Контрольні питання для підготовки до заліку (питання 1-80) та іспиту

1. Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права.

ТДП – це фундаментальна юридична наука, яка досліджує основні загальні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави та права, а також узагальнуюча та систематизуюча методологію пізнання правових явищ та юридичну техніку.

Енциклопедія права – це навчальна дисципліна, яка включає систему елементарних (початкових) знань про державу та право та є частиною ТДП як навчальної дисципліни.

2. Об'єкт дослідження теорії права та держави і її місце в системі наук про суспільство.

Обєкт (те, на що направлені зусилля досліджень тієї чи іншої науки): суспільство.

Предмет (частина обєкту, що безпосередньо вивчається наукою): держава і право

Теорія держави і права, маючи свій предмет, функції та методи, посідає специфічне місце в системі суспільних та юридичних наук.

Систему суспільних (неюридичних, гуманітарних) наук становлять філософія, історія, соціологія, політологія, економічні науки тощо. Але жодна з цих наук не замінює теорію держави і права під час вивчення державно-правових явищ. Вони лише сприяють кращому розумінню держави і права, оскільки вивчають їх природу в більш широкому контексті.

Філософія пояснює найбільш загальні закономірності суспільного буття, зокрема й ті, які стосуються держави і права. Понятійний апарат філософії є теоретико-методологічним орієнтиром для всіх суспільних наук, у тому числі теорії держави і права та інших юридичних наук.

Історія, досліджуючи в хронологічному порядку етапи розвитку суспільства, конкретні факти державно-правового життя народів, не дає узагальнюючих висновків, не шукає в них, на відміну від теорії держави і права, загальних закономірностей.

Соціологія, досліджуючи суспільство в цілому, окремі його інститути, процеси, групи, вивчає державу і право лише в їх зв'язках з елементами соціуму.

Політологія предметно наближена до держави і права, оскільки держава — важливий суб'єкт політичної системи суспільства, вона впроваджує певну політику в життя через правове регулювання суспільних відносин. Але політична влада, політичні відносини, процеси, партії, лідери вивчаються як самостійні явища.

Це можна сказати й про структурно-функціональні елементи економіки, соціального управління. Держава і право тісно пов'язані як з економічним життям суспільства, так і з управлінням суспільством. Проте і економічна наука, і наука соціального управління мають свій предмет дослідження.

3. Об'єкт і предмет дослідження теорії права та держави як юридичної науки.

Обєкт (те, на що направлені зусилля досліджень тієї чи іншої науки) в системі юридичних наук: держава і право

Предмет (частина обєкту, що безпосередньо вивчається наукою): основні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави та права; методологія; юридична техніка.

Методологія - 1) вчення про методи; 2) сукупність, система методів, що використовуються в процесі вивчення предмета.

Юридична (законодавча) техніка – узгоджена сукупність юридичних термінів, конструкцій та презумпцій, а також засобів систематизації правових норм, що використовуються у правотворчості (складанні юридичних текстів).

4. Теорія права та держави в системі юридичних наук.

Систему юридичних наук становлять:

історико-теоретичні науки — теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних і правових учень;

галузеві науки — конституційне, цивільне, трудове, адміністративне, кримінальне право тощо;

спеціально-юридичні (прикладні) науки — криміналістика, судова медицина, судова психіатрія, судова психологія, судова бухгалтерія, оперативно-розшукова діяльність тощо;

науки, що вивчають міжнародне право та право зарубіжних країн — міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, європейське право, конституційне право зарубіжних країн тощо.

Роль теорії держави і права як самостійної галузі наукового знання та місце в системі юридичних наук характеризуються тим, що вона є:

загальною наукою, тобто призначена вивчати ті закономірності державно-правової дійсності, які "працюють" в усіх галузях юридичного знання;

узагальнюючою наукою, тобто її висновки за своєю природою є інтегративними, це систематизовані знання, накопичені окремими юридичними науками;

методологічною наукою, оскільки її висновки як загальнотеоретичні фундаментальні положення застосовуються під час вирішення конкретних питань у межах окремих юридичних наук.

5. Поняття та значення методології теорії права та держави.

Методологія пізнання держави і права— це наука про систему підходів і методів, способів наукового дослідження, а також теорія їх використання під час дослідження державно-правових явищ (вчення про метод).

Методами науки теорії держави і права є:

1) загальнонаукові методи:

діалектичний метод — вивчення державно-правових явищ у їх розвитку, багатоманітності та зв'язку;

метафізичний метод — розглядає державу і право як вічні й незмінні інститути, не пов'язані один з одним та з іншими суспільними явищами (економікою, політикою, мораллю тощо);

історичний метод — вивчення специфіки державно-правового явища конкретного історичного періоду, розгляд динаміки його історичного розвитку;

системний метод — розгляд держави і права як систем, вивчення різноманітних типів зв'язків у них;

функціональний метод — вивчення державно-правових явищ через дослідження їх функцій;

2) загальнологічні методи:

аналіз — розчленування (уявне або реальне) об'єкта на складники;

синтез — з'єднання елементів в єдине ціле;

індукція — умовивід від фактів до загального твердження;

дедукція — умовивід від загального твердження до фактів;

аналогія — схожість предметів або відносин, а також вивчення через їх порівняння;

абстрагування — відволікання від деяких ознак окремих державно-правових явищ з метою узагальнення цих ознак та отримання цільного знання про них;

4) частно-наукові методи:

порівняльне правознавство — вивчення правових систем різних держав через зіставлення однойменних державних та правових інститутів, систем права, їх основних принципів тощо;

правовий експеримент — апробація законодавчих нововведень в обмеженому масштабі з метою визначення їх ефективності та можливості подальшого використання у більш широких масштабах;

правове прогнозування — вивчення конкретних перспектив розвитку державно-правових явищ.

5) спеціальні методи:

соціологічний метод — вивчення державно-правових явищ на базі конкретних соціальних фактів;

статистичний метод — отримання, обробка, аналіз інформації, що характеризує кількісні показники й закономірності життя суспільства;

сінергетичний – вивчення держави і права як саморегулюємих систем.