2. Загальна характеристика функцій українського парламенту.

Визначення і закріплення в Конституції України статусу Верховної Ради як українського парламенту означає, що на неї покладається здійснення всіх загальновизнаних юридичною наукою, підтверджених практикою державного будівництва та встановлених у конституції функцій сучасного парламенту.

Серед функцій парламенту провідними традиційно вважаються: представницька, законодавча, установча, контрольна.

Поряд із зазначеними загальновизнаними парламентськими функціями, в науці виділяють ще такі функції як: бюджетно-фінансову, зовнішньополітичну, територіальну, інформаційну функції верховної ради України. Хоч відмічені функції і не вважаються основними, але вони мають велике значення в діяльності парламенту. При цьому, як підкреслював в. Ф. Погорілко, множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади, що це обумовлено величезним змістом його діяльності.

Функції Верховної Ради України можна класифікувати за різними критеріями. Насамперед, їх можна класифікувати за такими двома основними критеріями:

за формами діяльності;

за об’єктами державно-владного впливу.

За формами діяльності зазвичай розрізняють законодавчу, установчу і контрольну функції парламенту.

За об’єктами державно-владного впливу виокремлюють: політичну, економічну, соціальну.

Всі функції парламенту тісно взаємопов'язані між собою. В своїй сукупності вони становлять цілісну систему. Кожна із функцій відіграє самостійну роль у діяльності парламенту. Водночас, між ними існує тісний зв'язок і взаємодія. Це обумовлено єдністю мети і завдань парламентаризму.

Здійснення будь-якої із функцій обумовлює реалізацію інших парламентських функцій. Зміст окремих функцій парламенту, їхні особливості з найбільшою повнотою розкриваються саме у їх взаємодії.

Однією із провідних функцій парламенту України є його представницька функція. названа функція забезпечується передовсім джерелом парламентської влади, яким виступає безпосередньо український народ.

Представницька функція Верховної Ради, як і парламентів переважної більшості країн, забезпечується способом її формування – її виборністю, а також складом українського парламенту, правовим статусом народних депутатів, як представників українського народу в парламенті. Як загальнонародний орган, що легітимується всім народом (виборчим корпусом), парламент України на найвищому рівні представляє весь український народ. В силу цього, за своєю соціальною та правовою природою, парламент є представницьким органом народу. Як такий, він покликаний відігравати роль форуму, у якому:

відкрито, гласно, публічно обговорюються найважливіші питання суспільного і державного життя;

здійснюється законодавче регулювання суспільних відносин;

реалізується контроль за діяльністю виконавчої влади, за функціонуванням інших підконтрольних структур і установ щодо забезпечення відповідності законодавству їхньої діяльності.

в зазначених рисах чітко проявляється і розкривається представницький характер парламенту, його представницька функція.

Законодавча функція є однією із основних функцій Верховної Ради України . Саме через цю функцію розкривається основне функціональне призначення Верховної Ради України в державному механізмі – органу, через який реалізується законодавча влада.

З метою здійснення правового регулювання суспільних відносин на рівні закону, народ України обирає лише один постійний орган – парламент. Таким чином, через законотворчу діяльність Верховної Ради реалізується принципи народовладдя та народного суверенітету.

Визнання Верховної Ради єдиним законодавчим органом країни означає, що виключно на неї покладено здійснення законодавчої функції держави. Жоден інший орган державної влади не має права приймати закони України, які після Конституції України мають найвищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів.

Таким чином, прийняття закону становить виключно парламентську функцію. Парламент має чітко визначену законодавчо виключну компетенцію у сфері законодавчої діяльності.

У загальних рисах, законодавча функція Верховної Ради України полягає у прийнятті законів, внесені до них змін і доповнень, внесенні змін і доповнень до Конституції України тощо.

Таким чином, основним змістом законодавчої функції верховної ради України є прийняття закону, який є основним видом правових актів держави. Це становить прерогативу верховної ради України, як єдиного органу законодавчої влади в нашій державі.

Наступною функцією верховної ради як органу законодавчої влади є установча функція.

Суть цієї функції полягає в тому, що верховна рада вправі засновувати органи інших гілок державної влади, органи місцевого самоврядування, інші інститути й механізми держави і державності. Це здійснюється шляхом внесення змін та доповнень до Конституції України, якими засновуються органи держави. на основі Конституції приймаються закони, які деталізують питання організації і діяльності заснованих органів. У цьому простежується взаємодія між законодавчою та установчою функціями парламенту.

Крім зазначеного, здійснюючи названу функцію, Верховна Рада бере участь у формуванні державних органів та органів місцевого самоврядування.

Повноваженнями Верховної Ради у цій сфері є, зокрема, наступні:

призначати на посади та звільняти з посад

голову та інших членів Рахункової Палати;

уповноваженого Верховної Ради з прав людини;

Голову Національного Банку України – за поданням Президента України;

половину складу ради Національного Банку України;

право призначати на посади і припиняти повноваження

членів Центральної Виборчої Комісії – за поданням Президента України;

призначати чергові та позачергові вибори до органів місцевого самоврядування;

призначати і звільняти з посади керівника апарату Верховної Ради;

обирати суддів безстроково;

призначати на посади третину складу суддів Конституційного Суду України;

надавати згоду на призначення на посади та звільнення з посад Президентом

Голови Антимонопольного Комітету, Голови Фонду Державного Майна України, Генерального Прокурора України та ін (ст. ст. 85, 87, 101 Конституції).

Наступна функція Верховної Ради - це функція парламентського контролю. Відповідно до ст. 85 Конституції, Верховна Рада здійснює парламентський контроль в межах, які визначені Конституцією та законами.

Контрольна функція парламенту України проявляється у таких його повноваженнях. відповідно до Конституції, Верховна Рада здійснює контроль:

за діяльністю Кабінету Міністрів України;

за виконанням Державного бюджету України, заслуховує звіт про його виконання, приймає рішення по звіту щодо виконання Державного бюджету України.

До контрольної функції верховної ради належить її право усувати Президента України з посади у порядку особливої процедури –імпічменту.

Здійснюючи контрольну функцію, верховна рада заслуховує щорічні доповіді уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо стану дотримання і захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Верховна Рада вправі висловлювати недовіру Генеральному Прокурору України, що тягне за собою його відставку.

За пропозицією не менше як однієї третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, Верховна Рада вправі розглядати питання про недовіру Кабінету Міністрів України. При цьому вона вправі прийняти резолюцію недовіри уряду більшістю від її конституційного складу (ст. 87 Конституції), наслідком чого є відставка Уряду.

Функція парламентського контролю, що здійснюється Верховною Радою, охоплює також ряд інших її повноважень.