Завдання і запитання.

1. Які чинники вплинули на формування рис характеру Г. Ібсена? Схарактеризуйте світогляд драматурга.

2. Які основні теми розробляє в своїй творчості Г.Ібсен? Що таке “покликання”? Порівняйте розгляд цієї теми в пєсах “Бранд”, “Пер Гюнт” і “Будівничий Сольнес”.

3. В чому полягає новаторство Г.Ібсена в царині театру? Охарактеризуйте головні риси театральної поетики “нової драми” Г.Ібсена.

4. Чим пояснюється ідейний вплив Ібсена на своїх сучасників?

5. Підготуйте доповідь “Ібсен та українська література кінця ХІХ –початку ХХ ст.”

“Ляльковий дім”

Видимість щастя. В основі пєси - історія молодої вродливої жінки Нори, яку оточує налаштований побут. Вона має заможного чоловіка, прекрасних дітей. Дія розпочинається напередодні Різдва, саме тоді, коли закінчився важкий період у житті родини: Хелмера (чоловіка Нори) призначено на посаду директора Акціонерного банку, важка праця і матеріальні нестатки минулися, яскраво горить новорічна ялинка, куплено дарунки, тривають веселі приготування до свята. Чого ще може бажати жінка, та й будь-яка людина?

Цілковиту ілюзію щастя Ібсена посилює добором деталей. Знаменними є перші слова твору в описі обстановки “затишна кімната¹”. І справді, усі речі на новій квартирі Хельмерів дібрані зі смаком і любовю. В цьому гнізді господиня Нора впевнено почувається і “посміхається тихим задоволеним сміхом”. Вона може дозволити собі не економити гроші, розраховуючись із посильним і почастуватися мигдальним печивом. “Це наше перше Різдво, коли в нас немає потреби так обмежувати себе”, - відповідає Нора на дорікання Хельмера, що вона тратить надто багато грошей. Чоловік Нори називає її пестливими іменами: “жайворонок”, “білочка”, “пташка”; вона в нього не розмовляє, а “співає”. Молода жінка має всі підстави промовляти: ”Як дивно жити і відчувати себе щасливою”. Це нагорода за ті страждання, яких їй довелося пережити.

Але то омана. Непорушна будівля сімейного щастя вже на цьому етапі починає хитатися, і на блакитному небі, під яким існує героїня, зявляються ледь помітні хмаринки – провісниці жахливої бурі. Уважний і милий Хельмер поводиться з дружиною так, що у глядачів і читачів починає складатися враження: він, мабуть, і кохає Нору, але не як людину, а як власність, як прекрасну коштовну іграшку. Хельмер скрізь підкреслює свою принциповість, постійно повчає Нору і закликає її бути ощадливою. Здається, він робить це тільки заради того, щоб зайвий раз переконатися, що дружина згодна цілком скоритися його волі. Після цього він щедро дає їй гроші.

Окрім того, вже на перших сторінках пєси привертають до себе увагу деякі особливості поведінки Нори, які повною мірою розкриються пізніше: наприклад, уперта відмова героїні придбати собі якийсь подарунок і бажання взяти його грішми натякають на наявність якоїсь прихованої таємниці.

Наближенням до цієї таємниці є зустріч Нори з фру Лінне. В їхній розмові нібито набуває подальшого розвитку мотив щастя головної героїні, який посилюється контрастним порівнянням доль обох жінок: якщо Нора, врятувавши свого чоловіка від хвороби і подолавши всі труднощі, живе повним життям, то фру Лінне відчуває на душі лише порожнечу. До того ж, під час бесіди зявляється первинна версія того “злочину”, який скоїла Нора. За її словами, він виглядає зовсім не як поганий вчинок, а, навпаки, як самопожертва: вісім років перед тим, як відбувається дія, від тяжкої праці Хельмер небезпечно захворів і щоб допомогти йому треба було дістати гроші, аби лікуватися в Італії; матеріальну допомогу їм надав смертельно хворий батько Нори; на ці кошти Нора влаштувала Хельмерові лікування. Покинувши батька самого, вона таким чином врятувала чоловікові життя.

У ході викладу цих обставин виникає ще один важливий мотив, який є ключовим образом твору. Принаймні, про це заявлено в його назві - це незгода Нори з тим, що вона - лише лялька, легковажна пташка, нездатна на щось серйозне. Аби довести протилежне, Нора подає другу версію зцілення Хельмера: вже не батько допоміг їй матеріально, а вона сама дістала гроші, проте не каже, де саме. Чоловік також про це нічого не знає, бо правда може зруйнувати сімейне добробут. Тепер Нора таємно частинами сплачує борг, відмовляючи собі в усьому. Для неї це незаперечний доказ, що вона – людина, неповторна індивідуальність. Увесь перебіг подій у пєсі розгортається навколо цього вчинку Нори та її спроб довести власну самоцінність. Зіставляючи погляд різних персонажів і таємницю героїні з її власною позицією, автор здійснює свій критичний аналіз загальноприйнятих цінностей, а також намагається розвязати головне етичне питання твору: ”Що заважає людині бути власне собою?”.

Таємниця Нори прояснюється остаточно, коли приходить Крогстад. Цікаво, що ця людина, яка несе стільки лиха для героїні, зявляється у розпалі її гри з дітьми - то ніби останній ковток щастя для жінки. Після цього події набувають драматичного і навіть трагічного характеру. Мета приходу Крогстада - прохати Нору вплинути на свого чоловіка, щоб той не звільняв його з посади в банку. У разі незгоди Крогстад загрожує відкрити усю правду Хельмеру: саме у Крогстада Нора позичила гроші та при тому порушила закон, підробивши документи. Причини такого вчинку були благородні, але, як каже Крогстад, “закон не цікавиться причинами”. Нори умовляє Хельмера залишити Крогстада в банку, але усі її зусилля даремні. Тепер вона ще глибше усвідомлює власну безвихід: чоловік залишається твердим, мов скеля. Злочин, який скоїв Крогстад (підробка грошового документа) – такий самий, як і злочин Нори. Це зумисне наголошення на тому, що обидва вчинки з погляду юриспруденції однакові, - яскраве свідчення радикалізму Г.Ібсена, який завжди перевіряє ідеали за екстремальних умов. Його підхід дуже жорсткий - якщо ідеї або принципи витримують критику, тоді то справжня істина. Висновок, який робить Нора щодо справедливості законів – різкий та безапеляційний: закони байдужі до спонукань, тоді їх треба відкинути. Це лише перший приклад бунту героїні проти суспільства. Поки ще це несмілива спроба, поодинокий випадок, але у подальшому це вже стане системою, і такі звинувачення будуть націлені на сімю, релігію, на всі цінності взагалі.

Логіка поведінки інших персонажів обєктивно спонукає Нору йти у цій критиці до кінця. Велику роль в цьому відіграє самозакоханість Хельмера, його захоплення власною бездоганністю. Нора добре знає, що її чекає лише осуд з боку чоловіка, коли її злочин відкриється. Для неї немає порятунку, і вона внутрішньо погоджується зі звинуваченням у тому, що псує морально своїх дітей, отруює родину. Серце її сповнене жахом ї бажанням зупинити катастрофу. Видимість щастя виявилася ілюзією.