1.3.5. Сили і засоби Цивільної оборони

Сили Цивільної оборони створюються для захисту на­селення і територій, попередження і ліквідації наслідків надзви­чайних ситуацій.

Силами Цивільної оборони є її війська: спеціалізовані і невоє-нізовані формування.

Війська Цивільної оборони підкоряються керівнику централь­ного органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

1.3.5.1. Війська Цивільної оборони України

Війська ЦО України створюються відповідно до Зако­ну України «Про війська Цивільної оборони» і становлять ядро найбільш підготовлених і мобільних сил. Чисельність військ ви­значається з урахуванням потреби й особливостей району при­значення.

До 1992 року частини ЦО входили до складу Збройних Сил і підкорялися міністру оборони. 28.01.1992 р. постановою Кабіне­ту Міністрів України «Про війська ЦО» частини ЦО були підпо­рядковані штабу ЦО України.

До складу військ ЦО України входять:

• чотири окремі мобільні механізовані бригади, одна з них навчальна;

• чотири окремих мобільних механізованих полки;

• дев'ять окремих аварійно-рятувальних батальйонів;

• Регіональний рятувально-координаційний центр;

• два вузли зв'язку МНС України.

Військові частини мають свої зони відповідальності і дисло­куються у великих містах і промислових центрах — у містах Ки­їв, Донецьк, Кіровоград, Вінниця, Хмельницький, А.Р. Крим, Київська, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Одеська, Луганська, Львівська, Сумська і Рівненська області.

Основними завданнями військ ЦО є:

• здійснення заходів щодо підтримки органів управління, сил і засобів військ ЦО в стані постійної готовності до виконання по­ставлених завдань;

• нагромадження, розміщення, зберігання і своєчасне віднов­лення військової і спеціальної техніки, інших матеріально-технічних засобів, призначених для проведення РІНР у мирний і воєнний час;

• проведення РІНР у зонах надзвичайної екологічної ситуа­ції, вогнищах ураження і районах стихійного лиха;

• проведення піротехнічних робіт, пов'язаних з ліквідацією вибухонебезпечних предметів;

• участь в обороні України, захист її суверенітету, територіа­льної цілісності і недоторканності в межах її компетенції.

Діяльність військ ЦО базується на принципах:

• гуманізму і милосердя, пріоритетності завдань порятунку життя й охорони здоров'я людей, природного середовища в умо­вах виникнення НС;

• поваги до людини, її прав і свобод;

• забезпечення безпеки людей при проведенні РІНР в умовах ліквідації наслідків НС;

• підтримки екологічної безпеки;

• об'єднання заходів добровільності комплектування і зага­льної військової повинності.

Війська ЦО зобов'язані:

• брати участь у заходах, спрямованих на попередження і лі­квідацію наслідків НС;

• готувати сили і засоби для попередження і ліквідації нас­лідків НС;

• здійснювати РІНР по оперативній локалізації наслідків НС, у тому числі і на територіях держав, з якими укладені відповідні

угоди;

• брати участь у локалізації і ліквідації великих лісових і торф'яних пожеж;

• проводити роботи з санітарної обробки населення, спеціа­льної обробки техніки й іншого майна, знезаражування будинків, споруд і територій;

• забезпечувати зберігання вантажів, які надходять у зону НС, гуманітарну допомогу;

• забезпечувати населення, що постраждало від наслідків НС, продуктами, водою, предметами першої необхідності, тим­часовим житлом, а також надавати медичну допомоги;

• брати участь у здійсненні заходів щодо евакуації населен­ня, матеріальних і культурних цінностей із зон НС;

• здійснювати радіаційну, хімічну і бактеріологічну розвідку у вогнищах ураження, зонах зараження і катастрофічної повені, а також на маршрутах до них;

• брати участь у проведенні науково-дослідних, конструк­торських робіт, пов'язаних зі створенням, випробуванням і впро­вадженням нових технічних засобів, необхідних для захисту те­риторії держави і її населення при виникненні надзвичайних ситуацій, а також технології проведення РІНР;

• брати участь у здійсненні карантинних заходів у випадку епідемій, епізоотій і епіфітотій.

Комплектування військ ЦО здійснюється на підставі Закону України «Про загальну військову повинність і військову служ­бу», а також за контрактом.

1.3.5.2. Спеціалізовані формування

Спеціалізовані формування призначені для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною і хімічною небез­пекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварій­ними ситуаціями на нафтовидобувних промислах, проведення профілактичних і відбудовних робіт, у тому числі і за межами України.

Вони створюються на трьох рівнях підпорядкованості.

У центральних органах державної влади спеціалізовані фор­мування створюються рішенням Кабінету Міністрів України за представленням відповідних міністерств, відомств, узгоджених з міністерством України з питань надзвичайних ситуацій і з питань захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

В АР Крим, областях, містах Київ, Севастополь спеціалізовані формування ЦО створюються Радою Міністрів в АР Крим, міс­цевими державними адміністраціями відповідно до законодавст­ва України.

На об'єктах господарювання, на яких передбачена обов'язкова наявність формувань, спеціалізовані формування ЦО створюють­ся керівництвом суб'єктів господарювання при узгодженні з ор­ганами управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і з питань захисту населення від наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи, які уповноважені вирішувати завдання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Основними завданнями спеціалізованих формувань є:

• надання екстреної допомоги радіаційно-хімічно-біологічно й іншим потенційно небезпечним об'єктам у локалізації аварій і катастроф з викидом радіоактивних, СДОР та інших агресивних речовин, попередження виникнення вторинних факторів;

• ведення рятувальних робіт у вогнищах ураження і райо­нах стихійного лиха, як правило, при наявності радіоактивного забруднення і хімічного зараження, інших екстремальних умов;

• проведення специфічних робіт при ліквідації наслідків ава­рій, катастроф і наслідків стихійного лиха;

• здійснення на підприємствах, що обслуговуються, компле­ксу спеціальних попереджувальних і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження аварійної ситуації, зниження втрат і збитків у випадку їх виникнення.

До центральних спеціалізованих формувань відносяться воє­нізовані формування, призначені для ведення аварійно-рятуваль­них робіт при ліквідації великих виробничих аварій, у тому числі при наявності СДОР, аварій на залізничному транспорті, за наслід­ками стихійних лих, а також наслідками пожеж, загазовування, обвалів тощо.

До територіальних спеціалізованих формувань відносяться зведені рятувальні підрозділи, призначені для проведення специ­фічних робіт, пов'язаних з аваріями техногенного і природного характеру, а також для аварійно-відновлювальних робіт на об'єк­тах господарювання.

Об'єктові спеціалізовані формування створюються на об'єк­тах господарювання і складаються зі спеціалізованих підрозділів, які виконують завдання по ліквідації аварій, а також здійснюють аварійно-відбудовні роботи у випадку надзвичайних ситуацій безпосередньо за профілем даного підприємства.

До спеціалізованих формувань і аварійних служб міністерств і відомств відносяться:

• пошуково-рятувальні формування, гірничорятувальні, га-зорятувальні, спеціалізовані буксири-рятувальники, водолазноря-тувальні й ін.);

• аварійно-відбудовні формування, відбудовні поїзди, держа­вний аварійно-технічний центр Державного департаменту з пи­тань атомної енергетики, аварійно-відбудовні бригади у складі підприємств з обслуговування автодоріг, об'єктів електрозв'язку, електроенергетики, трубопровідного транспорту, комунального і водяного транспорту;

• формування і служби протипожежної охорони;

• служба медицини катастроф — державна служба медицини катастроф (ДСМК).

ДСМК призначена для:

• надання громадянам безкоштовної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях природного і техногенного характеру;

• організації і проведення комплексу санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у районах надзвичайних ситуацій;

• збирання, аналізу, обліку і передачі інформації про медико-санітарні наслідки надзвичайних ситуацій;

• забезпечення охорони здоров'я персоналу, який бере участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

• проведення науково-дослідної роботи, пов'язаної з удоско­наленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги потерпілим у надзвичайних ситуаціях.

Для виконання цих завдань створюється ГСМК на двох рів­нях: державному і територіальному.

1.3.5.3. Невоєнізовані формування

Невоєнізовані формування (НФ) Цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві і Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкованості в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У невоєнізовані формування Цивільної оборони зараховують­ся працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей у віці до восьми років, жінок із середньою і вищою медич­ною освітою, які мають дітей у віці до трьох років, і осіб, що ма­ють мобілізаційні розпорядження.

Невоєнізовані формування — це група робітників та службов­ців об'єкта, які об'єднані в окремий підрозділ, оснащений спеціа­льною технікою і майном, без звільнення їх від основної роботи і призначені для ведення РІНР при виникненні надзвичайної си­туації.

Формування можуть бути загального призначення і забезпе­чення (служб ЦО), за підпорядкованістю — територіальні й об'єктові.

Невоєнізовані формування загального призначення є основни­ми підрозділами НФ ЦО. Вони створюються на територіях відпо­відно до адміністративно-територіального поділу України, на

об'єктах господарювання і призначені для пошуку і порятунку потерпілих у районах лиха, надання їм долікарняної допомоги, проведення невідкладних робіт, які сприяють порятунку людей, захисту їх життя та здоров'я. Організаційно вони можуть бути зведені в загони, команди, групи.

Невоєнізовані формування забезпечення створюються в адмі­ністративно-територіальних одиницях, на об'єктах господарю­вання і призначені для вирішення спеціальних завдань та всебіч­ного забезпечення РІНР у районах стихійного лиха й вогнищах ураження.

Організаційно це можуть бути загони, команди, колони, бри­гади, дружини, групи, відділення, пости. Вони можуть виконува­ти такі завдання:

• ведення розвідки;

• забезпечення зв'язком;

• ведення медичної розвідки, надання медичної допомоги;

• проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних за­ходів;

• локалізація і гасіння пожеж;

• ведення інженерної розвідки, РІНР, відновлення і ремонт доріг та дорожніх споруд;

• ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунально-енергетичного господарства;

• проведення санітарної і спеціальної обробки людей, техні­ки, майна, а також територій;

• перевезення людей і матеріальних цінностей;

• підтримка суспільного порядку, несення комендантської служби;

• забезпечення гарячим харчуванням, водою, продовольст­вом, одягом, взуттям тощо.

Територіальні невоєнізовані формування загального призна­чення створюються на базі підприємств та організацій обласного, районного, міського підпорядкування, підкоряються начальникам Цивільної оборони відповідних територій і використовуються за їхніми розпорядженнями.

Територіальні НФ забезпечення створюються на базі підпри­ємств, організацій і установ при наявності необхідних фахівців, матеріальних і технічних заходів, які підкоряються начальникам ЦО цих адміністративно-територіальних одиниць. Об'єкти, на базі яких створюються територіальні НФ ЦО, визначаються ор­ганами з питань НС і затверджуються державними адміністраці­ями, органами виконавчої влади на місцях.

Об'єктові НФ ЦО. Створюються на об'єктах господарювання, підкоряються начальнику ЦО об'єкта і використовуються в інте­ресах даного об'єкта, а також для проведення рятувальних робіт на сусідніх об'єктах за рішенням місцевих органів влади.

Об'єктові НФ ЦО поділяються на формування загального при­значення (загони, команди, групи) і формування забезпечення (служб ЦО).

Формування загального призначення створюються на базі до­поміжних цехів, робота яких істотно не впливає на виробництво.

Формування забезпечення (служб ЦО) створюються на базі служб чи структурних підрозділів, виробнича діяльність яких найбільше відповідає характеру завдань цих формувань.

Забезпечення формувань ЦО технікою і майном здійснюється як централізовано, так і з місцевих ресурсів за рахунок об'єктів, на базі яких вони створюються. Спеціальна техніка і майно знахо­дяться в постійній готовності для використання за призначенням.