5.Поняття і види етики професійної юридичної діяльності.

Етика — сукупність елементарних правил поведінки, особливих навичок у реалізації яких не потрібно Етична культура юриста — це знання юристом його моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності.

Мораль — це норми поведінки, які базуються на поняттях про доб­ро і зло, честь і обов'язок, правду і справедливість.

Етична культура юриста — це знання юристом його моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності.

Етична культура юриста включає два аспекти:

• визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;

• дотримання цих норм у професійній діяльності.

Основні принципи етичної культури юриста:

- гуманне ставлення до людини;

- чесність і правдивість (справедливості не можна досягти нечес­ним шляхом);

- доброзичливість і чуйність (юристам часто доводиться спілку­ватись з людьми, які потрапили у складні життєві ситуації. Од­нак ці риси не можна ототожнювати з всепрощенням); простота і скромність (потрібні юристу для того, щоб не бути егоїстом і користолюбним);

дотримання професійної таємниці (об'єктивне і повне розсліду­вання кримінальної справи без демонстрації інтимного життя учасників юридичного процесу).

6.Естетична культура юриста

Естетична культура юриста — це розуміння юристом правил зов­нішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на прак­тиці з метою ефективного розв'язання юридичних завдань.

Охарактеризуємо складові естетичної культури юриста.

Культура мови — це літературна мова, вільне володіння юридич­ною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння вибрати пра­вильний тон у розмові.

Культура зовнішнього вигляду — це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для юристів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має державно-офіційний характер.

Культура організації робочого місця — це створення естетичної обстановки діяльності юриста, комфортності. Однак юрист повинен орієнтуватись на відвідувачів, тому його робоче місце не повинно відволікати увагу відвідувачів.

Культура підготовки юридичних документів — відсутність тех­нічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних поми­лок, нерозбірливого рукописного тексту тощо.

Узагальнюючий блок (висновки з теми).

Професійна культура юриста є неод’ємною частиною професійної культури і визначається певним правовим статусом. Наявність юридичних спеціалізацій породжує специфіку професійних властивостей, які відображаються в термінах "культура юридичної праці", "культура судового проце­су", "професійна культура” слідчого, прокурора, адвоката" та ін. Складовими професійної культури юриста є політична, правова, психологічна, етична та естетична культура. Політична культура займає важливе місце у професійній куль­турі юриста оскільки його діяльність стосується державно - правової сфери суспільства. Вона утворюється багатьма видами культур і тісно пов'язана з політичною культурою суспільства, політичною культурою соціальних груп та окремих осіб.

Правова культура юриста є однією із форм правової культури суспільства, прита­манної тій спільності людей, що професійно займаються юридич­ною діяльністю і яка потребує фахової освіти і практичної підго­товки. Це культура працівників, які є слу­жбовими особами і носіями правової культури.

Правова культура юриста передбачає знання юридичних теорій, чинного законодавства, вміння і навички його реалізовувати, а також дотри­мання цього законодавства. Професійній правовій культурі юриста властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.

Власну специфіку має і психологічна культура юриста як спеціаліста.

Основні відомості про психологічну культуру юрис­та містяться у такій галузі психологічної науки, як правова психологія. Правова психологія узагальнює засоби формування направлення психічної діяльності усіх учасників юридичної практики, вивчає психічні закономірності для їх найбільш успішного використання у мистецтві спілкування і прийнятті правильного рішення.

Правова культура юриста є однією із форм правової культури суспільства, прита­манної тій спільності людей, що професійно займаються юридич­ною діяльністю і яка потребує фахової освіти і практичної підго­товки. Це культура працівників, які є слу­жбовими особами і носіями правової культури.

Правова культура юриста передбачає знання юридичних теорій, чинного законодавства, вміння і навички його реалізовувати, а також дотри­мання цього законодавства. Їй властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.

Не може бути високого рівня культури юриста без його етичної та естетичної культури. Етичною культурою юриста — є знання ним своїх моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності.

Естетична культура юриста — це розуміння юристом правил зов­нішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на прак­тиці з метою ефективного розв'язання юридичних завдань.

Список джерел для самостійної роботи.

Нормативно-правові акти:

1.Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей). — К., 1997. — С. 295-298.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року // ВВРУ - 1996.- № ЗО.- Ст. 141.

4 Основи законодавства України про культуру. Закон України від 14.02.1992. // ВВРУ. - № 21. - Ст. 294.

Деонтологічні кодекси

1. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. /Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністер­ство закордонних справ України, Рада Європи).

2. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, ООН).

3. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

4. Загальні правила поведінки державного службовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

6. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді судів України 24 жовтня 2002 р. //"Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2002 р.

Література

1. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. — К.: "Атика", 1999. — С. 128-134.

2. Горшенєв В.М., Комаров В.В. Юридична деонтологія. - Харків: Основа, 1993. – С.21 - 108.

3. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія:. - К., Віра - Р + Данкор, 2000. – С.23 – 94.

4 .Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія:. - К., „Знання” 2006. – С. 321 – 345.

5. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів. — К.: "Атика", 1999. — С 114-124.