Продаж -

доходи

Зростання Нестабільність Виживання

Різке Пологе Фінансова

падіння падіння неспроможність

час

Рис. 8.2 – Стадії циклічного розвитку підприємства в умовах змішаної економіки

Характер життєвого циклу підприємства, особливості його існування і розвитку у зв’язку з виникненням кризових ситуацій і банкрутств ілюструє рисунок 8.3. Для кожного підприємства існує межа росту обсягів діяльності, при цьому одні й ті ж самі процеси можуть і стимулювати розвиток, і гальмувати його.

Вища точка

Реорганізація

Розвиток

Спад

Санація

Банкрутство

Ліквідація

Становлення

Виникнення

Рис. 8.3 – Життєвий цикл, кризові ситуації і банкрутство підприємства

Американські дослідники зафіксували визначену закономірність виникнення спаду і підйому, кризових ситуацій і банкрутств. Вона заключається, по-перше, у періодичному виникненню кризових ситуацій на всіх стадіях життєвого циклу підприємства, а по-друге, у визначеній тривалості циклів спаду і підйому, характерних для фірм малого і середнього бізнесу. Так , фаза підйому в середньому триває 4 роки (від 1,1 до 7,7 років), а фаза спаду – 7 років (від 2 до 12 років) для дослідженого масиву американських фірм.

Для нових фірм висока імовірність проходження всіх стадій циклу і припинення існування. Навіть великі фірми після тривалого і успішного зростання можуть опинитися на межі банкрутства. Слід зазначити, що для сильно диференційованої фірми кожне відділення, що виробляє свій продукт, може мати самостійну амплітуду коливань, що істотно відрізняється від загальної амплітуди коливань життєвого циклу фірми.

Різні форми циклічного розвитку підприємства представлені на рисунку 8.4.

Випадок 1 відповідає швидкому зростанню і несподіваному падінню. Така форма циклу характерна для молодих, дуже агресивних фірм, що спеціалізуються на виробництві одного продукту.

Випадок 2 відповідає тривалому зростанню, що закінчується несподіваним і швидким падінням.

Випадок 3 відповідає варіанту, коли ефективно керована фірма може не дійти до спаду, тому що вчасно звернула увагу на появу негативних тенденцій, стабілізувала ситуацію, перебудувалася і почала стадію зростання.

Випадок 1 Випадок 2

Продаж- Продаж-

доходи доходи

1 2 3 час

1 2 3 час

Випадок 3

Продаж-

доходи

1 2 3 час

Рисунок 8.4 – Різні форми циклічного розвитку підприємства

Для підприємства перехід від стадії зростання до стадії нестабільності, і тим більше до стадії виживання, визначається зовнішніми і внутрішніми причинами. Найважливішою зовнішньою причиною є цикли ділової активності економіки в цілому і галузеві цикли. Спад ділової активності в галузях, особливо таких як виробництво товарів тривалого користування, істотно ускладнює можливості виживання галузевих підприємств.

Внутрішні причини, що впливають на циклічність розвитку підприємства, різноманітні та індивідуальні. Перехід від стадії зростання до стадії нестабільності може бути викликаний непродуманим ростом, неправильними стратегічними рішеннями щодо використання матеріальних і фінансових ресурсів у сфері науково-дослідних робіт, неефективних придбань. Однак найчастіше настання нестабільності пов'язане з неправильною стратегією маркетингу, коли падає попит на традиційно вироблену продукцію, а нові продукти не знаходять ринкового споживача. Саме тому цикл розвитку підприємства тісно зв'язаний з «життєвим циклом» основного продукту, що включає п'ять етапів; розробка товару, виведення товару, зростання, зрілість, занепад.

Кризові явища, що виникають у процесі функціонування підприємства, відрізняються змістом та зовнішнім проявом, залежно від того, з якими конкретно елементами, процесами, суперечностями мікроекономічної системи пов'язано виникнення кризи, який характер та глибина пристосування економічної системи до настання кризи.

Якщо кризові явища охоплюють усі життєдайні елементи системи, її основні функціональні інваріанти та "параметри життєздатності підприємства", то стан такої економічної системи визначається як системна криза.

У разі виникнення кризових явищ у результаті загострення окремих суперечностей системи (в межах окремих елементів, функціональних блоків, процесів), виникнення форс-мажорних обставин, але без погіршення режиму функціонування основних функціональних інваріантів, мають місце локальні кризи. Поява та поширення кризових явищ в окремих елементах системи (функціональних підсистемах) тільки спочатку відбувається ізольовано одне від одного. У перебігу розвитку та поглиблення окремі локальні кризи ускладнюють реалізацію самих себе, переплітаються, коригують перебіг та можливість подолання певних проявів кризи, формують підґрунтя для переходу до системної кризи.

Можливо виділити такі локальні сегменти прояву кризових явищ, як:

1. криза збуту, викликана невідповідністю обсягу і структури вироблюваної продукції до обсягу і структури попиту покупців;

2. криза діяльності, пов'язана зі скороченням або захопленням конкурентами стратегічної зони господарювання, тобто відповідності між можливостями виробничої системи та їх реалізацією в рамках обраної ніші ринку, асортиментної або регіональної політики;

3. фінансова криза, що виявляє себе в неможливості одержання необхідних фінансових ресурсів, причиною якої с невідповідність між фінансовими характеристиками використання капіталу на даному підприємстві (дохідністю і ризиком інвестування (кредитування) та вимогами, що ставляться фінансовим ринком і його суб'єктами;

4. криза менеджменту, пов'язана з невідповідністю стилю, форм і засобів керування підприємством його існуючому статусу, стратегічним цілям господарювання, якості персоналу тощо;

5. криза організації (або організаційної структури управління),причиною якої є невідповідність між організаційно-правовою формою господарювання, формою власності, внутрішньою організаційною структурою управління і обсягом діяльності підприємства, характеристиками його ресурсного потенціалу;

6. криза платоспроможності, що визначається як невідповідність між грошовими доходами і видатками підприємства, що призводить до періодичної або постійної неможливості фінансування діяльності і виконання прийнятих зовнішніх зобов'язань.

Криза платоспроможності виникає здебільшого як наслідок розвитку інших видів локальних криз, оскільки усі сфери життя економічної системи знаходять кількісне віддзеркалення в русі його грошових коштів. Апогеєм кризи платоспроможності є виникнення ситуації банкрутства підприємства, тобто неможливості повного розрахунку за зобов’язаннями іншим чином, ніж через проведення ліквідаційної процедури та розпродаж наявних активів.

Отже, необхідно зробити висновок, що управління складними системами апріорі є антикризовим на всіх етапах функціонування та розвитку, а вміння передбачити, розпізнати наближення кризи, яку не можна розглядати як статичний стан, повинно визначати ефективність управлінських рішень. Таким чином, антикризове управління можна визначити як систему управлінських мір і рішень по діагностиці, попередженню, нейтралізації і подоланню кризових явищ і їх причин на всіх рівнях економіки. Воно повинно охоплювати усі стадії розвитку кризового процесу, в тому числі і його профілактику, попередження.