- •Контрольні питання для підготовки до заліку (питання 1-80) та іспиту
- •6. Основні функції теорії права та держави як науки.
- •7. Становлення і розвиток теорії права та держави.
- •8. Механізм здійснення влади та регулятори поведінки в додержавному суспільстві.
- •9. Класова теорія та теорія насильства про походження держави і права.
- •10. Теологічна та патріархальна теорії походження держави і права.
- •11. Психологічна та договірна теорії походження держави і права.
- •12. Історичні способи формування права. Його відмінність від соціальних регуляторів додержавного суспільства.
- •13. Місце і роль права в системі регулювання суспільних відносин.
- •14. Поняття права, його основні ознаки.
- •15. Зміст права. Об'єктивне і суб'єктивне в праві. Право як міра свободи особи і масштаб її поведінки.
- •16. «Існуюче» і «належне» у змісті права.
- •17. Право і моральність. Проблема гуманізації права.
- •18. Сутність права і його соціальна цінність.
- •19. Поняття та види функцій права.
- •20. Право і держава. Їх взаємодія і концепції співвідношення.
- •21. Право і економіка. Економічні інтереси в праві.
- •22. Право і політика.
- •23. Джерела (форми) права. Місце і роль правозастосовчої (судової) практики в правовому регулюванні суспільних відносин.
- •24. Правовий звичай.
- •25. Поняття і види правового прецеденту.
- •26. Нормативний договір як джерело права.
- •27. Юридична доктрина як джерело права.
- •28. Міжнародний договір як джерело права. Концепції співвідношення міжнародного і національного права.
- •29. Поняття правотворчості. Правотворчість, правотворення і правове регулювання.
- •30. Стадії та суб'єкти правотворчого процесу.
- •31. Правові акти: поняття і види.
- •32. Поняття, ознаки і види нормативно-правових актів.
- •34. Поняття, види і значення систематизації нормативно-правових актів.
- •35. Порядок введення в дію і припинення дії нормативних актів.
- •36. Принципи дії нормативних актів у часі.
- •37. Дія нормативних актів у просторі.
- •38. Дія нормативних актів за колом осіб.
- •39. Право як система: поняття, структура, класифікаційні критерії виділення галузей права.
- •40. Система права і система законодавства: аспекти співвідношення.
- •41. Правова система: поняття, структура, співвідношення із системою права.
- •42. Правова сім’я: поняття, загальна характеристика, співвідношення із правовою системою і системою права.
- •43. Романо-германська правова сім’я.
- •44. Правова сім’я загального права.
- •45. Релігійно-традиційна правова сім’я.
- •46. Поняття, зміст та ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нормативно-правових актах.
- •47. Гіпотеза як структурний елемент норми права. Види гіпотез.
- •48. Диспозиція в структурі правової норми. Види диспозицій.
- •49. Поняття і види санкції як елемента структури правової норми.
- •50. Класифікація правових норм. Її критерії.
- •51. Поняття і ознаки правових відносин.
- •52. Види правових відносин.
- •53. Структура (склад) і зміст правових відносин.
- •54. Об'єкти правових відносин.
- •55. Суб'єкти правових відносин.
- •56. Підстави виникнення, зміни і припинення правових відносин. Їх класифікація.
- •57. Поняття і види реалізації права. Правореалізація та правове регулювання.
- •58. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення зі способами правового впливу.
- •59. Застосування права: поняття, ознаки, суб'єкти.
- •60. Стадії застосування права: поняття, види, зміст, співвідношення із процесуальними формами правозастосування.
- •61. Акти застосування права: поняття, структура, види, значення.
- •62. Правозастосування і прогалини в праві. Способи їх заповнення та подолання.
- •63. Застосування права при колізії і конкуренції норм.
- •64. Поняття, зміст, етапи і значення тлумачення правових норм.
- •65. Способи тлумачення норм.
- •66. Види тлумачення правових норм за обсягом.
- •67. Види тлумачення правових норм за суб'єктом.
- •68. Поняття і структура механізму правового регулювання.
- •69. Законність і правопорядок: поняття, співвідношення та значення в забезпеченні ефективності правового регулювання суспільних відносин.
- •70. Поняття, рівні, види та структура правової свідомості.
- •71. Правова активність і правовий нігілізм. Їх значення у визначенні правової свідомості.
- •72. Поняття і значення правової культури.
- •73. Правова освіта і правове виховання, їх поняття і значення для формування правової культури.
- •74. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення.
- •75. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.
- •76. Поняття і види складів правопорушень.
- •77. Об'єкт і об'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.
- •78. Суб'єкт і суб'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.
- •79. Юридична відповідальність: поняття, зміст, підстави, співвідношення зі свободою волевиявлення.
- •80. Види і функції юридичної відповідальності. Її співвідношення з державним примусом.
58. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення зі способами правового впливу.
розрізняють такі форми реалізації норм права: додержання (дотримання), виконання, використання та застосування норм права.
Дотримання (додержання) норм права — це така форма реалізації забороняючих юридичних норм, яка полягає в пасивній поведінці суб'єктів щодо здійснення негативних дій, зазначених у нормі.
Такі норми забороняють названу в них поведінку, яка визнається законом як правопорушення. У заборонах указується небажана для суспільства і держави поведінка. Забороняючі норми можуть прямо не формулювати заборону, але вона логічно випливає зі змісту норми: якщо в санкції норми встановлена юридична негативна відповідальність, то такі дії заборонені законодавцем.
Виконання норм права — це така форма реалізації, яка полягає у здійсненні зазначених у зобов'язуючих нормах права дій.
Зобов'язуючі норми закріплюють вимогу активної поведінки щодо здійснення зазначених у цих нормах позитивних дій з боку фізичних або юридичних осіб. Здійснення позитивних актів спрямоване на досягнення бажаного для суспільства, держави й особи соціального результату. Відмова від виконання зобов'язуючих норм або неналежне їх виконання тягне за собою застосування примусової сили держави. І навпаки, людина, яка активно та якісно виконує свій обов'язок, може бути заохочена.
Використання норм права — це форма реалізації суб'єктивного права, за якої здійснюється втілення в життя уповноважуючих норм.
Уповноважуючі норми надають суб'єктам право на здійснення передбачених у них позитивних дій. Використання права відрізняється від попередніх форм реалізації правових норм тим, що в цьому випадку відбувається здійснення суб'єктивних прав, а не реалізація юридичних обов'язків та заборон. Особі надається право вирішувати, користуватися наданим правом чи ні. Але в будь-якому випадку ця норма буде реалізована. Наприклад, право спадщини. За формою вираження використання може бути пасивним чи активним.
Усі ці три форми реалізації правових норм мають назву безпосередніх форм, оскільки суб'єкти самі реалізують свої суб'єктивні права, свободи і юридичні обов'язки. Якщо суб'єкти не можуть реалізувати свої повноваження в цих формах, то виникає необхідність втручання компетентних органів, тобто застосування правових приписів.
59. Застосування права: поняття, ознаки, суб'єкти.
Застосування становить опосередковану форму реалізації норм права, яка суттєво і формально відрізняється від безпосередніх форм: виконання, додержання і використання.
Застосування норм, права — це реалізація норм права компетентними організаціями з вирішення конкретної справи, яка має державно-владний, творчо-організуючий характер, здійснюється в установлених процедурних формах і завершується виданням індивідуально-конкретного припису.
Ця четверта форма реалізації характеризується низкою ознак, які суттєво відрізняють її від безпосередніх форм реалізації норм права:
• має державно-владний характер. Це один з видів юридичної діяльності держави, яку виконують державні органи і посадові особи;
• має активний, творчий характер. Держава повинна активно вжити організаційні заходи щодо їх реалізації. При цьому правозастосувач у кожному випадку вирішує значно складніші питання, ніж ті, що закріплені схематично в нормі права;
• державно-владний характер правозастосування припускає чітку визначеність суб'єктів цієї діяльності. Якщо реалізацію норм права в безпосередніх формах здійснюють як державні органи і посадові особи, так і громадяни, то застосуванням права громадяни не можуть займатися, вони можуть лише ініціювати застосування права або надавати допомогу посадовим особам у цій діяльності;
• здійснюється в рамках компетенції органу або посадової особи, а також певних процедурних форм, які регулюють цей процес. Процедурно-процесуальні норми не тільки обмежують правозастосовчі дії, але й зобов'язують суб'єкта до активних юридичних дій. У важливих для особи і суспільства випадках порядок вирішення справ деталізовано в законі;
• правозастосовчий процес має комплексний характер, що включає безпосередні форми реалізації. Як правило, це дотримання або виконання норм права. Так, слідчий у своїй діяльності повинен чітко дотримуватися заборонних норм і виконувати зобов'язальні норми;
• процес застосування норм права завершується виданням правозастосовчого акта, в якому фіксується індивідуально-конкретний правовий припис. Акт має державно-владний характер і є юридичним фактом.
Субєкти застосування права: державні органи, організації, посадові особи; державні органи та громадські організації спільно чи за згодою; комерційні та некомерційні організації у сфері застосування норм трудового права; громадські організації за повноваженням держави.
