- •Контрольні питання для підготовки до заліку (питання 1-80) та іспиту
- •6. Основні функції теорії права та держави як науки.
- •7. Становлення і розвиток теорії права та держави.
- •8. Механізм здійснення влади та регулятори поведінки в додержавному суспільстві.
- •9. Класова теорія та теорія насильства про походження держави і права.
- •10. Теологічна та патріархальна теорії походження держави і права.
- •11. Психологічна та договірна теорії походження держави і права.
- •12. Історичні способи формування права. Його відмінність від соціальних регуляторів додержавного суспільства.
- •13. Місце і роль права в системі регулювання суспільних відносин.
- •14. Поняття права, його основні ознаки.
- •15. Зміст права. Об'єктивне і суб'єктивне в праві. Право як міра свободи особи і масштаб її поведінки.
- •16. «Існуюче» і «належне» у змісті права.
- •17. Право і моральність. Проблема гуманізації права.
- •18. Сутність права і його соціальна цінність.
- •19. Поняття та види функцій права.
- •20. Право і держава. Їх взаємодія і концепції співвідношення.
- •21. Право і економіка. Економічні інтереси в праві.
- •22. Право і політика.
- •23. Джерела (форми) права. Місце і роль правозастосовчої (судової) практики в правовому регулюванні суспільних відносин.
- •24. Правовий звичай.
- •25. Поняття і види правового прецеденту.
- •26. Нормативний договір як джерело права.
- •27. Юридична доктрина як джерело права.
- •28. Міжнародний договір як джерело права. Концепції співвідношення міжнародного і національного права.
- •29. Поняття правотворчості. Правотворчість, правотворення і правове регулювання.
- •30. Стадії та суб'єкти правотворчого процесу.
- •31. Правові акти: поняття і види.
- •32. Поняття, ознаки і види нормативно-правових актів.
- •34. Поняття, види і значення систематизації нормативно-правових актів.
- •35. Порядок введення в дію і припинення дії нормативних актів.
- •36. Принципи дії нормативних актів у часі.
- •37. Дія нормативних актів у просторі.
- •38. Дія нормативних актів за колом осіб.
- •39. Право як система: поняття, структура, класифікаційні критерії виділення галузей права.
- •40. Система права і система законодавства: аспекти співвідношення.
- •41. Правова система: поняття, структура, співвідношення із системою права.
- •42. Правова сім’я: поняття, загальна характеристика, співвідношення із правовою системою і системою права.
- •43. Романо-германська правова сім’я.
- •44. Правова сім’я загального права.
- •45. Релігійно-традиційна правова сім’я.
- •46. Поняття, зміст та ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нормативно-правових актах.
- •47. Гіпотеза як структурний елемент норми права. Види гіпотез.
- •48. Диспозиція в структурі правової норми. Види диспозицій.
- •49. Поняття і види санкції як елемента структури правової норми.
- •50. Класифікація правових норм. Її критерії.
- •51. Поняття і ознаки правових відносин.
- •52. Види правових відносин.
- •53. Структура (склад) і зміст правових відносин.
- •54. Об'єкти правових відносин.
- •55. Суб'єкти правових відносин.
- •56. Підстави виникнення, зміни і припинення правових відносин. Їх класифікація.
- •57. Поняття і види реалізації права. Правореалізація та правове регулювання.
- •58. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення зі способами правового впливу.
- •59. Застосування права: поняття, ознаки, суб'єкти.
- •60. Стадії застосування права: поняття, види, зміст, співвідношення із процесуальними формами правозастосування.
- •61. Акти застосування права: поняття, структура, види, значення.
- •62. Правозастосування і прогалини в праві. Способи їх заповнення та подолання.
- •63. Застосування права при колізії і конкуренції норм.
- •64. Поняття, зміст, етапи і значення тлумачення правових норм.
- •65. Способи тлумачення норм.
- •66. Види тлумачення правових норм за обсягом.
- •67. Види тлумачення правових норм за суб'єктом.
- •68. Поняття і структура механізму правового регулювання.
- •69. Законність і правопорядок: поняття, співвідношення та значення в забезпеченні ефективності правового регулювання суспільних відносин.
- •70. Поняття, рівні, види та структура правової свідомості.
- •71. Правова активність і правовий нігілізм. Їх значення у визначенні правової свідомості.
- •72. Поняття і значення правової культури.
- •73. Правова освіта і правове виховання, їх поняття і значення для формування правової культури.
- •74. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення.
- •75. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.
- •76. Поняття і види складів правопорушень.
- •77. Об'єкт і об'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.
- •78. Суб'єкт і суб'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.
- •79. Юридична відповідальність: поняття, зміст, підстави, співвідношення зі свободою волевиявлення.
- •80. Види і функції юридичної відповідальності. Її співвідношення з державним примусом.
71. Правова активність і правовий нігілізм. Їх значення у визначенні правової свідомості.
Правова активність виявляється, по-перше, у готовності особистості до активних свідомих, творчих дій як у сфері правового регулювання, так і в сфері реалізації права, по-друге, у законодоцільності (чи законності) поводження (діяльності), в основі чого лежить переконання в необхідності служіння закону як вищої цінності.
Соціально-правову активність варто відрізняти від правомірного поводження. Не всяке правомірне поводження можна вважати здійсненням такої активності. Критеріями розмежування тут служать мета, засоби її досягнення і суспільно значимий результат діяльності в правовій сфері. Не слід відносити до неї і просто ініціативне виконання своїх обов'язків посадовою особою. Така ініціатива є прямим службовим боргом, зокрема професійним боргом юриста, і полягає в обов'язку бездоганно служити закону. Правовий нігілізм — заперечення соціальної цінності права, свідоме ігнорування вимог закону, різко критичне ставлення до вимог дотримання права та поваги до нього. Нині причинами (крім економічних, політичних та інших) прояву правового нігілізму в Україні можна вважати: невпорядкованість законодавства, його нестабільність та наявність суперечностей; низьку правову культуру в суспільстві; слабкість механізму приведення в дію прийнятих законів та ін.
Спеціальними засобами, які можуть сприяти подоланню правового нігілізму, можна назвати:
1) якість законів та інших нормативних актів; забезпечення належної ролі законів у системі нормативних актів; наявність стабільності та одноманітності в регулюванні суспільних відносин;
2) авторитет державної влади та відпрацьованість механізму її дії; наявність розвиненої державної структури, що здатна забезпечити виконання права; удосконалення системи правоохоронних органів та правозастосовчої діяльності; зміцнення законності; підвищення ролі судів;
3) високий рівень правосвідомості, який би дозволяв працювати закону: збереження самобутності правової культури; поліпшення системи правової інформації, професійного навчання та виховання юристів тощо.
72. Поняття і значення правової культури.
Правова культура — це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи, інші соціальні цінності.
Під правовими цінностями розуміють об'єктивне та суб'єктивне право, правові принципи; правомірну поведінку, що ґрунтується на глибоких знаннях і повазі до закону; законність та правопорядок тощо.
Правова культура означає високий рівень правової активності населення, готовність до виконання законів, повагу до правосуддя, відмову від використання протизаконних засобів вирішення конфліктів, удосконалення законодавства, ефективність правозастосувальної практики та ін.
Розрізняють правову культуру суспільства та правову культуру особи.
Правова культура суспільства - сукупність факторів, які характеризують рівень правосвідомості, досконалості законодавства, організації роботи з його дотримання, стан законності й правопорядку.
Структуру правової культури суспільства становлять такі правові утворення, як система норм права, сукупність правовідносин, сукупність суб'єктів права, суспільна правосвідомість, режим законності й правопорядку. Правова культура суспільства має і динамічний (функціональний) аспект, тобто сукупність таких правових процесів, як правоутворення, правове мислення, правове регулювання, правореалізація та правозастосування, правомірна поведінка.
Правова культура особи — властивість, що характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їх реалізовувати.
Структуру правової культури особи становлять індивідуальна правосвідомість, розуміння принципів права, повага до права і закону, упевненість у справедливості законів, прав та обов'язків, правомірна поведінка та правове мислення, інші правові явища.