1.3.3. Організаційна будова і порядок функціонування Цивільної оборони України

Цивільна оборона України організована і функціонує за територіально-виробничим принципом (схема 1.1).

Територіальний принцип полягає у створенні Цивільної обо­рони в масштабі держави і на територіях відповідно до адмініст­ративно-територіального поділу України.

Виробничий — в організації і функціонуванні Цивільної обо­рони у всіх галузях зайнятості населення (від міністерств та ін­ших центральних органів до об'єктів господарювання).

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її устрою покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства й інші центральні органи виконавчої влади. Рада Міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керів­ників підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності і підпорядкованості.

Начальником Цивільної оборони України є прем'єр-міністр України, а його заступником — керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, начальни­ком Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є голова Ради Міністрів АРК, начальниками Цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним поділом України є голови міс­цевих державних адміністрацій; начальниками Цивільної оборо­ни в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади на підприємствах, установах і організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань Цивільної оборони здійсню­ється постійно діючими органами управління зі справ Цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами і службами Цивільної оборони.

Органи управління зі справ Цивільної оборони, що входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами по­двійного підпорядкування.

_І

Міністерство з надзвичайних ситуацій і захисту населення

_£

_І

_І

₁

Війська Цивільної оборони

Спеціалі­зовані форму­вання Цивільної оборони

Міністерства, які залуча­ються до виконання завдання Цивільної оборони

Державні курси

Цивільної оборони України

Комісія

з ТЕБ і НС

(техноген­ної і еколо­гічної безпеки)

Комісія з ТЕБ і НС

Місцеві органи державної

виконавчої влади

Евакооргани

Територіальні управління (штаби) Цивільної оборони

Схема 1.1. Структура Цивільної оборони України

Закон і положення про Цивільну оборону визначають повно­важення органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організації з питань Цивільної оборони. Кабінет Міністрів України:

• забезпечує здійснення заходів для попередження надзви­чайних ситуацій і ліквідації їх наслідків;

• розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб — за категоріями відносно реалізації заходів для Цивільної оборони;

• створює резерви засобів індивідуального захисту і майна Цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

• уживає заходів по забезпеченню готовності органів управ­ління зі справ Цивільної оборони, сил і засобів Цивільної оборо­ни до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

• створює єдину систему підготовки органів управління зі справ Цивільної оборони, сил Цивільної оборони і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

• визначає порядок створення спеціалізованих професійних і невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

• задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управ­ління зі справ Цивільної оборони й установ Цивільної оборони.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміні­страції, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у ме­жах своїх повноважень забезпечують вирішення питань Цивіль­ної оборони, здійснення заходів для захисту населення і міс­цевості під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управ­ління зі справ Цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і зі справ захисту населення від наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи:

• забезпечує здійснення державної політики у сфері Цивіль­ної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків над­звичайних ситуацій, попередження цих ситуацій;

• організовує розробку і здійснення відповідних заходів для Цивільної оборони;

• керує діяльністю підлеглих йому органів управління зі справ Цивільної оборони і спеціалізованих формувань, військами Цивільної оборони;

• здійснює контроль за виконанням вимог Цивільної оборо­ни, станом готовності сил і засобів Цивільної оборони, проведен­ням рятувальних та інших невідкладних робіт у випадку виник­нення надзвичайних ситуацій;

• координує діяльність центральних органів виконавчої вла­ди, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих дер­жавних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самовряду­вання і юридичних осіб по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведенню пошуку і порятунку людей;

• здійснює оповіщення населення про загрозу чи виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування ві­домчих територіальних і локальних систем оповіщення;

• здійснює навчання населення, представників органів управління і сил Цивільної оборони з питань захисту і дій у над­звичайних ситуаціях;

• організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ Цивільної оборони пошуково-рятувальних та інших підле­глих йому спеціалізованих формувань;

• створює відповідно до законодавства підприємство по ви­робництву спеціальної та аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і підпорядкованості, забезпечує своїх працівників засобами індивідуального і колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи Цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні і фінансові витрати в порядку й обсягах, перед­бачених законодавством.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додат­ково створюють локальні системи виявлення загрози виник­нення надзвичайної ситуації й оповіщення персоналу і насе­лення, що проживає в зонах можливого ураження, здійснюють інженерно-технічні заходи, які зменшують ступінь ризику ви­никнення аварій, пожеж, і несуть витрати по їх здійсненню в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об'єктах.