59. Охарактеризувати лінійно-функціональні структури.

Ця структура є найпоширенішим видом структури бюрократичного типу, характеризується великим числом горизонтальних і вертикальних зв'язків і незначною участю низових ланок управління в прийнять рішень. Керівники при цій системі поділяються на лінійних і функціональних

переваги:

- Розширення можливостей лінійних керівників за рахунок компетентності функціональних керівників;

- Підвищення відповідальності виконавців за роботу;

- Зменшення дублювання і неузгодженості вказівок.

недоліки:

- Відсутність тісних взаємозв'язків на горизонтальному рівні між підрозділами;

- Негнучкість («твердість») організаційної структури.

60. Охарактеризувати метод «дерево рішень».

Метод дерева рішень – метод ситуаційного аналізу, сутність якого полягає у процедурі прийняття управлінських рішень з погляду оцінки рівня ризику з певного питання, яке виникає в результаті реалізації будь-яких проектів.

Метод дерева рішень найбільш популярний в менеджменті для визначення та вибору оптимального напряму дій із наявних варіантів. Метод дерева рішень – це схематичне подання проблеми прийняття рішень. Дерево рішень подають графічно у вигляді деревовидної структури. Кожна гілка визначає раціональність цього рішення, враховуючи ймовірність настання негативної події.

Основні етапи обґрунтування та прийняття рішення щодо здійснення проекту за допомогою побудови дерева рішень:

Етап 1. Формулювання кінцевої мети проекту.

Етап 2. Визначення сукупності можливих дій для розгляду та аналізу проекту.

Етап 3. Оцінка можливих варіантів дій та їх ймовірностей.

Етап 4. Оцінка математичного очікування можливого доходу.

Етап 5. Прийняття рішення

Метод побудови дерева рішень доцільно застосовувати на початковій стадії розробки проекту, коли прогнозований стан структурують, виділяючи ключові моменти, в яких слід приймати рішення з певною ймовірністю.

61. Охарактеризувати основні аспекти менеджменту.

Усложнение внешней среды и организационно-производственных систем привело к росту значимости менеджмента как науки, так и искусства. Бурный рост общественного производства в ХХ в. стимулировал его развитие как науки. В настоящее время развитие менеджмента продолжается и находит свое отражение в структурировании. Такое структурирование происходит по следующим признакам:

• объект управления (финансы, кадры, предприятия, запасы, технологии и т.п.);

• организационно-правовая форма предприятия (ООО, ОАО, совместное предприятие, дочернее, фермерское хозяйство, кооператив, малое предприятие и др.);

• виды деятельности (производство, медицина, посредничество, коммерция, страхование и т.п.);

• типы менеджмента (традиционный, системный, ситуационный, социально-этический или японский, стратегический, текущий, оперативный и др.).

В рамках менеджмента, как научной дисциплины, формируются следующие направления: управление персоналом, инвестиционный менеджмент, инновационный менеджмент, стратегический менеджмент, банковский менеджмент и т.д.

Менеджмент имеет ряд аспектов: исторический, методический, методологический, математический, практический.