63. Застосування права при колізії і конкуренції норм.

Колізія в праві – наявність двох чи більше норм, які передбачають різне (протилежне) вирішення одного й того ж практичного питання.

Колізія не залежить від наявності правозастосовчого випадку; поява такого випадку повязує коллізію з конкуренцією.

Ліквідувати колізію можна лише за допомогою правотворчості: тлумачення; прийняття нового акта; скасування старого; внесення змін чи уточнень до чинних; судове, адміністративне, арбітражне і третейський розгляд; систематизація законодавства, гармонізація юридичних норм; переговорний процес, створення погоджувальних комісій; . конституційне правосуддя; оптимізація праворозуміння, взаємозв'язку теорії і практики; міжнародні процедури.

Вирішення колізії у конкретному випадку здійснюється за правилами подолання конкуренції:

Конкуренція – це «суперництво» муж двома чи більше нормами, що претендують на застосування до одного й того ж факту з життя.

Виникнення конкуренції завжди обумовлено конкретним правозастосовчим випадком; не має необхідності у правотворчому впливі).

Подолання колізії можливе за допомогою спеціальних колізійних норм (правил), що містяться у законодавстві чи вироблені практикою:

якщо суперечать один одному акти одного й того ж органу, видані в різний час з одного й того ж питання, то застосовується останній за принципом, запропонованим ще римськими юристами: пізніше виданий закон скасовує попередній у всьому тому, в чому він з ним розходиться;

якщо конкуруючіакти видані одночасно, але різними органами, то застосовується акт, що володіє більш високою юридичною силою (наприклад, закон і указ, указ і урядова постанова, постанова уряду і акт галузевого міністерства); тобто за основу береться принцип ієрархії нормативних актів;

якщо розходяться загальний і спеціальний акти одного рівня (конкуренціяпо горизонталі), то застосовується останній; якщо різного рівня (конкуренціяпо вертикалі), то - загальний.

при конкуренціїнаціональних норм та загальновизнаних норм міжнародного права застосовуються норми міжнародного права

64. Поняття, зміст, етапи і значення тлумачення правових норм.

Тлумачення нормативно-правових актів — це з'ясування і роз'яснення їх суті. Це означає переклад абстрактних приписів норм права більш зрозумілою і доступною мовою конкретних понять і висновків. Цим поняттям охоплюється єдність двох процесів: усвідомлення та роз'яснення змісту норм права.

Об'єктом тлумачення є закони та підзаконні нормативно-правові акти. При цьому важливого значення набувають не тільки нормативні приписи, що містяться в них, але і преамбули актів, інші правові положення.

Предметом тлумачення є відображена в законі воля законодавця, що відповідає часу видання акта, а також воля сучасного законодавця, яка міститься в актах, які доповнюють, змінюють окремі положення первісного акта.

Суб'єктами тлумачення є громадяни, юридичні особи, державні органи, але їх функції у сфері інтерпретації дещо різні. Тлумачення, висловлене індивідом, має приватний характер і визначається сферою конкретних відносин і не потребує спеціального аналізу. Тлумачення, яке надається уповноваженим на те органом, має особливий авторитет і потребує спеціального аналізу.

Етапи правотлумачної діяльності:

а)з'ясування - розкриття змісту правових норм (8 окремих елементів) "для себе" з метою їх правильної реалізації і застосування (воно не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора і не має зовнішніх форм вираження: у "волі" інтерпретатора відбувається об'єднання "волі законодавця" і "волі закону");

б)роз'яснення - розкриття змісту правових норм (їх окремих елементів) "для інших" з метою усунення неясності в його розумінні і забезпечення правильного застосування щодо тих обставин, на які вони розраховані. Іноді для правильного вирішення конкретної справи буває достатньо усвідомити зміст закону.

Значення: установлення справжньої суті НПА, розкриття точного змісту і призначення, виявлення істинної юридичної природи і сили, які містяться в цих нормах, велінь, масштабів поведінки і засобів їх забезпечення.