Информацийни системи и технологии / кл СИТ 2015

Концепція інформатизації залізничного транспорту України

Головна мета інформатизації полягає в повсюдному забезпеченні інформацією всіх технологічних процесів і діяльності, у ство-

21

ренні інформаційної основи для досягнення максимальної ефективності в умовах ринкової економіки.

Для задоволення інформаційної потреби в галузі функціонують:

-головний інформаційно-обчислювальний центр (ГІВЦ УЗ), до якого входять шість інформаційно-обчислювальних центрів дорожнього рівня та структурних підрозділів на залізницях, передаточні пункти;

-телекомунікаційні мережі – кабельні та повітряні лінії зв’язку, автоматичні телефонні та телеграфні станції;

-комутаційне обладнання – декадно-крокова система, координатна система, цифрові та аналогові системи передачі даних.

Інформатизація залізничного транспорту – це процес виробництва, розповсюдження та повсюдного використання інформації і інформаційних послуг на залізничному транспорті, які базуються на масовому впровадженні методів та заходів: збору, обробки, передачі та зберігання інформації.

Концепція інформатизації залізничного транспорту – це система цілей, завдань і основних напрямів інформатизації залізниць на заданий період, визначення пріоритетів, засобів та шляхів досягнення цілей інформатизації.

Перший рівень представлення визначається забезпечувальною функцією інформатизації і пов’язаний з формуванням та створенням розвинутої інфраструктури інформатизації (рис. 2.2).

Основними концептуальними принципами інформатизації залізничного транспорту на сучасному етапі є:

-відкритість, гнучкість, адаптування до знов розроблюваних автоматизованих систем з змінною умовою функціонування залізничного транспорту;

-повне інформаційне поєднання між системами різних рівнів;

-незалежність структури від використання техніки та базових технологій;

-висока готовність до надання послуг, які реалізуються з мінімальними витратами;

-спадкоємність нових та існуючих систем;

-взаємодія з зовнішніми системами на всіх рівнях управління дальнього зарубіжжя, інших видів транспорту та фірм.

22

Рис. 3.1. Класифікація інформаційних систем

26

Забезпечуюча і функціональна частини інформаційної системи

Будь-яка інформаційна система має дві основні частини: 1) функціональну; 2) забезпечуючу. На рисунку 2.1 подано структуру інформаційної системи.

Інформаційна система

Рис. 2.2. Структура інформаційної системи

У функціональну частину входять ті функції, які покладені на технічні засоби і людей – користувачів ЕОМ.

Підсистема – це система, яка чітко реалізує виділену функцію виробничого характеру даної галузі.

Комплекс задач – відносно відособлена частина функції, що дозволяє вирішити групу завдань одного типу (планування, регулювання, облік, аналіз і т.п.).

Задача – низова структурна одиниця функціональної частини, під якою розуміється самостійна частина функції управління або процесу обробки даних, реалізована відповідним алгоритмом обробки інформації.

Процес вирішення задачі називають сеансом. Розрізняють сеанс регламентний і запитальний. Регламентний передбачає видачу даних на суворо визначений час (звітність на кінець доби). Запитальний – видачу рішень при зверненні користувача до системи.

Вихідні дані для видачі рішень повинні бути завжди.

27

У забезпечуючій частині повинні бути усі інструментарії, необхідні для функціонування підсистем інформаційної системи. До складу цієї частини входить ряд елементів, що наведено нижче.

Інформаційне забезпечення – це сукупність типових форм первинних документів, масивів (файлів) інформації, шифрів і номенклатури показників, методів їхнього контролю, відновлення і зберігання, а також технологічного процесу обробки даних.

Технічне забезпечення – це обчислювальні комплекси, система телекомунікації, сервісне устаткування і оргтехніка, які дозволяють функціонувати інформаційному і програмному забезпеченню у різних режимах обробки даних. Розрізняють два основних режими обробки даних: пакетний; реального часу.

Математичне забезпечення – це комплекс задач економікоматематичних методів, типових алгоритмів і програмних засобів, що забезпечують обчислювальний процес. Розрізняють загальносистемне і прикладне математичне забезпечення. Саме прикладне математичне забезпечення і дозволяє отримати основний ефект від використання інформаційних систем на залізничному транспорті.

Організаційно-правове забезпечення – містить у собі набір технологічних інструкцій, інструкцій з роботи користувачів, а також забезпечує правовий статус документів і відповідальність за його підтримку. По кожному комплексу задач розробляють відповідну документацію. До неї входить: технічне завдання; технічний проект; робочий проект.

Кадрове забезпечення – передбачає комплекс вимог до персоналу, що забезпечує розробку і впровадження задач.

Функціональна частина складається із двох видів підсистем: а) галузеві – які охоплюють завдання основних служб залізни-

чного транспорту (управління перевізним процесом і ін.). У ній вирішуються комплекси завдань:

1)нормування перевезень (ПФП, ГРП);

2)оперативне управління перевезеннями на полігоні;

3)управління роботою станцій, вузлів, ділянок (АСК СС);

4)управління пасажирськими перевезеннями (АСК ПП

УЗ);

5)управління локомотивним господарством (АСК Т);

6) управління вантажною і комерційною роботою (АСК М);

управління вагонним господарством (АСК В);

28

7) управління експлуатацією і ремонтом колії (АСУ П).

б) міжгалузеві підсистеми – завдання загальні і обов'язкові для всіх підсистем:

1)планово-економічні завдання;

2)бухгалтерський облік;

3)статистична підсистема;

4)управління фінансовою діяльністю;

5)управління науково-технічною інформацією;

6)навчання, підготовка і підвищення кваліфікації кадрів.

Питання для самопідготовки

1.Наведіть приклади комплексів задач інформаційних систем залізничного транспорту.

2.Що входить до забезпечуючої частини інформаційних систем?

3.Склад функціональної частини інформаційних систем.

29

Лекція 4. Кодування інформації в інформаційних системах залізничного транспорту

Кодування інформації в інформаційних системах залізничного транспорту

Ціль кодування - представити інформацію у більш компактній формі, що істотно спрощує підготовку повідомлень, передачу їх по каналах зв'язку і обробку в ЕОМ. Об'єктами кодування є в першу чергу: станції, залізниці, дирекції, рухомий склад, поїзди, вантажі, відправники вантажу і вантажоодержувачі. Для кодування об'єктів використовуються нормативні документи - класифікатори.

Код станції в АСУЗТ складається із шести цифр. Перші п'ять цифр - основна частина коду, шоста - контрольний знак. Перша й друга цифри коду - є порядковий номер мережного району, якому належить станція. Мережа розділена на 99 мережевих районів, нумерація яких зростає із заходу на схід. Три наступні цифри коду - порядковий номер станції усередині мережевого району. Для станцій, відкритих для вантажних операцій, п'ята цифра завжди нуль. Тому для них застосовуються спрощені коди, що складаються з п'я- ти цифр. Перші чотири цифри є код єдиної мережевої розмітки (ЄМР), а п'ята - контрольний знак. Коди станцій на ділянці зростають у парному напрямку. У кожному мережевому районі виділяється найважливіша станція, відкрита для вантажних операцій, що має на кінці коду ЄМР два нулі.

Розрахунок контрольного числа коду станції виконується по модулю 11. За допомогою контрольного знака перевіряється правильність запису кодів зазначених об'єктів у повідомленні. Він дозволяє виявити наступні помилки: перекручування однієї цифри, перестановка двох сусідніх цифр, перестановка двох будь-яких цифр та інші помилки.

Контрольна цифра визначається як залишок від поділу на число 11 суми порозрядних добутків відповідних цифр кодів ЄМР на 1,2,3,4. Якщо залишок дорівнює 10, то слід виконати аналогічні розрахунки, але кожна цифра коду ЄМР множиться на 3,4,5,6. Якщо і у другий раз залишок дорівнює 10, то контрольна цифра приймається рівною 0.

30