35. Про брак харчів

Якось прийшов келарій до цього Блаженного і повідомив, що сьогодні нічого дати братії їсти, бо немає з чого зварити. І сказав йому Блаженний: «Іди, потерпи і помолися Богові. Хіба Він про нас не потурбується? Якщо ж ні, то звари пшеницю, змішай із медом і подай братії до трапези. Але уповаємо на Бога, який у пустелі навіть непокірним людям подав хліб небесний та перепелів послав, то і нам сьогодні може подати поживу». Почувши це, келарій відійшов. Блаженний же безперервно молив про це Бога. І ось Бог послав на думку згадуваному раніше бояринові Йоанові спорядити три вози всякої поживи: хліб, сир і рибу, сочевицю і пшоно, а також мед - і послати Блаженному до монастиря. Побачивши все це добро, Блаженний прославив Бога і сказав келарієві: «Чи бачиш, брате Теодоре, що Бог не залишить нас, якщо уповатимемо на Нього усім серцем? Тож іди і зроби братам великий празник, бо нині Бог нас відвідав».

І так Блаженний звеселився з братією духовною радістю при трапезі, хоч сам він їв лише сухий хліб і варені овочі без олії і пив воду - це ж була його звична пожива. І ніколи його не бачили немічним чи похмурим, коли сідав до трапези, а світився Божою благодаттю.

36. Про милосердя святого Теодосія

Колись до цього Блаженного привели зв'язаних розбійників, яких схопили в одному монастирському селі на крадіжці. Блаженний же, побачивши їх зв'язаними і у такому нещасті, дуже розчулився й просльозився, наказав їх розв'язати, дати їм їсти й пити. Водночас багато повчав, щоби нікому не завдавали шкоди і не чинили лиха, наприкінці дав їм ще частку майна на потребу і відпустив їх з миром. Вони ж відійшли, прославляючи Бога і блаженного Теодосія так, що відтоді змилосердилися і не чинили нікому зла, а вдовольнялися своєю працею. Таким було смирення великого отця нашого Теодосія. Бо коли бачив якого жебрака чи вбогого, сумного чи в благенькій одежі, то відразу милосердився над ним, дуже над ним сумував і зі сльозами чинив над ним милість.

Тому поблизу монастиря спорудив будинок і церкву в ім'я святого первомученика Стефана і приймав туди убогих, сліпих, калік і прокажених, а з монастиря давав їм усе необхідне: десятину всього монастирського прибутку. А щосуботи посилав ще й віз хліба тим, що перебували по в'язницях чи у кайданах.

37. Про пресвітера, що просив вина

Одного дня прийшов до преподобного Теодосія міський пресвітер і попросив вина, щоби служити Святу Літургію. Відразу Блаженний покликав церковного управителя і звелів налити вина, скільки вміститься у посудину, і дати йому. Та той сказав, що вина надто мало, що його вистачить ледве на дві, три чи чотири Святі Літургії. Тоді Блаженний відповів йому: «Налий цьому чоловікові все, а про нас подбає Бог». Того образило таке веління Святого, відійшов і налив у посуд прибульця мало вина, залишивши решту для завтрішньої церковної служби. Пресвітер поніс, але вина було мало, і він показав блаженному Теодосію. Цей знову покликав паламаря і сказав йому: «Чи не велів я тобі вилити все і не турбуватися про завтрашній день, оскільки Бог не залишить цю церкву завтра без Служби, а ще нині дасть нам вина понад міру».

Тоді паламар пішов і вилив усе вино пресвітерові; з тим його відпустив. Коли вони, повечерявши, сиділи, то, згідно із пророцтвом Блаженного, привезено три вози посудин з вином, які послала жінка, що була управителькою в домі благовірного князя Всеволода. Побачивши це, паламар прославив Бога і дивувався із пророцтва святого і блаженного Теодосія, котрий сказав: «Ще цього дня Бог пошле нам вина понад міру». Так і сталося.