2.1. Процедурно – організаційний перебіг та методи дослідження

Завдяки методу опитування ми виділили такі мотиви, які можуть впливати на адаптацію: прагнення до прийняття, страх відторгнення, а також мотиваційні ворожість і агресивність. Для виявлення впливу вказаних мотивів на адаптацію в юнацькому віці нами використовувались такі методики:

1. Методика діагностики соціально – психологічної адаптації К.Роджерса і Р. Даймонда.

2. Опитувальник "Самотність" (шкала вимірювання самотності UCLA), який визначає наявність стану самотності в юнацькому віці.

3. Тест мотивації афіліації А. Мехрабяна, який визначає наявність і взаємодію мотивів прагнення до прийняття і страху відторгнення.

4. Особистісний опитувальник А. Басса – А. Даркі, який визначає наявність мотиваційної агресивності і ворожості.

Вважаємо за необхідне охарактеризувати кожну з перерахованих вище методик і обґрунтувати їх вибір саме для нашого дослідження.

Методика діагностики соціально – психологічної адаптації К.Роджерса і Р. Даймонда обрана ними як базова методика для діагностики ключового тематичного поняття – "адаптація". Вона називається багатьма науковцями валідним інструментарієм для різнобічної діагностики адаптації особистості [3; 7; 16; 24; 33].

Основними вимірювальними параметрами в методиці (на підставі інтерпретаційного ключа) обрано такі:

- адаптація;

- само сприйняття;

- прийняття інших;

- емоційна комфортність.

Методика налічує 101 запитання й зорієнтована на маркування й різнопланове дослідження адаптивності людини до нового середовища, інших людей тощо.

Опитувальник "Самотність" або шкала самотності UCLA на сьогодні є найбільш розповсюдженою системою вимірювання самотності. Ця шкала була розроблена Д. Рас селом на групі із 237 студентів коледжів в Університеті Талса і Каліфорнійському університеті в Лос – Анджелосі [25, 213].

Модифікаційна шкала самотності UCLA побудована на кореляціях окремих пунктів з індексом само віднесення до категорії самотності. В результаті система вимірювання включала 10 позитивно сформульованих і 10 негативно сформульованих пунктів з найбільш високими кореляціями. Всі кореляції, які послужили критерієм для відбору пунктів, перевищували показник 0,40. Коефіцієнт альфа для модифікаційної шкали – 0,94. Бали, отримані з досліджень по модифікаційній шкалі, підтвердили очікувані кореляції з результатами вимірювання емоційного стану.

Що стосується валідності шкала самотності UCLA, то ряд досліджень підтвердив адекватність цієї системи вимірювання. Бали, які нараховані по вказаній шкалі, мали значні кореляції з деякими іншими системами вимірювання самотності.

До числа досягнених результатів по удосконаленню даної шкали відноситься також розроблена автором і його колегами скороченого варіанту шкали самотності UCLA з чотирьох пунктів, які призначені для в оглядовому дослідженні.

У нашому емпіричному дослідженні для вимірювання стану самотності ми використали саме скорочений варіант модифікаційної шкали самотності UCLA. Її вибір обумовлений тим, що цей варіант шкали самотності відносно короткий, зручний у використанні, володіє високою достовірністю і, очевидно, є обґрунтованим як при визначенні самотності, так і при розпізнаванні самотності та інших, пов’язаних з нею, конструктів.

Процедура дослідження за даною шкалою починалась з ознайомлення досліджуваних із змістом інструкції, яка була дана нами в усній формі. Експериментатор просив кожного досліджуваного оцінити як часто він відчуває описаний стан, користуючись шкалою, яка включає 4 пункти відповідей: "ніколи"; "рідко"; "іноді"; "часто".

Для діагностики внутрішніх мотивів особистості. зокрема, таких мотивів як прагнення до прийняття і страх відторгнення, ми обрали тест мотивації афіліації (ТМА).

Під афіліацією в нашому дослідженні ми розуміємо потребу (мотивацію) людини у спілкуванні, в емоційних контактах, дружбі, любові. Вона є ключовим поняттям базової тематичної категорії – адаптація. Проявляється у бажанні бути у товаристві інших людей, взаємодіяти з оточуючими, надавати допомогу і підтримку і приймати їх.

Зміст афіліації полягає у спілкуванні з іншими людьми (в тому числі з людьми малознайомими або малознайомими).

Таким чином, "Опитувальник для виміру афілятивної тенденції й чутливості до відторгнення" А. Мехрабяна вимірює два узагальнених мотиви особистості: прагнення до прийняття (у автора називається афілятивна тенденція) і страх відторгнення (у автора чутливість до відторгнення) [9; 32].

Даний опитувальник використовувався нами для дослідження афілятивної тенденції першокурсників, задіяних в експериментальному дослідженні і внутрішніх мотивів у даній віковій групі. Модифікація ТМА А. Меграбяна проведена М. Ш. Магомед – Аміновим. Як вже згадувалось ТМА призначений для діагностики двох узагальнених стійких мотивів особистості: прагнення до людей, прагнення до прийняття (СП) і страх бути відторгнутим, страх відторгнення (СВ). ТМА містить 62 запитання: 30 – шкала СП і 32 – шкала СВ.

На основі двох індексів СП і СВ виділяють 4 типи мотивів. Для цього сумарні бали всієї вибірки ранжують по шкалі СП і СВ.

Можливі наступні типові поєднання двох мотивів і способи їх інтерпретації:

1. Високий – високий (СП вище медіани, СВ вище медіани). Індивід характеризується сильно вираженим внутрішнім конфліктом між прагненням до людей та їх уникненням, який виникає кожен раз, коли він зустрічається з незнайомими людьми.

2. Високий – низький (СП вище медіани, СВ нище медіани). Індивід активно шукає контактів і спілкування з людьми, відчуваючи позитивні емоції.

3. Низький – високий (СП вище медіани, СВ вище медіани). Індивід активно уникає контактів з людьми, шукає самотності.

4. Низький – низький (СП нище медіани, СВ нище медіани). Індивід не відчуває ні позитивних, ні негативних емоцій від спілкування, добре себе як серед людей так і без них.

Тест – ретест через 4 тижні для афілятивної тенденції мав кореляцію 0,89; а страху відторгнення – 0,92.

Процедура дослідження за даною методикою починалася з ознайомлення досліджуваних зі змістом інструкції. Експериментатор наголошував на тому, що даний тест складається з переліку тверджень, які стосуються окремих сторін характеру, а також думок та переживань з приводу деяких життєвих ситуацій. Щоб оцінити рівень свого ставлення до кожного із запропонованих тверджень, необхідно використати шкалу:

+ 3 – повністю погоджуюсь;

+ 2 – погоджуюсь;

+ 1 – швидше погоджуюсь, ніж не погоджуюсь;

0 – мені байдуже;

- 1 – швидше не погоджуюсь, ніж погоджуюсь;

- 2 – не погоджуюсь;

- 3 – абсолютно не погоджуюсь.

Досліджуваним пропонувалось прочитати твердження тесту та оцінити рівень свого ставлення до них. При цьому на заготовленому бланку для відповідей навпроти номера твердження необхідно було поставити цифру, відповідну вибраному ними варіанту відповіді.

Акцентувалась увага на тому, щоб не витрачати багато часу на обдумування варіантів відповідей. Було прохання зафіксувати саме ту, котра першою спала на думку. Кожне наступне твердження необхідно було читати тільки після того, коли оцінено попереднє. Необхідною умовою стояло прохання, щоб ні в якому випадку нічого не пропускати. Потрібно взяти до уваги, що під час обробки отриманих результатів проведено підрахунок певних балів, а не змістовний аналіз відповідей з окремими пунктами тесту.

Для дослідження мотиваційної агресивності та ворожості ми вибрали опитувальник А. Басса – А. Даркі (75 питань). Даний опитувальник є однією з найвідоміших і найпопулярніших закордонних методик, які використовуються для діагностики агресивності. Був розроблений А.Бассом та А. Даркі у 1957 році, призначений для діагностики агресивності і ворожих реакцій. Перед тим як скласти опитувальник, дослідники створили початковий масив із 105 питань типу "так – ні". Особлива увага приділялась формулюванню питань, щоб на відповіді досліджуваних не впливали їх захисні тенденції (тобто небажання виявитись агресивним чи бажання продемонструвати соціально схвалені якості). Зменшення соціального тиску у питаннях досягалось за рахунок того, що:

1) передбачалось, що агресивна поведінка вже має місце, і запитувалось лише про форму нападу (наприклад, "коли я розізлюсь, я використовую нецензурні слова");

2) передбачалось виправдання для агресії (наприклад, "люди, які постійно дістають вас, напрошуються на те, щоб їх вдарили у ніс");

3) використовувались схвальні вислови (наприклад, "якщо хтось вдарить мене першим, я йому покажу").

Особливістю даного опитувальника є спроба А. Басса та А. Даркі дослідити агресивність як комплексну проблему. В зв’язку з цим автори методики розробили 8 субшкал, які представляють різні, але взаємопов'язані психологічні характеристики особистості. Змістовна характеристика субшкал опитувальника спрямована на діагностику таких проявів особистості:

1. Фізична агресія (напад, використання фізичної сили проти іншої особи).

2. Непряма агресія (злі жарти, обмова, а також вибух гніву ненаправлений і невпорядкований).

3. Схильність до роздратування (готовність до прояву, при найменшому збудженні, різкості або грубості).

4. Негативізм (опозиційна форма поведінки, яка, зазвичай, спрямована проти авторитетів або керівництва; ця поведінка в межах від пасивної суперечки до активної боротьби проти встановлених вже традицій або законів).

5. Образа (заздрість і ненависть до оточуючих, які обумовленні почуттям жалю, гніву на весь світ за реальні або вигадані страждання).

6. Підозрілість (недовіра і обережність у ставленні до людей, що походять від переконання, ніби оточуючі мають зашкодити їм).

7. Вербальна агресія (вираження негативних почуттів через форму (сварка, крик) та наявність вербальних погроз (прокляття)).

8. Почуття провини (переконання досліджуваного в тому, що він є поганою людиною, чинить погано, наявність докорів сумління).

Сумування індексів 1, 2, 7 дає загальний індекс агресивності, а сума індексів 5 і 6 – індекс ворожості.

Саме цим був зумовлений вибір даної методики для нашого емпіричного дослідження. Відзначимо також те, що в ході проведення методик із першокурсниками було з’ясовано, що судження, які входять до складу опитувальника, виявились зрозумілими для студентів, тому що не викликали у них додаткових запитань.

Інструкція до опитувальника Басса – Даркі давалась нами в усній формі: "Ми просимо вас висловити своє міркування на ряд суджень. Результати вашої роботи не можуть бути і ніколи не будуть використані проти вас, більше того, нас цікавлять не ваші особисті результати, а загальна картина. Судження передбачають два варіанти відповіді – "так" чи "ні"".