2.4. Надзвичайні ситуації екологічного характеру

реробити всієї маси забруднюючих речовин. За рік у біосферу викидається 14,810¹⁵ кДж теплової енергії, 1 млрд. т продуктів неповного згоряння, що призвело до так званого «теплового за­бруднення планети».

Тому перед людством виникли глобальні проблеми охорони навколишнього середовища від забруднення й організації раціо­нального природокористування.

Класифікація надзвичайних ситуацій екологічного характеру

Надзвичайні ситуації, пов'язані зі зміною стану суші (ґрунтів, надр, ландшафту)

Катастрофічні осідання, зсуви, обвали земної поверхні через вироблення надр при видобутку корисних копалин та іншої діяльності людини.

Наявність важких металів (у тому числі радіоактивних) та інших шкідливих речовин у ґрунті понад гранично припустимі концентрації (ГПК).

Інтенсивна деградація ґрунтів, запустелювання на великих те­риторіях через ерозію, засолення, заболочування тощо.

Кризові ситуації, пов'язані з виснаженням невідновних при­родних копалин.

Критичні ситуації у зв'язку з переповненням сховищ (смітни­ків) промисловими і побутовими відходами і забруднення сере­довища ними.

Таблиця 2.9

Надзвичайні ситуації, пов'язані

зі зміною складу і властивостей атмосфери

(повітряного середовища)

Різкі зміни погоди чи клімату в результаті антропоген­ної діяльності людини.

Підвищення гранично припустимих концентрацій шкідливих домішок в атмосфері.

Температурні інверсії над містами.

Гострий і кисневий «голод» у містах.

Значні перевищення гранично припустимого рівня виробни­чого і міського шуму.

Утворення великої зони кислотних опадів. Руйнування озонного шару атмосфери. Значна зміна прозорості атмосфери.

Надзвичайні ситуації, пов'язані зі змінами стану біосфери

Зникнення окремих видів тварин і рослин у результаті зміни середовища життя.

Масова загибель тварин.

Загибель рослинності на великій території.

Різка зміна здатності біосфери до відтворення відновлюваних ресурсів.

2.5. Надзвичайні ситуації воєнного часу

До сучасних засобів ураження відноситься ядерна зброя, хімічна, бактеріологічна, нові розроблювані види зброї.

Ядерна зброя заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, яка виділяється при ланцюгових ядерних реакціях поділу ядер деяких важких елементів (ізотопів урану, плутонію й інших трансуранових ізотопів) чи при реакціях синтезу легких ядер ізо­топів водню (дейтерію, тритію, літію).

В залежності від типу заряду зброя поділяється на: атомну, термоядерну, комбіновану, нейтронну. Потужність ядерних боє­припасів прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом.

При вибуханні ядерного боєзапасу за мільйонні частки секунди виділяється колосальна кількість енергії, тому в зоні ядерних реа­кцій температура підвищується до десятків мільйонів градусів,

утворюючи дуже сильне світлове випромінювання, а максималь­ний тиск досягає мільярдів атмосфер. Такий величезний тиск, впливаючи на навколишнє середовище, викликає потужну ударну хвилю. Поряд з ударною хвилею вибух ядерного боєзапасу супро­воджується інтенсивним потоком нейтронів і гамма-випроміню­ванням, яке називається проникаючою радіацією. Рух у повітрі електронів та іонів, які виникають під дією іонізуючих випромі­нювань, призводить до утворення електромагнітного імпульсу (ЕМІ).

Нейтронні боєприпаси. Розвиток ядерної зброї йшов як по лі­нії збільшення потужності ядерних зарядів, так і шляхом змен­шення розмірів і маси боєприпасів.

Використання різних вихідних трансуранових ізотопів дозво­ляє створювати ядерні боєприпаси дуже малої потужності. Пер­шим представником нового різновиду зброї є нейтронні боєпри­паси. Нейтронний боєприпас малогабаритний, з термоядерним зарядом потужністю від 3,5 до 2 кт, у нього основна частка енер­гії виділяється за рахунок реакції синтезу ядер дейтерію і тритію. У результаті вибуху цього боєприпасу 70 % всієї енергії вибуху виділяється у вигляді проникаючої радіації (потоку нейтронів і гамма-квантів).

Хімічна зброя

її дія заснована на використанні бойових токсичних хімічних речовин і токсинів, які уражають організм людини чи тварини, а також фітотоксикантів — для ураження різного виду рослин. 22 квітня 1918 р. у районі містечка Іпр німецькі війська провели першу газобалонну атаку (використовуючи для цієї мети хлор), у результаті якої в перші години загинуло близько 6 тис. чол., а 15 тис. одержали ураження різного ступеня складності.

За тактичним призначенням ОР поділяються на: смертельні, тимчасові, подразливі.

ОР смертельної дії:

• нервово-паралітичні (ві-ікс, зарин, зоман);

• шкірно-наривної дії (іприт, азотистий іприт);

• загальоотруйні ОР (синильна кислота, хлор-ціан);

• задушливі ОР (фосген);

• ОР, які тимчасово виводять з ладу (Бі-зет);

• подразливі ОР (хлорацетофенон, адамсит, Сі-Ес). Токсини — хімічні речовини білкової природи рослинного,

тваринного чи мікробного походження. Мають високу токсич­ність і здатність справляти вражаючу дію на людей і тварин. До

них належать: ботулічний токсин, який є найсильнішою з усіх ві­домих у наш час отрут смертельної дії. Смерть настає через 1— 10 годин від паралічу серцевого м'яза і дихальної мускулатури.

Біологічна зброя

Вражаюча дія БЗ заснована на використанні хворобот­ворних властивостей деяких мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Використовуються патологічні мікроорганіз­ми — збудники інфекційних захворювань. В залежності від роз­мірів, будови і біологічних властивостей поділяються на:

• бактерії (чума, сибірська виразка, сап та ін.);

• рикетсії — клітини, палички (висипний тиф, плямиста ли­хоманка та ін.);

• грибки — мікроорганізми рослинного походження;

• віруси — велика група біологічних організмів, які не мають клітинної структури, здатних розвиватися і розмножуватися тіль­ки в живих клітинах (натуральна віспа, тропічна лихоманка, ящур та ін.).

Нові види зброї

Найбільш перспективними вважаються:

Променева зброя — це сукупність пристроїв (генераторів), вражаюча дія яких заснована на використанні гостроспрямованих променів електромагнітної енергії або концентрованого пучка еле­ментарних часток, розігнаних до великих швидкостей. Один тип заснований на використанні лазерів, інший видом є пучкова зброя.

Радіочастотна зброя — це зброя, вражаюча дія якої заснована на використанні електромагнітних випромінювань надвисоких (НВЧ) або наднизьких частот (ННЧ). Вражаюча дія — ушко­дження, порушення життєво важливих функцій, органів і систем людини, таких як мозок, серце, система кровообігу, центральна нервова система.

Радіологічна зброя — дія заснована на використанні бойових радіоактивних речовин (БРР), а також відходів, які утворюються при роботі ядерних реакторів.

Геофізична зброя — сукупність різних засобів, які дозволяють використовувати у воєнних цілях руйнівні сили неживої природи шляхом їх штучного ініціювання: таких як ураган, штучні земле­труси, гірські обвали, лавини, зсуви, селеві потоки, штучні магні­тні бурі, посухи, руйнування озонового шару і т. д.

Вогнища ураження

при застосуванні сучасних засобів ураження

Вогнищем ядерного ураження називається територія, у межах якої в результаті дії ядерної зброї відбулися масові ура­ження людей, сільськогосподарських тварин і рослин, а також руйнування й ушкодження будинків і споруд.

Вогнище ураження характеризується кількістю уражених, розмі­рами площ ураження, зонами зараження з різними рівнями радіації, зонами пожеж, затоплень і пошкоджень житлових будинків та ін­ших будівель. Розміри вогнища в основному залежать від потужно­сті, виду вибуху і рельєфу місцевості. Як критерій для визначення меж зон прийнятий надлишковий тиск у фронті ударної хвилі.

Для визначення можливого характеру руйнування і з'ясування обсягу РІНР, обумовлених впливом ударної хвилі, вогнище ядер­ного ураження умовно поділяють на чотири зони:

1. Зона повного руйнування: зовнішня межа — 50 кПа , на неї припадає 12 % всієї плащі вогнища ураження, руйнування стано­влять 75 % (повні) будівель і споруд, ПРУ, сховища зберігаються.

2. Зона сильних руйнувань з тиском на зовнішній межі 30 кПа, займає близько 10 % площі вогнища. Спостерігаються сильні руйнування промислових споруд і повне руйнування житлових будівель, суцільні завали і пожежі. Рятувальні роботи полягають у розчищенні завалів, гасінні пожеж, порятунку людей з-під за­валених сховищ, будинків, споруд.

1. Зона середніх руйнувань характеризується надлишковим тиском від 20 до 30 кПа, займає приблизно 18 % площі вогнища. Спостерігаються завали, масові загоряння горючих матеріалів, масові санітарні втрати серед незахищеного населення.

Рятувальні роботи полягають у гасінні пожеж і порятунку лю­дей з-під завалів, зі зруйнованих і палаючих будинків.

4. Зона слабких руйнувань характеризується надлишковим ти­ском від 20 до 10 кПа, на неї припадає до 60 % площі усього вог­нища. Спостерігаються слабкі руйнування, окремі завали, окремі пожежі. В цій зоні проводяться роботи з гасіння пожеж та поря­тунку людей з палаючих та частково зруйнованих будинків.

Вогнище хімічного ураження

Це територія, у межах якої в результаті впливу хімічної зброї противника чи СДОР, що розлилася, відбулися масові ура­ження людей, сільськогосподарських тварин, рослин. В залежно­сті від масштабу ураження в зоні зараження може бути одне чи

кілька вогнищ хімічного ураження (ВХП). Захист від впливу хі­мічних засобів ураження досягається використанням колектив­них та індивідуальних засобів захисту.

Вогнище бактеріального ураження

У результаті застосування БЗ утворюється зона бакте­ріального зараження, усередині якої можуть виникнути одне чи кілька вогнищ ураження.

Територія, у межах якої в результаті застосування БЗ відбу­лись масові ураження людей і сільськогосподарських тварин, на­зивається вогнищем БЗ. Межі вогнища ураження встановлюють­ся протиепідемічними установами медичної служби ЦО.

Для запобігання поширення інфекційних захворювань у ВБУ встановлюється карантин, а в прилеглих районах вводиться ре­жим обсервації. Карантин уводиться при безперечному встанов­ленні застосування БЗ. Він передбачає повну ізоляцію вогнища ураження від населення. Населення у вогнищі розділяється, йому не дозволяється виходити зі своїх квартир, продукти доставля­ються по квартирах, припиняється робота підприємств, а ті, які працюють, переводяться на казармене становище. На території проводиться санітарна обробка людей, дезінфекція, виявлення хворих і їх госпіталізація. Терміни карантину встановлюються виходячи з тривалості максимального інкубаційного періоду за­хворювання. Його обчислюють з моменту госпіталізації остан­нього хворого і закінчення дезінфекції.