• член екіпажу (або пілот-одинак) іноземного чи українського повітряного судна, що здійснює політ міжнародними авіалініями, для якого правила міжнародних польотів обов’язкові (ст. 334);

• військовозобов’язані першої чи другої категорій, що перебувають у запасі (ст. 336), тощо.

При вчиненні злочинів, передбачених статтями 332 і 333 КК, суб’єктами злочинів є загальні суб’єкти (фізичні осудні особи з 16-річного віку).

Суб’єктивна сторона більшості злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації характеризується умисною формою вини. Посягання, передбачені статтями 328, 329 і 333 КК, можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності.

При вчиненні злочину, передбаченого ст. 330 КК, обов’язковою ознакою його суб’єктивної сторони є мета - передати іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних чи інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держав.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть родові об’єкти злочинів, передбачених XIV розділом КК України.

2. Охарактеризуйте об’єктивну сторону вказаних злочинів.

3. Чим характеризується суб’єктивна сторона вказаних злочинів?

4. Хто може бути суб’єктом вказаних злочинів?

5. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 328 КК (розголошення державної таємниці).

6. Що являється обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 328 КК?

7. З якого моменту злочин, передбачений ст. 328 вважається закінченим?

8. Як будуть кваліфікуватися дії службової особи, яка допустила знищення документа разом з іншими паперами? Відповідь обґрунтуйте.

9. Охарактеризуйте суб’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 329 (втрата документів, що містять державну таємницю).

10. Якщо незаконне переправлення осіб через державний кордон України вчинене службовою особою з використанням своїх службових повноважень, як необхідно кваліфікувати дії такої особи?

11. З якого моменту вважається закінченим злочин, передбачений ст. 333 КК (незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки)?

12. У чому виявляється об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 334 КК?

13. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 335 КК?

14. Чи може виражатися у діях об’єктивна сторона злочинів, передбачених ст.ст.336-337 КК?

Практичні завдання:

1. В. декілька років був активним учасником партії «Екологічний союз». Працюючи в одному з науково-дослідних інститутів і маючи допуск до таємних документів, одного разу він повідомив своїм партійним колегам відомості про незадовільний стан довкілля, про аварії на атомних станціях, які трапилися в Україні за минулий рік. Ці дані стали відомі йому у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Кваліфікуйте дії В. Відповідь поясніть.

Семінарське заняття 4

ТЕМА: Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднання громадян

Питання для обговорення:

1. Поняття та ознаки злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Місце цих злочинів у структурі злочинності.

2. Соціальна обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за ці злочини.

3. Види означених злочинів: злочини проти порядку використання державних символів: злочини проти нормальної діяльності громадських організацій та об’єднань; злочини проти нормальної діяльності представників влади та членів громадських формувань; злочини проти порядку використання документів та засобів отримання інформації; інші злочини проти авторитету держави і діяльності громадських об’єднань.

4. Злочини проти порядку використання державних символів: наруга над державним символом; незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні.

5. Злочини проти нормальної діяльності громадських організацій та об’єднань: незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій; захоплення державних або громадських будівель чи споруд.

6. Злочини проти нормальної діяльності представників влади та членів громадських формувань: опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві; втручання у діяльність працівника правоохоронного органу; втручання у діяльність державного діяча; погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу; погроза або насильництво щодо державного чи громадського діяча; умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника; погроза або насильництво щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок; перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради; умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок; самовільне присвоєння владних повноважень або звання службовою особою.

7. Злочини проти порядку використання документів та засобів отримання інформації: викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів; незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації; умисне пошкодження ліній зв’язку.

8. Кримінальна відповідальність за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян та форми її реалізації: кримінальне покарання; звільнення від покарання; звільнення від відбування покарання.

Загальні положення.

Злочини, передбачені розділом XV Особливої частини КК, - це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на суспільні відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об’єднаннями громадян і фізичними особами у зв’язку зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій з метою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Слід зазначити, що як до прийняття КК 2001 р., так і після, вчені-правознавці схиляються до визнання як родового об’єкта злочинів розділу XV Особливої частини КК 2001 р. суспільних відносин у сфері державного управління (порядок управління), складовою частиною (структурним елементом) яких є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Такі суспільні відносини складаються між органами управління (з одного боку) і громадянами (з іншого), вони виникають у зв’язку зі здійсненням адміністративно-розпорядчих повноважень у межах взаємних прав та обов’язків і забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян при реалізації завдань державного будівництва.

Безпосередній об’єкт цих злочинів - відносини, що забезпечують: авторитет суспільного та державного ладу України, нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, службових осіб і представників громадськості, дійсність та збереженість документів, штампів, печаток тощо.

Додатковими необхідними чи факультативними безпосередніми об’єктами аналізованих злочинів є життя та здоров’я, воля, честь і гідність особи, власність, встановлений порядок виконання службовими особами своїх повноважень, громадський порядок, екологічна безпека тощо.

Предметом деяких злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян можуть бути:

1) державні символи України, офіційно встановлені чи підняті прапор або герб іноземної держави (ст. 338);

2. Державний Прапор України (ст. 339);

3. будівлі та споруди (ст. 341);

4. майно працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів (ст. 347);

5. майно, що належить службовій особі чи громадянинові, котрий виконує громадський обов’язок (ст. 352);

6) матеріальні блага та вигоди майнового характеру (ст. 354);

7) майно, що належить винній особі та щодо якого існують цивільно-правові зобов’язання (ст. 355);

8) офіційні документи, приватні документи, що перебувають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, паспорт або інший особистий важливий документ (ст. 357);

9) підроблені посвідчення чи інші документи, а також печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,інші офіційні печатки, штампи, бланки (ст. 358);

10. спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації (ст. 359);

11. лінії зв’язку, споруди й обладнання, що входять до складу ліній зв’язку (ст. 360).

Багатьом злочинам розділу XV Особливої частини КК властивий спеціальний потерпілий (наприклад, представник влади, працівник правоохоронного органу, близькі родичі представника влади чи працівника правоохоронного органу, член громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону, військовослужбовець, службова особа, народний депутат України, депутат місцевої ради, фізична особа, що має цивільно-правове зобов’язання, тощо)

З об’єктивної сторони більшість розглядуваних злочинів вчиняються як активні дії (наприклад, наруга над державними символами - ст. 338; незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій - ст. 340; самоправство - ст. 356; умисне пошкодження ліній зв’язку - ст. 360 тощо).

Переважна кількість злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян - це злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вважаються закінченими з моменту вчинення дії чи невиконання певних вимог (бездіяльності). Наприклад, злочини, передбачені статтями 338, 339, 341, частинами 1 і 2 ст. 342, статтями 344, 349, ч. 1 ст. 350, статтями 351, 353, 354, частинами 1 і 3 ст. 357, ст. 358 та ч. 1 ст. 359 КК.

До злочинів із матеріальним складом можна віднести злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 345, частинами 2 і 3 ст. 346, частинами 2 і 3 ст. 350, статтями 347, 352, 356, 360 КК.

Низка злочинів законодавцем сформульовані як усічені (наприклад, посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця - ст. 348) або формально-матеріальні (наприклад, злочини, передбачені ч. 2 ст. 343, частинами 2 і 3 ст. 355, ч. 2 ст. 359) склади злочинів.

Як обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян можуть фігурувати час (наприклад, час виконання представником влади, передусім працівником правоохоронного органу, службових обов’язків - ст. 342) та спосіб (наприклад, погроза застосування насильства, пошкодження чи знищення майна потерпілого або його близьких родичів - ст. 355) посягань.

Суб’єктом злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян є, зазвичай, загальний суб’єкт (фізична осудна особа з 16-річного віку). За вчинення деяких із цих злочинів відповідальність настає з 14 років (наприклад, частини 2 і 3 ст. 346, ч. 2 ст. 347, ст. 348 тощо). Деякі з розглядуваних злочинів можуть вчинятися службовими особами (ч. 2 ст. 343) або лише службовими особами (ст. 351), або працівниками державної установи чи організації (ст. 354).

Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується, зазвичай, умисною формою вини. Переважно, умисел прямий. Необхідна ознаки деяких складів злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян - мотив і мета. Так, захоплення державних або громадських будівель чи споруд визнається злочином, якщо його вчинено з метою незаконного користування ними чи перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій (ст. 341); втручання в діяльність працівника правоохоронного органу - з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або прийняття неправомірних рішень (ст. 343); підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроб­лених документів - із метою використання їх (ст. 358).

Законодавча конструкція «у зв’язку з виконанням потерпілими своїх службових чи громадських обов’язків» позначає спеціальні мотиви злочинів, це, зокрема, можуть бути: 1) прагнення перешкодити потерпілому в момент посягання чи пізніше виконувати свої службові обов’язки або здійснювати діяльність із охорони громадського порядку; 2) помста за виконання цих обов’язків або таку діяльність у минулому. Крім цього, мотивом злочину, передбаченого ст. 354 КК, є корисливість, а ст. 357 КК - корисливість або інші особисті інтереси.

За безпосереднім об’єктом посягання злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян можна розділити на такі види (групи):

1) злочини у сфері використання державних символів (статті 338 і 339);

2) злочини, пов’язані з перешкоджанням діяльності організацій та об’єднань громадян (статті 340 і 341);

3) злочини проти представників влади, органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань (ст. 342-353);

4) злочини у сфері використання документів і засобів отримання інформації (ст. 357-360);

5) інші злочини проти авторитету держави та діяльності об’єднань громадян (ст. 354-356).

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте об’єкт злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

2. Що може бути предметами вищевказаних злочинів?

3. Охарактеризуйте об’єктивну сторону вищевказаних злочинів.

4. З якого моменту злочин, передбачений ст. 338 КК (наруга над державними символами), вважається закінченим?

5. Як потрібно кваліфікувати публічну наругу над Державним Гербом, вчинену з хуліганських мотивів?

6. З якого моменту злочин, передбачений ст. 340 КК (Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій ), вважається закінченим?

7. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 340 КК?

8. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 341 КК.

9. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 342 КК. У чому полягає поняття «опір», його ознаки?

10. Чим відрізняється опір від злісної непокори?

11. Як потрібно кваліфікувати вплив на працівника правоохоронного органу шляхом підкупу?

12. Охарактеризуйте суб’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 343 КК України.

13. Хто може бути потерпілим від злочину передбаченого ст. 344 КК? Чи є цей перелік вичерпним?

14. Як потрібно кваліфікувати втручання в діяльність державних діячів, передбачених ст. 344, поєднане зі знищенням чи пошкодженням майна?

15. З якого моменту, злочин передбачений ст. 344 КК (Втручання у діяльність державного діяча), вважається закінченим?

16. Хто може бути потерпілим від злочину, передбаченого ст. 345 КК (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу)?

17. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 346 КК.

18. Як потрібно кваліфікувати дії, передбачені ч. 2 ст. 347 КК, якщо вони були вчинені службовими особами, з використанням свого службового становища?

19. З якого моменту, злочин передбачений ст. 348 КК (посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця), вважається закінченим?

20. Як потрібно кваліфікувати дії щодо заподіяння смерті умисно або через необережність, самогубства внаслідок тримання як заручника?

21. Охарактеризуйте суб’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 350 КК (Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок).

22. Хто є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 351 КК (Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради)?

23. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 353 КК (Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи).

24. Чи підлягають кримінальній відповідальності за ст. 354 КК працівники недержавної сфери?

25. У чому виявляється суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 356 КК (Самоправство)?

26. Що може бути предметом злочину, передбаченого ст. 357 КК (Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження)?

27. Як потрібно кваліфікувати використання підроблених документів з метою ухилитися від сплати податків, якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах?

Практичні завдання:

1. Я. вигулював вівчарку в парку культури та відпочинку. Постовий міліціонер зробив йому зауваження та запропонував покинути парк, оскільки вигулювати собак в ньому було заборонено. У відповідь Я. схопив його за горло та кілька разів ударив по голові металевим корпусом повідка, спричинивши працівнику міліції тяжкі тілесні ушкодження. Кваліфікуйте дії Я. Відповідь поясніть.

2. У нічний час із магазину було викрадено товари. Наступного дня дільничний інспектор міліції проводив опитування мешканців прилеглих до магазину будинків, щоб з’ясувати обставини крадіжки. Коли інспектор зайшов до будинку Б., представився та пояснив мету візиту, той, бажаючи перешкодити виконанню службових обов’язків, накинувся на працівника міліції та заподіяв йому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Кваліфікуйте дії Б. Відповідь поясніть.

3. Г. без відповідного дозволу органів державної влади обгородив земельну ділянку в житловій зоні міста та побудував на ній гараж. Через два тижні після початку будівництва гаража він був попереджений органами державної влади про необхідність припинення робіт і приведення земельної ділянки в первісний стан, однак цих приписів він не виконав. Кваліфікуйте дії Г. Відповідь поясніть.

Семінарське заняття 5

ТЕМА: Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Питання для обговорення:

1. Соціальна обумовленість виокремлення означених злочинів у системі Особливої частини Кримінального кодексу України та встановлення кримінальної відповідальності за їх вчинення.

2. Поняття та ознаки злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Види цих злочинів: злочини проти миру; злочини проти безпеки людства; злочини проти міжнародного правопорядку.

3. Злочини проти миру: пропаганда війни; планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни; порушення законів та звичаїв війни; наймитство.

4. Злочини проти безпеки людства: застосування зброї масового знищення; розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення; екоцид; геноцид.

5. Злочини проти міжнародного правопорядку: посягання а життя представника іноземної держави; злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист; незаконне використання символіки Червоного Хреста та Червоного Півмісяця; піратство.

Загальні положення.

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку - це суспільно небезпечні діяння, що спричиняють істотну шкоду миру, безпеці людства та міжнародному правопорядку чи загрожують спричиненням такої шкоди й відповідальність за які передбачена міжнародно-правовими актами та розділом XX Особливої частини КК.

Родовий об’єкт цих злочинів-передбачає три окремі об’єкти:

1. мир - це становище (ситуація), що характеризується відсутністю ворожнечі, відкритих політичних суперечок між державами, війни та воєнних (збройних) конфліктів;

2. безпека людства - стан, за якого відсутня загроза війни, екологічної катастрофи, дій, наслідком яких може бути масове знищення людей, знищення умов для існування населення земної кулі тощо;

3. міжнародний правопорядок - це встановлений міжнародно-правовими нормами порядок, який забезпечує мирне співіснування народів, плідне міждержавне співробітництво та безпеку людства у планетарних масштабах.

Безпосередні об’єкти аналізованих злочинів загалом збігаються з родовими. Водночас, вони можуть мати комплексний характер (наприклад, при вчиненні найманства шкода заподіюється як миру, так і міжнародному правопорядку) чи підкреслювати специфіку суспільних відносин, яким спричиняється шкода в конкретній ситуації (наприклад, безпосереднім об’єктом піратства є безпека міжнародного судноплавства). Додатковими необхідними або факультативними безпосередніми об’єктами злочинів, які ми розглядаємо, можуть бути: життя, здоров’я, воля, честь і гідність особи, її права та свободи, довкілля, власність, інші блага.

Оцінка деяких із розглядуваних злочинів неможлива без встановлення їхнього предмета, яким можуть бути:

• види зброї масового знищення, заборонені до застосування міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР України (хімічна, біологічна, ядерна тощо) - статті 439 і 440 КК;

• рослинний або тваринний світ, атмосфера, водні ресурси тощо - ст. 441 КК;

• службові чи житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, - ст. 444 КК тощо.

Спеціальні потерпілі в злочинах, передбачених розділом XX Особливої частини КК: військовополонений або представник цивільного населення (ст. 438); члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи (ст. 442); представник іноземної держави чи інша особа, що має міжнародний захист (ст. 443); члени екіпажу або пасажири морського чи річкового судна (ст. 446) та ін.

З об’єктивної сторони більшість злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку вважаються закінченими з моменту вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння, тобто є формальними за конструкцією складу. Тільки три з них (діяння, передбачені статтями 438, 439 і 446) - це злочини з матеріальними складами. Посягання на життя представника іноземної держави (ст.443) є злочином з усіченим складом, а тому вважається закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків.

Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони деяких із цих злочинів - засоби (наприклад, засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, - ст. 438) або способи (наприклад, насильство - ст. 446) вчинення злочину.

Суб’єкт аналізованих злочинів - загальний (фізична осудна особа, котра досягла 16 років). Відповідальність за злочин, передбачений ст. 443 КК, настає з 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона всіх злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку характеризується прямим умислом.

У злочинах, передбачених статтями 436, 442, 443, 444, 446, 447 КК, обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони їхніх складів є спеціальна мета (наприклад, мета розповсюдити матеріали із закликами до агресивної війни чи до розв’язування воєнного конфлікту - ст. 436; мета одержати матеріальну винагороду чи іншу особисту вигоду - ст. 446)тощо.

Слід також мати на увазі, що, відповідно до ч. 5 ст. 49 і ч. 6 ст. 80 КК, давність притягнення особи до кримінальної відповідальності чи давність виконання щодо неї обвинувального вироку не застосовуються в разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених статтями 437 - 439 і ч. 1 ст. 442 КК.

Усі злочини, передбачені розділом XX Особливої частини КК, виходячи з їхніх безпосередніх об’єктів, можна поділити на такі види (групи):

1. злочини проти миру (ст. 436 «Пропаганда війни», ст. 437 «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни» і ст. 447 «Найманство»);

2. злочини проти безпеки людства (ст. 439 «Застосування зброї масового знищення», ст. 440 «Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення», ст. 441 «Екоцид» і ст. 442 «Геноцид»);

3. злочини проти міжнародного правопорядку (ст. 438 «Порушення законів та звичаїв війни», ст. 443 «Посягання на життя представника іноземної держави», ст. 444 «Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист», ст. 445 «Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця», ст. 446 «Піратство»).

Слід зазначити, що ця класифікація має дещо умовний характер, адже міжнародний правопорядок є найбільш широким поняттям, що охоплює і порядок, встановлений з метою забезпечення миру на планеті, і порядок, встановлений для забезпечення безпеки людства.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть родовий об’єкт злочинів, передбачених розділом ХХ (Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку).

2. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

3. Що може бути предметом злочину, передбаченого ст. 436 КК (Пропаганда війни)?

4. У чому полягає публічність закликів?

5. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 437 КК (Планування, підготовка, розв’язання та ведення агресивної війни).

6. З якого моменту злочин, передбачений ст. 438 КК (Порушення законів та звичаїв війни), вважається закінченим?

7. Чим характеризується суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 439 КК (Застосування зброї масового знищення)?

8. Охарактеризуйте об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 441 КК (Екоцид).

9. Що таке геноцид? Що являється об’єктом злочину, передбаченого ст. 442 КК (Геноцид)?

10. З якого моменту злочин, передбачений ст. 443 КК (Посягання на життя представника іноземної держави), вважається закінченим?

11. Що може бути предметом злочину, передбаченого ст. 444 КК (Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист)?

12. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 445 КК (Незаконне використання символіки Червоного Хреста та Червоного Півмісяця)?

13. У чому виражається об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 446 КК (Піратство)?

14. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 447 КК (Найманство)?

Практичні завдання:

1. На мітингу, що проходив у центрі обласного міста з нагоди однієї з урочистих історичних подій, Б., Н. і Р. поширювали серед його учасників листівки із закликами до військової окупації однієї з азійських держав, яка начебто є центром «міжнародного тероризму». Крім того, вони з трибуни закликали учасників мітингу сприяти ухваленню закону про скорочення дітонародження в Україні осіб арабської національності. Кваліфікуйте дії Б., Н. і Р Відповідь поясніть.

2. Громадянин України П. без дозволу органів державної влади пішов на службу до французького іноземного легіону. Службові обов’язки П. полягали в охороні ядерних об’єктів на території колоніальних земель Франції. Кваліфікуйте дії П. Відповідь поясніть.

Нормативні акти, судова практика та література до модулю:

• Кримінальний кодекс України. К. 2001.

• Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. К.- X. 2001.

• Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. К.1997.

• Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. К.2000.

• Милюков С.Ф. Российское уголовное законодательство: опыт критического анализа. С.- П. 2000.

• Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. - К.,2002.

• Основания уголовно-правового запрета. М. 1982. Преступность в Украине // Бюллетень законодательства и юридической практики Украины. К. 1994. Вып. 2.

• Преступность в России и проблемы борьбы с ней. М. 2001.

• Бажанов М.И. О функциях состава преступления. || Проблемы законности. Вып. 29. X. 1995.

• Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. К 1985.

• Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. М.2001.

• Коржанський М.И. Кваліфікація злочинів. К. 1998.

• Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. М.1963.

• Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. 2-е изд. М. 2001.

• Куриное Б.А. Научные основы квалификации преступлений. М. 1984.

• Куц В.М. Новий Кримінальний кодекс України: яким йому бути. Х.1999.

• Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. К.1999.

• Тарарухин С.А.. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. К. 1995.

• Анашкин Г.З. Ответственность за измену Родине и шпионаж. М. 1964.

• Беляев А.Е., Воронцов В.М. Уголовная ответственность за призывы, образующие преступления против государства. М. 1991.

• Дьяков С.В. Государственные преступления и государственная преступность. М. 1999.

• Дьяков С.В., Игнатьев А.А. Ответственность за государственные преступления. М. 1988.

• Ермакова Л.Д. Особо опасные государственные преступления. М. 1982.

• Клягин B.C. Ответственность за особо опасные государственные преступления. Минск. 1973.

• Осадчий В. Правоохоронній діяльності - спеціальний кримінально-правовой захист.// Право України 1996. №8. с.43.

• Брусницын Н.А. Открытость и шпионаж. М. 1991.

• Дьяков СВ., Игнатьев А. А. Ответственность за государственные преступления. М., 1988.

• Бояр-Созонович Т. С. Международный терроризм: политико-правовые аспекты. К.- Одесса. 1991.

• Карпец И. И. Преступление международного характера. М. 1979.

• Карпец И. И. Международная преступность. М.1988.

• Мовчан А. П. Международный правопорядок. М.1996.

• Панов В. П. Международное уголовное право. М. 1997.

• Ромашкин П. С. Преступления против мира и безопасности человечества. МЛ 967.

• Трайнин А. Н. Избранные произведения. Защита мира и уголовный закон. М.

• Бажанов М. И., Сташис В. В. Преступление против личности в УК Украины и судебной практике. X. 1996.

• Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья. X. 1995.

• Бородин С. Квалификация преступлений против жизни. М. 1977.

• Мельник М, Хавронюк М. Вбивство на замовлення-деякі аспекти кримінологічної характеристики та проблеми кваліфікації // Право України. 1997.№7. с. 45-49.

• Никифоров А. Е. Ответственность за убийство в современном уголовном праве. М. 2001.

• Пилипчик П., Мельник М. Проблеми кваліфікації умисного вбивства, вчиненого на замовлення.//Право України. 1999. №2. с.31-35.

• Ягодинський В. Кваліфікація умисних вбивств з корисливих мотивів та розбійних нападів зі смертельними наслідками // Право України 1996. №11. с.42-44

• Ярмиш Н. Жорстоке поводження як одна з форм доведення до самогубства // Право України. 1992. №7. с 45-46.

• Куц В. М. та ін. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми. Навчальний посібник. Х.2001

• Мачужак Я. Відповідальність за статеві злочини та інші сексуальні зловживання // Вісник Верховного Суду України. 1997. №3. с 53-60.

• Панєвін О. Усунути помилки в справах про статеві злочини // Право України 1992. №10. с 28-31.

• Ветров Н. И. Охрана интересов семьи уголовно-правовыми средствами. МЛ 1990.

• Лановенко И. П. Охрана трудовых прав: теоретические проблемы развития уголовного законодательства. К. 1975.

• Харченко В. Охорона інтелектуальної власності в новому Кримінальному кодексі України // Право України. 1995. №2. с 31-33

МОДУЛЬ 2.

Програмовий зміст