7.2. Зміст і послідовність роботи командира формування з організації і проведення рінр у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу

Невоєнізоване формування ЦО являє собою групу лю­дей, яка не входить до складу Збройних Сил, укомплектовану згідно зі штатом, оснащену спеціальною технікою і майном і призначену для виконання певних завдань. Формування створю­ються в мирний час за територіально-виробничим принципом і становлять основу сил ЦО. Комплектування формувань здійсню­ється з числа робітників, службовців, сільських жителів, студен­тів, учнів та іншого працездатного населення.

За підпорядкованістю формування підрозділяються на терито­ріальні й об'єктові: ті й інші у свою чергу складаються з форму­вань загального призначення і формувань служб ЦО (спеціальних формувань).

У мирний час формування використовуються для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій і катастроф. У воєнний час формування бу­дуть проводити РіНР у вогнищах ураження. Частина територіа­льних і об'єктових формувань і в мирний час перебуває в підви­щеній готовності. Укомплектування цих формувань особовим складом, оснащення технікою, автотранспортом і забезпечення майном здійснюється з таким розрахунком, щоб відрив (у разі потреби) людей і техніки від виробництва не призвів до пору­шення виробничої діяльності ОНГ.

7.2.1. Обов 'язки командира формування по підтримці свого підрозділу в потрібній готовності

Командир формування є прямим начальником усього о. с. формування і несе відповідальність за спеціальну і мораль­но-психологічну підготовку підлеглих, їхню дисципліну, підтри­мку в постійній готовності до своєчасного виконання завдань, за збереженість техніки, транспорту і майна, безперебійне забезпе­чення і поповнення формування паливно-мастильними матеріа­лами, продовольством та іншими видами постачання. Командир формування зобов'язаний:

• знати структуру формування, його завдання і можливості, порядок комплектування особовим складом, автотранспортом, технікою й усіма видами майна;

• знати рівень підготовки, моральні і ділові якості підлеглих, а також рівень підготовки кожного підрозділу формування;

• постійно удосконалювати свої знання з ЦО, організовувати і проводити заняття з о. с. формування з загальної і спеціальної підготовки;

• підтримувати постійну готовність о. с. до виконання майбу­тніх завдань і високу злагодженість формування;

• керувати роботою формування в надзвичайних ситуаціях і вміти налагоджувати взаємодію з іншими формуваннями;

• домагатися виконання поставлених завдань, виявляти ініціа­тиву й у разі потреби приймати рішення відповідно до обстанов­ки, не очікуючи вказівок старших начальників;

• здійснювати контроль за правильним використанням, зміс­том і заощадженням майна та спеціальної техніки, періодично особисто перевіряти їх справність і працездатність;

• дбати про забезпечення о. с. формування засобами захисту, стежити за дотриманням заходів безпеки при здійсненні маршів і проведенні робіт;

• вчасно вживати заходів щодо захисту о. с. від уражаючих факторів;

• постійно мати відомості про обліковий склад формування, наявність і стан техніки, пального й інших матеріальних засобів;

• організовувати матеріальне і технічне забезпечення форму­вання;

• заохочувати розумні й ініціативні дії підлеглих.

На допомогу командиру формування призначаються заступ­ники і може створюватися штаб, який є органом управління.

Командир формування і його заступники зобов'язані знати можливі ділянки (об'єкти) робіт і маршрути руху до них; харак­тер забудови району і можливих ділянок (об'єктів) робіт; місця перебування захисних споруд, їхню місткість і технічні характе­ристики, шляхи підходу до них при руйнуванні будинків і утво­ренні завалів; виробничі особливості свого підприємства (чи ОГ, на якому потрібно виконувати роботи), характер можливих РІНР; місця зберігання СДОР; розташування комунально-енергетичних мереж і споруд на ділянці (об'єкті) робіт та прилеглої території.

Начальник штабу формування підкоряється командиру і від­повідає за організацію і підтримку управління формуванням на належному рівні, за підготовку штабу і підлеглого йому особово­го складу, їх готовність до виконання завдань, за стан обліку о. с. і техніки усього формування.

Постійна висока готовність формування досягається якісною підготовкою о. с. до виконання майбутніх завдань; укомплекто­ваністю людьми; оснащенням технікою й автотранспортом; за­безпеченістю ЗІЗ та іншими матеріальними засобами; утриман­ням у справному стані і вмілому застосуванні техніки; високою виучкою штабу, командно-керівницького і рядового складів фо­рмування і твердим знанням ними особливостей ділянок (об'єк­тів) робіт; постійним і грамотним керуванням; наявністю необ­хідних запасів матеріальних засобів і своєчасним їх попов­ненням.

На основі вказівок вищестоящих начальників командир фор­мування і його штаб розробляють план приведення формування в готовність. У плані визначається:

• порядок оповіщення формування в робочий і неробочий час;

• місце і час збору особового складу, місце та терміни видачі йому табельного майна й інших матеріальних засобів:

• порядок висування і термін прибуття в район збору (розта­шування) чи проведення робіт;

• порядок управління формуванням у періоди збору, приве­дення його в готовність і висування в район зосередження чи ра­йон робіт;

• організація комендантської служби;

• порядок матеріального і технічного обслуговування.

Місце збору формування звичайно встановлюється на терито­рії ОГ. Район збору формувань призначається, як правило, на шляху висування в заміську зону чи до району майбутніх робіт. У район збору формування прибувають у повній готовності до виконання завдань, маючи потрібну техніку, автотранспорт, при­лади, ЗІЗ, інструмент та інші засоби матеріального забезпечення. Час, затрачуваний на зосередження в районі збору, включається у встановлений термін готовності.

Управління формуванням полягає в цілеспрямованій діяльно­сті командира і його штабу по підтримці необхідної готовності формування до дій і в керівництві ним.

Порядок роботи командира і штабу залежить від умов обста­новки, характеру завдань, поставлених старшим начальником, і наявності часу. Отримавши завдання, командир формування з'ясовує його для себе, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає наказ, організовує взаємодію, забезпечення й управління.

Після збору і приведення в готовність формування розташову­ється в населених пунктах чи на місцевості, що має природні укриття і забезпечує швидке висування в потрібному напрямку.

При зайнятті району розташування командир формування віддає наказ, у якому чітко обумовлює: короткі висновки з оцінки обста­новки, завдання формування, порядок розміщення підлеглих під­розділів та інженерного устаткування району, місця збору, порядок виходу формування і шикування його для висування, маршрути ру­ху, сигнали оповіщення і порядок дій по них. У наказі також відби­ваються завдання сусідів, задум дій, місце розташування медичного пункту, припустимі дози радіоактивного опромінення особового складу, час готовності до руху, своє місце і місця заступників.

У районі розташування командир формування встановлює по­рядок, що забезпечує швидке оповіщення і збір підрозділів у при­значених місцях, виставляє пости спостереження, організовує комендантську службу і роботи з інженерного обладнання райо­

ну. При організації комендантської служби визначає склад наря­ду, час і місце несення служби, порядок підтримання зв'язку. Комендантські пости здійснюють спостереження за районом роз­ташування і його охорону, стежать за дотриманням о. с. форму­вання встановленого порядку і заходів світломаскування.

Інженерне обладнання району розташування полягає в будів­ництві ПРУ і пристосуванні існуючих споруд для укриття особо­вого складу, будівництві захисних споруд для пунктів управління і медичного пункту з ізолятором і стаціонаром, влаштуванні укриттів для техніки й автотранспорту, підготовці доріг і колон­них шляхів для висування сил і засобів на основні маршрути, об­ладнанні й устаткуванні пунктів водопостачання.

Основним засобом, що забезпечує управління, є зв'язок, за ор­ганізацію і підтримку якого несе відповідальність начальник штабу формування. Для зв'язку застосовуються радіо, проводові, рухомі і сигнальні засоби.