Лекции ПИС

Якщо патент належить декільком особам, то відносини між ними визначаються договором. У разі відсутності такого договору кожен патентовласник може самостійно використовувати винахід за своїм розсудом, але жоден з них не має право розпоряджуватися патентом.

4. Обов'язки патентовласника: 1) регулярно сплачувати збори за підтримку дії патенту; 2) добросовісно здійснювати свої права; Якщо винахід не використовується або не повністю використовується в Україні протягом 3 років після його видачі, то будь-яка особа може звернутися до суду з вимогою видати дозвіл на використання цього винаходу за двох умов: 1) патентовласника відмовився укладати з цією особою ліцензійний договір; 2) патентовласника не довів поважних причин не використання винаходу; 3) видати дозвіл на використання винаходу власнику пізніше виданого патенту, якщо цього винахід призначено для досягнення ін. метрі не може використовуватися без порушення прав власника раніше виданого патенту. 5. Припинення дії патенту. Підстави припинення патенту: 1) сплив строку дії патенту; Достроково - 1) відмова патентовласника оформляється заявою до держслужби і набуває сили з дати публікації відомостей про це. Обов'язкова умова - попередження ін. сторони за договором (ліцензіата). Забороняється відмова, якщо патент входить до складу арештованого майна. 2) Несплата річного спору за підтримку патента в силі. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.збір можна доплатити протягом 12 місяців, але розмір збільшується на 50%. Правові наслідки припинення дії патенту - будь-яка особа може вільно та безоплатно використовувати винахід з комерційною метою. 6. Визнання патенту недійсним. Порядок визнання патенту недійсним - судовий (!). Підстави визнання патенту недійсним: 1) невідповідність запатентованого винаходу умовам патентноздатності; 2) наявність у формулі винаходу ознак, що були відсутні у поданій заявці; 3) подання заявки з порушенням прав ін. осіб; 4) порушення порядку патентування винаходу в іноземних державах. Рішення про визнання патенту недійсним публікується в офіційному бюлетені. Патент є недійсним з дати його видачі. ТЕМА. Договори у сфері промислової власності 1) ліцензійний договір; 2) договір комерційної концессії; 3) договір про відчуження патент них прав. 1. Ліцензійний договір - це угода, за якою одна сторона (ліцензіар) надає ін. стороні дозвіл на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразку на умовах, визначених договором. Істотні умови: 1) Предмет угоди - право на використання винаходу. 2) Вид ліцензії. 3) Способи використання винаходу. 4) Територія. 5) термін. 6) ліцензійні винагорода або ліцензійний платіж, який може бути: одноразовий, роялті, комбінований. Роялті Роялті (нац. стандарт И4 "Оцінка майнових прав ІВ", затв постановою КМУ від 03.10.2007 р.) - це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції з використанням об'єкта ІВ. Ставка роялті - це частка бази Роялті у відсотковому виразі, яка використовується для визначення величини Роялті.  ПКУ ст. 14.1.25: Роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування (!) будь-яким патентом. Не вважаються Роялті платежі за отримання об'єктів у власність. Платіж, якій отримує ліцензіар у вигляді роялті, не є об'єктом оподаткування ПДВ. Для ліцензіата: суми, сплачені як роялті, відносяться до витрат ліцензіата, але за умови їх зв'язку з його госп. діяльністю. (ПКУ) Ставка роялті визначається сторонами у договорі самостійно. Якщо роялті сплачується нерезиденту, то він звільняється від оподаткування за умови подання довідки, що з його країною укладено відповідний міжнародний договір.

Більш детальна характеристика ліцензійного договору міститься в "Примерном договоре о продаже-покупке лицензии на использование изобретения". Відповідно до цього договору виділяють наступні розділи ліцензійного договору: 1) преамбула (визначення понять та термінів); 2) предмет (право на використання винаходу). Перелік патентів для підтвердження цього права, тех. документація, перелік спец. обладнання; 3) тех. документація (мова, на якій вона складена, місце передачі документації, термін передачі, кількість примірників); 4) тех. допомога в освоєнні виробництва продукції за ліцензією: - навчання спеціалістів ліцензіата; - поставка ліцензіата зразків продукції, матеріалів, обладнання; 5) удосконалення та поліпшення; 6) гарантії та відповідальність сторін. Ліцензіар гарантує: - "чистоту" переданих прав; - тех. можливість виробництва продукції за ліцензією; - досягнення показників продукції за ліцензією; - передана документація відповідає ДСТУ або тех. умовам; Ліцензіата гарантує: - виготовлення продукції у жорсткій відповідності з документацією та вказівками ліцензіара; Відповідальність сторін за договором має цивільний або госп. характер. Виражається у формі: - відшкодування збитків; - виплата неустойки (повинна бути передбачена у договорі); 7) платежі та звітність. Для контролю звітності ліцензіата він надає ліцензіару бух. данні за звітний період про: - обсяги виробництва і реалізації продукції; - ціну одиниці продукції, яка визначатиме доходи; 8) забезпечення конфіденціальності. 9) захист переданих прав. Обов'язок ліцензіата підтримувати патенти в силі і повідомляти ліцензіата про дострокове припинення патенту. Форма ліцензійного договору: письмова, під загрозою недійсності. Сторони МОЖУТЬ! зареєструвати договір в держ. службі ІВ. Порядок реєстрації договору визначається Інструкцією про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід та видачу ліцензії на використання винаходу, затв. наказом МОН від 16.07.2001 р. Відповідно до ст. 1107 поряд з ліцензійним договором може видаватися ліцензія, яка договором не є. Згідно ст. 30 спеціального ЗУ Про право на винаходи та корисні моделі, КМУ може видати примусову ліцензію на використання винаходу за таких умов: 1) мета: забезпечення інтересів суспільства та умови воєнного і надзвичайного становища; 2) виплата компенсації правовласнику; 3) відмова правовласнику від укладення ліцензійного договору; 4) не виключний характер примусової ліцензії. Суд на підставі заяви заінтересованої особи може надати йому примусовий дозвіл (ліцензію) на використання винаходу ін. особи (патентовласника) який не використовує цей винахід без поважних причин протягом 3 років і відмовляється укласти ліцензійний договір. 2. Договір комерційної концесії (франчайзингу) - глава 76 ЦКУ і 36 ГКУ. Укладення цього договору надає переваги обом сторонам. Переваги користувача: 1) використання вже створених та оформлених об'єктів ІВ; 2) забезпечення підвищеного попиту на продукцію завдяки високої ділової репутації правовласника. Переваги правовласника: 1) створення та розширення рітнків збуту продукції; 2) економія на капіталовкладеннях та робочій силі; 3) отримання високих додаткових прибутків у вигляді роялті. Договір комерційної концесії - угода, за якою одна сторона (правовласник) зобовязується надати ін. стороні (користувачу) за винагороду право на використання комплексу об'єктів ІВ на умовах, визначених договором. Істотні умови: 1) предмет - комплекс прав ІВ; ділова репутація та комерційний досвід; 2) сторони - правовласник і користувач. Обидва обов'язково СПД; 3) винагорода; 4) строк; 5) територія; Види комерційної концесії за характером діі користувача: 1) промислова (виробництво товарів); 2) збутова (перепродаж те, що закупив у правовласника); 3) обслуговуюча (користувач надає послуги). Форма договору концесії. В ЦКУ письмова форма (ст. 1118), а в ГКУ ст. 367: письмова у вигляді єдиного документу. Обов'язкова реєстрація договору державним реєстратором ю.о. Відповідальність сторін за договором: між сторонами (загальний характер), перед споживачами. Якщо концесія є збутовою, то правовласник несе субсидіарну відповідальність, а якщо промисловою - правовласник несе солідарну відповідальність. Обов'язки сторін (ЦКУ ст. 1120, 1121). 3. Договір про відчуження патентних прав - угода, за якою одна сторона передає іншій патентно права на умовах, визначених договором. Обов'язкова держ. реєстрація в службі ІВ. Ліцензійні договори зберігають свою силу. ТЕМА. Захист прав авторів і патентовласників 1) підстави захисту прав авторів і патентовласників; 2) поняття контрафактної продукції і порядок її визначення; 3) форми і способи захисту прав авторів і патентовласників; 4) адміністративна і кримінальна відповідальність за порушення прав авторів і патентовласників. Підстави захисту прав авторів (художника, котнтруктора): 1) присвоєння авторства особою, яка не є фактичним автором; 2) не включення в коло співавторів дійсного співавтора; 3) не зазначення прізвища автора у публікаціях про його винахід; 4) порушення права на подання заявки; 5) невиплата авторської винагороди у разі створення службового винаходу. Підстави захисту прав патентовласників (ст. 34). 2. Поняття контрафактної продукції: Контрафакція - неправомірні дії, пов'язані із використанням об'єкту патентного права без дозволу патентовласника або уповноваженої ним особи. Контрафактна продукція. Встановлення контрафактної продукції залежить від виду об'єкту патентного права. Так, якщо це винахід, то порівнюється формула винаходу із ознаками ін. (контрафактності товару). Товар вважається контрафактним, якщо в ньому використано кожну істотну ознаку незалежного пункту формули винаходу. Якщо це промисловий зразок то порівнюється істотні ознаки, представлені на зображенні виробу в реєстрі. Факт контрафактності встановлюється судом на основі висновку судової експертизи. Не є порушенням прав патентовласника: 1) використання винаходу без комерційної мети; - з науковою метою або в порядку експерименту; - при надзвичайному стані; 2) Право попереднього користування 3) принцип вичерпання прав - використання продукту, виготовленого из застосуванням винаходу будь-якою особою, яка придбала цей продукт правомірно. 3. Способи захисту: 1) Перший рівень - загальні способи; 2) Другий рівень - спец. способи захисту (ст. 432 ЦКУ). Окрім одноразового грошового стягнення. 3) Третій рівень - визнання патенту недійсним; 3. Адмін. - ст. 51-2 КоАП, Крим. - ст. 177... Правова охорона засобів індивідуалізації 1) торгівельна марка; 2) комерційне найменування; 3) географічне зазначення (зазначення походження товару) ТЕМА. Правова охорона комерційних найменувань 1) поняття і структура комерційного найменування; 2) право ІВ на комерційне найменування: поняття, зміст, виникнення, суб'єкти; 3) підстави, форми, способи захисту права на КН. 1. Правовий режим комерційного найменування визначається ст. 90 ЦКУ і ст. 489-491, ст. 159 ГКУ, ЗУ "Про госп. товариства", ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" (ст. 4), "Про держреєстрацію юо і фо-підприємців". Повірені з охорони авторських прав (ст. 8). ЦКУ: Ст. 420, 489 (фірмове і комерційне найменування тотожні). Комерційне (фірмове) найменування - позначення під яким суб'єкт господарювання виступає в госп. обороті і яке відрізняє його від ін. учасників госп. відносин. Структура комерційного найменування: 1) обов'язкова частина: вказівка на організаційно-правову форму, вид діяльності; 2) допоміжна: оригінальне слово, власне ім'я, будь-яке ін. розрізняльне позначення; Поряд із повним КМ суб'єкт може використовувати скорочене. Для окремих видів юо передбачені спец. умови щодо структури КМ.