2 Життєвий цикл підприємства

Набула поширення та визнання запозичена з теорії менеджменту дефініція "життєвий цикл підприємства", під якою розуміють сукупність стадій, які проходить підприємство в перебігу своєї життєдіяльності від створення до ліквідації, кожна з яких характеризується певною системою стратегічних цілей та задач, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими результатами функціонування. У дослідженнях проф. Гріннера використовується поняття "життєвий цикл організації", який розглядається як сукупність п'яти фаз розвитку (еволюції), кожна з яких закінчується революційною кризою (рисунок 8.1).

Визнано, що розвиток підприємства можливий лише за умови переборення кризових явищ, що виникають на відповідному етапі розвитку, шляхом необхідного коригування системи управління підприємством.

Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім оточенням. На рівні підприємства такі суперечності виникають між:

1. кількісними та якісними характеристиками продукції (товарів, послуг) та відповідними характеристиками ринкового попиту;

2. можливою та необхідною виробничою потужністю підприємства;

3. необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство та можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них;

4. ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які виникають у процесі виробництва та мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;

5) між фактичним та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.

Фаза 1 Фаза 2 Фаза 3 Фаза 4 Фаза 5

Криза

синергії

Криза

контролю Криза

бюрократизму

Криза

автономії

Криза

лідерства

Розвиток Розвиток Розвиток Розвиток Розвиток

шляхом шляхом шляхом шляхом шляхом

створення управління делегування координації співробітництва

повноважень

Молода Зріла Вік

компанія компанія організації

Рис. 8.1 - Модель життєвого циклу організації по Гріннеру

Накопичення суперечностей призводить до порушення рівноваги економічної системи та погіршення її загального стану, тобто виникає ситуація, за якої зміна діючих на систему зовнішніх, внутрішніх та вихідних параметрів взаємно не компенсується, а їхня сума не дорівнює нулю. Як наслідок, спочатку погіршується, а потім поступово втрачається життєздатність підприємства, можливість повернення до рівноважного стану, виникає дефіцит ресурсів або можливостей підприємства для подальшого розвитку.

Первинним зовнішнім проявом виникнення кризи є формування стійкої тенденції руху поточних витрат у бік збільшення, а обсягу та норми прибутку - у бік зменшення. Природним наслідком такого стану є порушення необхідного співвідношення між генеруванням підприємницького доходу (прибутку) та вартістю залучених ресурсів, між грошовими надходження та грошовими витратами, між власним та позиковим капіталом. Подальше поглиблення кризи характеризується катастрофічним (істотним) погіршенням усіх показників її стану (як кількісних, так і якісних), що призводить до поступової втрати власного капіталу (чистих активів) та виникнення дефіциту фінансових ресурсів для розрахунку по зобов'язаннях.

Взявши за основу ідею Л. Гріннера, можна розглянути поняття "цикл розвитку підприємства", який характеризує період зміни якісних характеристик процесу функціонування підприємства. Цикл розвитку підприємства, складається з таких основних стадій:

• стадія підйому, яка характеризується зростанням кількісних та покращенням якісних ознак функціонування підприємства. Порушення стану рівноваги на цій стадії призводить до переходу підприємства до нового рівноважного стану з більш високими якісними параметрами або має короткостроковий характер та не зачіпає "параметрів життєдіяльності підприємства";

• стадія гальмування розвитку, для якої характерні відносна стабільність кількісних та якісних показників функціонування. Як правило, підприємство зберігає досягнутий стан рівноваги або забезпечує незначні та відновлювальні коливання в його царині;

• стадія кризи, проявом якої є зниження кількісних та погіршення якісних ознак функціонування підприємства, яке обумовлює порушення спочатку ''показників-ідикаторів життєздатності", а потім поступово і ''параметрів життєздатності" підприємства як мікроекономічної системи. Це призводить до порушення стану рівноваги, яке підприємство вже не в змозі самостійно відновити;

• стадія пожвавлення, проявом якої є уповільнення падіння та поступове зростання показників діяльності підприємства, що розглядається як перший крок переборення кризових явищ та виходу з кризовою стану.

Переборення кризи дає можливість продовжити життєдіяльність підприємства, забезпечити його відродження на тому ж або вищому рівні організації та ефективності. Порушення циклічності (невиведення підприємства з кризового стану зумовлює припинення його діяль­ності як суб'єкта господарювання).

Необхідно зауважити також, що кожна наступна фаза життєвого циклу підприємства стає можливою тільки в результаті подолання кризових явищ. У протилежному випадку традиційна послідовність фаз розвитку може бути порушена достроковим спадом, закриттям підприємства або його переходом до нового власника. В умовах змішаної економіки цикл розвитку підприємства складає послідовну зміну стадій «зростання» -«нестабільність» - «виживання». Графічний цикл розвитку підприємства зображений на рисунку 8.2.

Графічне зображення демонструє, що для підприємства виникає ситуація, коли під впливом зовнішніх загроз і внутрішніх слабкостей підприємство переходить від стадії успішного розвитку до погіршення свого функціонування. Кожне навіть успішно функціонуюче підприємство протягом усього періоду існування проходить перші дві, а іноді всі три фази, хоча тривалість кожної стадії та їхня глибина різні для кожної фірми.