29. Про пресвітера Дам'яна

Був у монастирі Блаженного один старець, саном пресвітер, на ім'я Дам'ян, який ревно наслідував спосіб життя і смиренність преподобного отця Теодосія. Багато людей засвідчують його добре життя, послух та покору всім. Найперше ж ті, що жили з ним у келії, бачили його скромність та чування щоночі, читання старанне книг святих, часте ставання до молитви. Ще багато іншого оповідають про цього мужа.

Коли ж одного разу той Дам'ян захворів і наближалася вже його смерть, він так слізно молився до Бога: «Господи мій, Ісусе Христе, сподоби мене бути спільником слави святих Твоїх і з ними бути причасником Царства Твого. І не відлучи мене, благаю Тебе, Владико, від отця і наставника мого, преподобного Теодосія, а зарахуй мене з ним до світу того, котрий Ти приготував праведникам своїм».

Коли він так лежав і молився, то раптом став біля його ліжка блаженний Теодосій, припав йому до грудей і, приязно цілуючи, сказав: «Оце, сину, про що ти молився Господеві, Він сьогодні послав мене сповістити тобі, що сповниться все за твоїм проханням. Зарахує Він тебе до святих, і будеш із ними в Царстві небесного Владики. Коли ж Господь звелить тобі відійти з цього світу і прийти до Нього, то не будемо між собою розлучатися, а разом будемо на тому світі». Сказавши це, зник.

Він же зрозумів, що це Бог послав йому видіння, бо не бачив нікого, щоби входив через двері чи виходив, а вмить з'явився біля нього і опісля так само став невидимий. Тож швиденько покликав послушника і послав його за блаженним Теодосієм. Коли ж той тут же прийшов до нього, то каже радісно Дам'ян: «То що, отче, буде мені так, як ти, сьогодні з'явившись, пообіцяв мені?» Блаженний же, не знаючи, про що йдеться, відповідає: «Ні, сину, не знаю, про яку обіцянку ти мовиш».

Тоді розповів йому, як він молився і як з'явився йому Преподобний. Почувши це, богонатхненний Теодосій став поважним на вигляд і зі сльозами на очах каже: «Так, сину, так воно буде, як я тобі обіцяв. Бо явився тобі ангел у моїй подобі. Я ж, грішний, як можу обіцяти тобі ту славу, що приготована праведникам?» Однак він, почувши обіцянку Святого, дуже тішився. Коли ж зібралася братія, він привітав усіх і, коли ангели прийшли по нього, в мирі віддав свою душу Богові. Тоді ж Блаженний звелів ударити у било, щоби зібралася інша братія. Так із великою честю й співами поховали чесне тіло Угодника там, де ховають усіх братів.

По тому число братів дуже зросло, і отець наш Теодосій мав турботу розбудовувати монастир, збудувати більше келій для тих, що приходили й ставали ченцями. Сам працював із братією, обгороджуючи монастирський двір. А коли обгородили монастир, то перестали його охороняти.

30. Про напад розбійників і чудо, яке сталося

Однієї ночі, коли було дуже темно, напали на них розбійники. Казали, що в церкві на хорах лежить заховане добро, тому вони не йшли ні до кого в келію, а подалися до церкви. І тут почули голоси співців. Міркуючи, що це брати співають навечірні молитви, відійшли. Тож перечекавши трохи в лісі, гадали, що вже спів закінчився, і знову підійшли до церкви. Та знову почули той же спів і побачили в церкві чудове сяйво, а з церкви ширилися пахощі. Це ж бо ангели в ній співали. Тож, гадаючи, що це брати творять опівнічний спів, знову відійшли, чекаючи далі, доки вони закінчать співати, щоби потім увійти до церкви і забрати все, що там є. Неодноразово приходили вони і завжди чули той же ангельський голос.

Настав час Утрені, і паламар, за звичаєм, проказав: «Благослови, отче!», - прохаючи благословення, й почав бити в било на Утреню. Розбійники ж відійшли в ліс, посідали і радилися: «Що будемо робити? Здається нам, що у церкві є якийсь привид. Та коли всі вони зберуться у храмі, тоді увійдемо і, зачинивши двері, всіх знищимо, а майно їхнє заберемо». Це ж так ворог їх під'юджував, прагнучи викоренити звідти ту святу отару. Але не вдалося йому цього зробити, бо сам був ними переможений із Божою допомогою молитвами преподобного отця нашого Теодосія.

Отож лихі люди трохи перечекали, поки ця преподобна отара не зібралася зі своїм блаженним настоятелем і пастирем Теодосієм. А коли вони співали ранішні псалми, мали накинутися на них, немов люті звірі. Та коли наблизилися [до церкви], раптом сталося дивне чудо: церква разом із тими, що були в ній, піднялася із землі у повітря так, що ті не змогли до неї доступити. А хто був у ній разом із Блаженним, навіть нічого не помітив і нічого не почув.

Розбійники ж, побачивши чудо, затремтіли і дуже злякалися, та й повернулися до свого дому. Відтоді постановили нікому не робити зла. А їх старший із трьома іншими прийшли до блаженного отця нашого Теодосія покаятися в тому і розповісти йому про все. І Блаженний, вислухавши їх, прославив Бога, котрий врятував їх від такої смерті та, настановивши їх про спасіння душі, відпустив. Вони ж славили Бога і дякували за все.