3. Законодавча функція парламенту України: поняття, сутність, особливості.

Згідно з теорією поділу влади, носіями законодавчої влади визначаються законодавчі органи – парламенти.

Законодавча функція парламенту характеризує головний напрям діяльності органу законодавчої влади і в цьому сенсі визначає його основне функціональне призначення.

Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України. Із наведеного визначення випливає висновок, що Конституція України покладає здійснення законодавчої функції виключно на Верховну Раду України.

Верховна Рада – парламент України, відповідно до її місця у державному механізмі, виконує законодавчу та інші функції. При цьому, здійснення законодавчої функції становить головний вид її діяльності.

За своєю суттю законодавча функція парламенту полягає у створенні законів. Саме на Верховну Раду України як єдиний орган законодавчої влади покладено обов’язок щодо законодавчого врегулювання найважливіших суспільних відносин в державі у формі законів.

Зміст законодавчої функції визначається повноваженнями парламенту у законодавчій сфері. Отже, законодавча функція реалізується через відповідні, встановлені в Конституції України, повноваження парламенту України.

Відповідно із ст. 85 конституції України, до повноважень Верховної Ради України у законодавчий сфері належить, зокрема:

внесення змін до конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XІІІ конституції;

прийняття законів;

затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього;

надання у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України шляхом прийняття законів;

затвердження Конституції Автономної Республіки Крим, тощо.

Відповідно до Конституції України, Верховна Рада має право приймати закони з будь-яких питань крім тих, що вирішуються референдумом. Поряд із тим, у ст.92 Конституції визначено перелік питань, які підлягають виключно законодавчій регламентації.

Аналіз конституційних положень приводить до висновку, що реалізуючи законодавчу функцію, парламент здійснює законодавче регулювання широкого кола питань, що є найбільш важливими у життєдіяльності людини, суспільства і держави, а отже – становить один із найважливіших напрямів діяльності Верховної Ради України.

Таким чином:

під законодавчою функцією Верховної Ради України слід розуміти конституційно обумовлений статусом парламенту, як єдиного органу законодавчої влади, один із основних, нормативно-оформлених та організаційно-забезпечених напрямів і видів діяльності парламенту України, що полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, їх скасуванні.

Названа функція парламенту України є провідною, пріоритетною у системі функцій Верховної Ради. Це зумовлене призначенням парламенту, яке полягає насамперед у здійсненні правового регулювання суспільних відносин шляхом прийняття законів.

Для законодавчої функції характерним є те, що законодавчі повноваження парламенту знаходять своє логічне продовження в інших функціях Верховної Ради України і на всіх стадіях парламентського процесу.

Особливості законодавчої функції українського парламенту розкриваються через механізм її реалізації.

Що ж являє собою названий механізм?

Механізм реалізації законодавчої функції парламенту слід розглядати принаймні у двох аспектах:

організаційному ;

правовому.

В організаційному аспекті, до елементів механізму реалізації законодавчої функції Верховної Ради України слід відносити:

сукупність державних органів та посадових осіб, тобто суб’єктів, які мають право реалізації законодавчої функції;

політичні, економічні та матеріально-технічні елементи, які забезпечують оптимальне здійснення законодавчої діяльності.

Суб’єктами, що входять до механізму реалізації законодавчої функції парламенту України, належать:

органи Верховної Ради України;

інші державні органи та посадові особи, що мають повноваження у законодавчій сфері;

органи, структури, організації, які відповідно до Конституції та законів України не наділені законодавчими повноваженнями, але у силу свого статусу, безпосередньо беруть участь у здійсненні законодавчої функції парламентом України.

Правовий аспект механізму реалізації законодавчої функції полягає у тому, що для її чіткої та ефективної реалізації необхідно адекватне правове врегулювання

А) компетенції суб’єктів, що беруть участь у здійсненні законодавчої діяльності Верховної Ради України;

Б) законодавчого процесу.

Нормативну основу механізму реалізації законодавчої функції Верховної Ради України становить сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері законодавчої діяльності парламенту України.

Правову основу реалізації законодавчої функції Верховної Ради України становить Конституція України. В її нормах, на найвищому законодавчому рівні визначено:

обсяг законодавчих повноважень парламенту;

коло суб’єктів законодавчої ініціативи;

коло суб’єктів законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Конституції України;

порядок прийняття законів України;

порядок внесення змін до Конституції України;

порядок введення в дію прийнятих парламентом законів України;

порядок введення в дію законів щодо внесення змін до Конституції України.

Детальна регламентація реалізації законодавчої функції Верховної Ради України здійснюється в таких актах як Закони України:

«Про Регламент Верховної Ради України»,

«Про комітети Верховної Ради України»,

«Про статус народного депутата України»;

підзаконними нормативно-правовими актами.

Постановою колегії Міністерства Юстиції України 21 листопада 2000 року схвалено „Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів”.

Названі та інші акти створюють правову базу успішного функціонування Верховної Ради як органу законодавчої влади.

Хоч наведений перелік нормативно-правових актів не є вичерпним, слід підкреслити, що ці акти найбільш повно визначають юридичний фундамент роботи Верховної Ради та її органів.

Законотворча діяльність як складова правового функціонування держави традиційно розглядається в контексті концепцій теорії держави і права як функціональна ознака конституціональної характеристики політичної системи та рівня парламентаризму стосовно визначення моделі політичного режиму.

В процесі розвитку України на засадах верховенства права у напрямі імплементації законодавчого ресурсу до європейських стандартів, постає питання про моделювання оптимальних варіантів демократизації механізму законотворення, що, через свою соціальну природу, має розглядатися як процес матеріалізації ініціатив соціальних інститутів у систему правових відносин і здійснення державного управління суспільством за допомогою визначених ним правових норм.