Лабораторна робота № 4

Тема: ГЕОМЕТРИЧНІ ІЛЮЗІЇ ЗОРОВОГО СПРИЙМАННЯ (ІЛЮЗІЯ МЮЛЛЕРА—ЛАЙЕРА)

Вступні зауваження. Геометричні ілюзії,— найбільш часто виучувані ілюзії зорового сприймання. Більшість відомих геометричних ілюзій можна розглядати або як спотворення в сприйманні величини (довжини або розміру), або як спотворення в сприйманні напряму ліній. Найкращим прикладом ілюзії довжини відрізка є ілюзія Мюллера—Лайера: дві лінії рівної дожини, одна з яких закінчується збігаючимися, а друга — розбіжними клинами, сприймаються людиною як різні по довжині. При цьому ефект ілюзії настільки стійкий, що вона виникає и в тому випадку, якщо людина знає про причини її виникнення.

Обладнання і матеріали. Для проведення необхідно виготовити просту експериментальну установку. На вертикальному непрозорому екрані закріплюють аркуш білого картону (297 х 210 мм), на якому тушшю накреслена пряма горизонтальна лінія товщиною біля 3 мм и довжиною 230 мм. Зліва лінія закінчується збіжним клином («наконечник стріли»), а справа — розбіжним клином («перо стріли»). На верхній край екрана на роликах (невидимих досліджуваному) підвішують рухому планку, на якій точно на рівні горизонтальної лінії намальований клин, спрямований гострим кутом вправо. На невидимій досліджуваному, але видимій експериментатору стороні установки закріплена міліметрова лінійка, нульова точка якої співпадає з точкою поділу лінії на два рівних відрізки — правий і лівий — и кінцем рухомого клина в центральному положенні.

До початку досліду необхідно підготувати бланк для протокольних записів.

Порядок роботи. В досліді використовується метод середньої помилки (методику див. в роботі «Визначення зорових просторових порогів розрізнення»). Дослід проводиться в умовах вільного спостереження (без обмеження поля зору). Дослід студенти виконують в парах, причому один із її членів є експериментатором. Всього досліджуваний повинен провести 30 підрівнювань. До початку досліду експериментатор повідомляє таку інструкцію.

Інструкція досліджуваному: «Пересуваючи повзунок з наконечником вправо або вліво, поділіть відрізок на дві рівні частини. Постарайтесь завдання виконати як можна точніше!»

Експериментатор встановлює повзунок в таке положення, при якому видимі відрізки явно нерівні (в крайнє праве або крайнє ліве положення). Після цього досліджуваний повинен перемішати повзунок, доки йому не покажеться, що він встановив тим самим рівний відрізок.

Протокол заняття

помилки встановлення видимої рівності відрізків

(записи веде експериментатор)

Номер підрівнювання	Помилка		Середня помилка	Середнє квадратичне відхилення
	Абс. величина, мм	знак (+ або -)
1 ... 30

Обробка результаті в: 1. Розрахувати значення середньої похибки для підрівнювань із знаком плюс і мінус (М_ош+ и М_ош-) за формулою.

Розрахувати середньоквадратичне відхилення для цих же підрівнювань σ_ош+ і σ_ош-;

2. При обчисленні середньої помилки враховується лише абсолютна величина окремих помилок, знак окремих помилок не береться до уваги. Розрахувати загальні значення, тобто без врахування знаку постановки середньої похибки (М_об) і середньоквадратичного відхилення(σ_об). Розрахунок робиться в такий спосіб:

Розрахуємо середню арифметичну величину (М).

Знаходимо відхилення (x) кожного результату виміру (X) від середньої арифметичної величини: х=Х-М.

Підносимо знайдене значення відхилення кожного результату від середнього в квадрат: х².

Підсумовуємо значення квадратів відхилень усіх результатів: Σх².

Ділимо суму квадратів відхилень на загальне число спостережень (N) і одержуємо величину, яку називають дисперсією (D):

Добуваємо корінь квадратний з дисперсії й одержуємо величину, яку називають стандартним відхиленням (S) , чи середньоквадратичним відхиленням (σ):

, або

Контрольні запитання

1. В чому суть геометричних ілюзій зорового сприймання?

2. Наведіть приклади інших геометричних ілюзій, відомих вам із літературних даних або власного досвіду.