- •Місце диспетчерського керівництва в системі управління перевезеннями.
- •Структура диспетчерської системи.
- •Функції управління на різних рівнях системи і методи їх реалізації.
- •Оцінка і прогноз стану на дільниці.
- •Поточне планування роботи.
- •4. Заходи з підвищення швидкості руху вантажного потягу
- •Регулювання випуску поїздів зі станцій на ділянку двоколійних ліній з мінімальним інтервалом.
- •Скорочення тривалості стоянок для технічних потреб.
- •Зміна схеми та пунктів схрещення або обгону.
- •Скорочення числа поїздів, що вимагають особистих умов пропуску по ділянках і станціяХ.
- •Прискорення просування збірних поїздів.
- •Організація пропуску поїздів пакетами на одноколійних ділянках з автоблокуванням або диспетчерською централізацією.
- •Організація безупинних обгонів з використанням неправильноЇ колії.
- •Відправлення поїздів слідом на перегонах, не обладнаних автоблокуванням.
4. Заходи з підвищення швидкості руху вантажного потягу
Складання попереднього плану-графіка пропуску поїздів по ділянці.
Внутрішньозмінне поточне планування пропуску поїздів полягає у попередньому систематичному складанні плану їх пропуску по ділянці на певний період і в подальшому його коригуванні, заснованому на графічному аналізі ситуації на ділянці до теперішнього моменту сітуаціі та очікуваного підходу пасажирських і вантажних поїздів. Умови, що утворилися в даний момент, зіставляються з нормативним графіком руху поїздів, скоригованим згідно змінно-добовому плану і підходам. Оскільки планування пропуску поїздів носить імовірнісний характер, необхідно розглядати кілька можливих варіантів, прагнучи точніше виявити резервні, досить прийнятні варіанти, які можуть бути реалізовані в разі зриву основного.
В результаті мають бути виконані задані розміри руху, час підведення поїздів до дільничних та сортувальних станцій, а також до станцій масового навантаження і вивантаження, досягаєтбся максимально можлива дільнична швидкість руху вантажних поїздів та інші показники чинного графіка.
На одноколійних ділянках при вирішенні питання про те, який з двох наближаються до станцій поїздів затримати, а який пропустити без зупинки, як і при виборі станції схрещення або обгону, диспетчер повинен не тільки забезпечити мінімум затримки поїздів, а й співставити очікуваний від застосування регулювальних заходів результат до чинного графіка і змінного плану, не допустити зриву поїздів з графіка по прослідуванні. При цьому необходно запланувати раціональне використання наявних регулювальних резервів для підвищення дільничної швидкості. Для цього прокладаються лінії ходу всіх поїздів, що знаходяться на ділянці. На двоколійних ділянках в кожному напрямку руху існують у графіку тимчасові зони безобгінного руху поїздів. У них немає необхідності завчасно прокладати лінії ходу поїздів для попереднього планування обгонів. З цієї точки зору немає необхідності і в попередньому прокладанні ліній ходу обганяти поїздів по частині ділянки, що залишилася після останнього обгону. Однак при насиченому графіку, коли пропускна спроможність ділянки заповнена більш ніж на 75-80%, вантажні поїзди прямують в безобгінних зонах один за одним з мінімальними інтерваламі. Затримка одного з них з причин, які можуть викликати збій у просуванні кожного окремого поїзда, негайно позначається на пропуску багатьох наступних. Положення на ділянці в таких випадках значно ускладнюється, просування всіх поїздів даного напрямку та очікуваних поїздів до кінцевих станцій ділянки в обидві сторони і вирішуються всі конфліктні ситуації.
На двоколійних ділянках при відхиленні поїздів від графікових розкладів потрібно завчасно запланувати обгони вантажних поїздів пасажирськими або прискореними вантажними. Для цього на графіку виконаного руху в процесі чергування повинні постійно прокладатися в кожному з напрямків лінії ходу поїздів всіх категорій, що перебувають наразі на ділянці. Тривалість цього періоду практично дорівнює час перебування на ділянці вантажного поїзда даного напрямку.
При збоях в русі пасажирських поїздів на одноколійних і двоколійних лініях спочатку треба відкоригувати графік їх прямування по всій ділянці, а потім в ув'язці з ним складають план пропуску вантажних поїздів.
Організація пропуску поїздів ЗА ДИФЕРЕНЦІАЦІЄЮ часів ходу.
У випадках, коли на ділянку надходять склади із порожніх вагонів або вагонів, завантажених легковагими вантажами, слід оперативно використовувати діференціювання за масою перегінних часів ходу, а для поїздів із порожніх і рефріжераторних вагонів, крім того, враховувати можливість їх прямування з підвищеною допустимої швидкістю до 90-100 км/год. Працівники вагонного господарства на основі ретельного аналізу роботи пунктів технічного обслуговування та ремонту вагонів складають технологічні процеси на обробку порожніх маршрутів для кожного ПТО з метою скорочення її тривалості. На основі диференційованих часів ходу і нормативів стоянок для технічного обслуговування диспетчер оперативно використовує варіантний графік руху поїздів, який забезпечує прискорене просування легковагих і порожніх маршрутів на напрямках. Розклад прямування таких поїздів по ділянці диспетчер доводить до локомотивної бригади та інших причетних працівників.
На багатьох залізницях і дирекціях діференційовані часи ходу для норм маси, що найбільш часто зустрічаються, поміщаються в кніжках розкладів вантажних поїздів по відповідним ділянкам. На ділянках з систематичним рухом таких поїздів в встановлені періоди доби їх пропуск по діференційованим часам ходу може бути передбачений у графіку руху.
Пропуск легковагих вантажних поїздів з підвищеними швидкостями в одному пакеті з пасажирськими.
На багатьох ділянках мережі залізниць дозволено підвищення максимально допустимої швидкості руху вантажних поїздів, сформованих із порожніх і рефрижераторних вагонів, до 90-100 км/год. Для цього в оперативних умовах диференційовані (з урахуванням норм маси та допустимої швидкості) часи ходу таких поїздів поміщаються в книжках розкладів вантажних поїздів.
Поїзний диспетчер завчасно отримуєт вичерпні відомості про склади поїздів, що надходять на його ділянку або сформованих на технічних станціях на кордоні або всередині ділянки. Уточнюючи час відправлення вантажних (у тому числі, легковагих) поїздів на ділянку, ДНЦ, виходячи з фактичного проходження по ділянці пасажирських поїздів, може запланувати пропуск легковісного поїзда з підвищеною швидкістю в одному пакеті з пасажирським. Своє рішення та розклад прямування такого поїзда диспетчер чинним порядком доводить до локомотивної бригади, ДСП станції його формування, бригади вагонників, що готують поїзд до відправлення. Черговий пo станціі вживає необхідних заходів до відправлення прискореного поїзда з мінімальним інтервалом після відправлення відповідного пасажирського.
Прискорення ходу поїздів по перегонах за рахунок форсування тяги.
Необхідність в застосуванні цього регулювального прийому виникає у разі відправлення поїзда зі станції формування із запізненням для його введення в графік.
Для застосування цього прийому необхідні:
особиста домовленість поїзного диспетчера з машиністом про умови пропуску поїзда по ділянці за рахунок форсування тяги;
ретельна підготовка в технічному відношенні поїзда вагоннікамі на станції його формування або дільничної станції;
безперервний контроль з боку поїзного диспетчера за проходженням поїзда із застосуванням форсування тяги по дільниці;
забезпечення пропуску поїзда на зелений вогонь світлофорів на головних коліях станцій;
завчасна й повна інформація машиніста про умови пропуску поїзда по ділянці;
контроль технічного стану рухомих частин вагонів поїзда постами безпеки руху, черговими по станціях з виходом з приміщення, черговими стрілочних постів і переїздів, які, помітивши неполадку або несправності в складі поїзда, негайно доповідають про них і вживають заходів для зупинки поїзда.
Пропуск поїзда із застосуванням форсування тяги доцільний тільки по перегонах, на яких відсутні попередження про оюмеження швидкості руху.
Швидкісне підштовхування поїздів, що спізнюються, або застосування кратної тяги.
Застосування кратної тяги для прискорення проходження потягів на ділянках доцільно, коли досягнуте прискорення ходу поїздів перевищує збільшення станційних інтервалів, що викликається причепленням і відчепленням локомотивів. Тому швидкісна кратна тяга ефективна на тих ділянках, де потрібно підвищити швидкість на кількох перегонах поспіль. Кратну тягу застосовують також там, де цього вимагають умови безпеки руху та де застосування підштовхування нераціонально і небезпечно. Секціонування локомотивів з управлінням ними з однієї кабіни по системі багатьох одиниць дозволяє збільшувати склади поїздів до будь-якої раціонально необхідної величини або підвищувати швидкість їх проходження до максимальної.
Підштовхування застосовується від станції або поста з поверненням штовхача назад по тому ж шляху. На посту укладають тупиковий шлях для стоянки штовхача. Підштовхування на частину перегона можливо за умови, що час повернення штовхача не перевищуватиме часу прямування поїзда від місця закінчення підштовхування до наступного роздільного пункту.
