1. Основними параметрами процесорів є:

• тактова частота;

• розрядність;

• робоча напруга;

• коефіцієнт внутрішнього домноження тактової частоти;

• розмір кеш пам'яті.

З іншими пристроями, і в першу чергу з оперативною пам'яттю, процесор пов'язаний групами провідників, які називаються шинами. Основних шин три:

• шина даних,

• адресна шина,

• командна шина.

Адресна шина. Дані, що передаються по цій шині, трактуються як адреси комірок оперативної пам'яті. Саме з цієї шини процесор зчитує адреси команд, які необхідно виконати, а також дані, з якими оперують команди. У сучасних процесорах адресна шина 32-розрядна, тобто вона складається з 32 паралельних провідників.

Шина даних. По цій шині відбувається копіювання даних з оперативної пам'яті в регістри процесора і навпаки. У ПК на базі процесорів Intel Pentium шина даних 64-розрядна. Це означає, що за один такт на обробку поступає відразу 8 байт даних.

Командна шина. По цій шині з оперативної пам'яті поступають команди, які виконуються процесором. Команди подано у вигляді байтів. Прості команди вкладаються в один байт, але є й такі команди, для яких потрібно два, три і більше байтів. Більшість сучасних процесорів мають 32-розрядну командну шину, хоча існують 64-розрядні процесори з командною шиною.

Внутрішня пам'ять. Під внутрішньою пам'яттю розуміють всі види запам'ятовуючих пристроїв, що розташовані на материнській платі. До них відносяться:

• оперативна пам'ять,

• постійна пам'ять,

• енергонезалежна пам'ять (CMOS).

1.3 Опис лабораторної установки

Лабораторна уcтановка складається з системного блоку, материнської плати формату ATX (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 — Розташування компонентів на материнській платі

На материнській платі монтується чипсет, це мікросхеми, які забезпечують і контролюють логіку функціонування плати, на платі також розташовуються розніми для підключення центрального процесора, графічної плати, звукової плати, твердих дисків, оперативної пам'яті й інші розніми.

Всі основні електронні схеми комп'ютера та необхідні додаткові пристрої включаються в материнську плату, або підключаються до неї за допомогою слотів розширення. Найважливішою частиною материнської плати є чипсет, який складається, як правило, з двох частин — північного моста (Northbridge) і південного моста (Southbridge). Зазвичай північний і південний міст розташовані на окремих мікросхемах. Саме північний і південний мости визначають, значною мірою, особливості материнської плати і те, які пристрої можуть підключатися до неї.

Сучасна материнська плата ПК, як правило, включає чипсет, що здійснює взаємодію центрального процесора з ОЗП і основною оперативною пам'яттю, з портами вводу/виводу, із слотами розширення PCI Express, PCI, а також, зазвичай, з USB, SATA і IDE/ATA. Більшість пристроїв, які можуть приєднуватися до материнської плати, роблять це за допомогою одного або декількох слотів розширення або сокетів, а деякі сучасні материнські плати підтримують бездротові пристрої, що використовують протоколи IrDA, Bluetooth, або 802.11 (Wi-Fi).

На системній платі містяться монтованими:

• слоти DIMM для установки модулів пам'яті типу SDRAM/DDR/DDR2/.. (різні для кожного типу пам'яті). Найчастіше їх 3–4, хоча на компактних платах можна зустріти тільки 1 або 2 таких слоти;

• спеціалізований рознім типу AGP або PCI-Express для установки відеокарти. Втім, останнім часом, з поголовним переходом на відеоінтерфейс останнього типу, часто-густо зустрічаються плати з двома, а то і з трьома відеорознімами. Також зустрічаються і системні плати (з найдешевших) без відеорознімів взагалі – їхні чіпсети мають вбудоване графічне ядро, і зовнішня графічна карта для них необов'язкова;

• поруч із слотами для відеокарт зазвичай знаходяться слоти для підключення додаткових карт розширення стандартів PCI або PCI-Express х1 (раніше зустрічалися ще і слоти ISA, але зараз такі плати – музейна рідкість);

• наступна досить важлива група рознімів – інтерфейси (IDE і/або сучасніший Serial ATA) для підключення дискових накопичувачів – твердих дисків і оптичних приводів. Також там досі знаходиться рознім для floppy-дисковода (3,5" дискети), хоча все йде до того, що від нього незабаром остаточно відмовляться. Всі дискові накопичувачі підключаються до системної плати за допомогою спеціальних кабелів, у розмовній мові також званих "шлейфами";

• недалеко від процесора розташовуються розніми для підключення живлення (частіше за всього два типи – 24-контактний ATX і 4-контактний ATX12V для додаткової лінії +12 V) і дво-, три- або чотирифазний модуль регулювання напруги VRM (Voltage Regulation Module), що складається з силових транзисторів, дроселів і конденсаторів. Цей модуль перетворює, стабілізує і фільтрує напругу, що подається від блоку живлення;

• задню частину системної плати займає панель з рознімами для підключення додаткових зовнішніх пристроїв – монітора, клавіатури і мишки, мережних-, аудіо- і USB-пристроїв тощо.

• окрім перелічених слотів і рознімів, на будь-якій системній платі є велика кількість допоміжних джамперів (перемичок) і рознімів. Це можуть бути і контакти для підключення системного динаміка, кнопок й індикаторів на передній панелі корпусу, і розніми для підключення вентиляторів, і контактні колодки для підключення додаткових аудіорознімів і рознімів USB і FireWire.

На кожній системній платі в обов'язковому порядку є спеціальна мікросхема пам'яті, найчастіше встановлена в спеціальну панельку; втім, окремі виробники, з метою економії впаюють її в плату. Мікросхема містить прошивку BIOS, плюс батарею, яка забезпечує живлення при зникненні зовнішньої напруги. Таким чином, за допомогою всіх цих слотів і рознімів, а також додаткових контролерів, системна плата об'єднує всі пристрої, що входять до складу комп'ютера, в єдину систему.

1.4 Порядок виконання роботи та методичні вказівки щодо її виконання

1.4.1 Дослідити конструкцію системної плати персонального комп'ютера. Для цього необхідно розібрати під керівництвом викладача системний блок.

1.4.2 Зарисувати основні компоненти системної плати:

- процесор;

- чипсет;

- слоти для установки пам'яті;

- слоти шин розширення;

- BIOS;

- розмикачі:

1) IDE інтерфейсу;

2) Підключення дисководів;

3) Принтера;

4) Мишки;

5) Клавіатури;

6) USB порт;

- розмикачі для підключення периферійних пристроїв.

1.4.3 Визначити і підписати на рисунку системної плати найменування і тип основних компонентів:

наприклад:

• слот РСІ;

• чипсет Apollo VPX/97 580VPX.

1.4.4 Зарисувати розташування перемичок, що визначають частоту системної шини і коефіцієнт множення процесора.

1.4.5 Записати тип пам'яті. Визначити і записати час доступу до пам'яті.

1.4.6 Заповнити таблицю 1.1 (конфігурація комп'ютера).

Таблиця 1.1 – Конфігурація комп'ютера

Найменування комплектуючих	Тип(детально)
			Найменування комплектуючихТип (детально)

1.4.7 Зробити складання системного блоку ПК.

1.5 Зміст звіту

Оформлення матеріалів звіту оговорюється у вступі до методичних указівок.

У теоретичній частині треба навести:

- основні компоненти IBM - PC сумісного ПК.

В експериментальній частині навести:

- зображення системної плати комп'ютера;

- розташування перемичок на платі;

- таблицю 1.1– конфігурація комп'ютера.

У висновках провести аналіз комплектуючих та зробити висновок про конфігурацію комп'ютера.

1.6 Контрольні запитання та завдання

1. Що таке материнська плата? Які компоненти персонального комп'ютера на ній розташовані?

2. В чому полягає виконання програм центральним процесором?

3. Які основні параметри процесора? Що характеризує тактова частота і в яких одиницях вона вимірюється?

4. Що таке кеш-пам'ять? Які є рівні кеш-пам'яті?

5. Для чого призначені шини? Які є типи шин?

6. Які шинні інтерфейси материнської плати ви знаєте?

7. Чим відрізняється оперативна пам'ять від постійної пам'яті?

8. Що таке RISC-процесори? В чому полягає їх відмінність від CISC-процесорів?

9. В якій пам'яті зберігаються програми BIOS?

10. Яка інформація зберігається в енергонезалежній пам'яті?