Завдання і запитання.

1. За допомогою яких прийомів Едгар По реалізує в оповіданні “принцип тотального ефекту”?

2. Спробуйте узагальнити основні принципи філософії людини Едгара По. Чи згодні ви з його висновками? Обгрунтуйте свою відповідь.

“Людина натовпу”

Література та урбаністична цивілізація. Протягом нового часу людина стає переважно міською істотою. Перемога нового способу життя без перебільшення була для більшої частини людства культурним і психологічним шоком. Розвій урбаністичної цивілізації прискорився саме в ХІХ ст., тому немає нічого несподіваного в тому, що місто як складний соціо-культурний феномен, з усіма його позитивними й негативними рисами, постійно привертає увагу таких класиків світової літератури того часу, як О. де Бальзак, Ш. Бодлер, Е.Золя, Ф.Достоєвський, Ч.Діккенс та багато інших. Париж, Лондон, і Петербург постають для них великою спокусою і випробуванням усіх людських сил. Тут на відносно невеликій площі землі зібрані колосальні матеріальні й духовні цінності, які можуть одночасно використовуватися як на користь людини, так і проти неї. Тут соціальні контрасти загострені. Тут сформувався абсолютно новий психологічний тип людини, спроможний жити тільки у забрудненому повітрі мегаполісів.

Становлення урбаністичної цивілізації в американській культурі має певну специфіку порівняно з Європою: якщо у Старому Світі перехід до нового типу організації життя відбувався поступово, то в США він був стрімким. Доказом цього може бути історія Чікаго, яке за 30-х рр. ХІХ ст. було маленьким сільцем із 200 мешканцями, а наприкінці століття було вже велетенським містом з півторамільйонним населенням. Ось чому деякі загальні риси міського світовідчуття в американській літературі виразилися чіткіше і гротескніше.

“Людина натовпу”. Останній висновок підтверджує творчість Едгара По, який одним із перших у світовій літературі, присвяченій місту, поглянув на існування людини в урбаністичній цивілізації саме як на психологічну травму, викликану необхідністю пристосовуватися до нових форм існування - до життя всередині великих людських мас. За таких умов індивід втрачає особистість, що призводить навіть до появи нового “підвиду” Homo sapiens - “людини натовпу”. Його й описує твір американського письменника.

У творі Едгара По зовсім немає сюжету, а лише замальовки міських типів, які робить оповідач, спостерігаючи за перехожими. Однієї миті його увагу привертає незвичайна постать, яка годинами пересувається вулицями. Оповідач починає стежити за нею і відкриває, що об’єкт його дослідження становить надзвичайно цікавий різновид міської фауни. Від інших його відрізняє та особливість, що він може існувати тільки в юрбі.

Його зовнішній вигляд цілком розкриває безладдя в його душі: маленький і худорлявий, слабкий, у брудному плащі, з похмурим і різким поглядом, цей літній чоловік нагадує хворобливу рослину, що виросла на узбіччі тротуару. Не звертаючи уваги на туман і дощ, не помічаючи нікого, механічно перетинає він вулиці, відвідує магазини, нічого не купуючи, то прискорює, то уповільнює крок, і дивиться на речі навколо себе порожнім поглядом. Коли годинник б’є одинадцяту, він прожогом кидається до театру, який залишають глядачі. Гальванізований людськими масами, старий волоцюга ніби оживає на хвилину, щоби потім знову перетворитися на мовчазний автомат, який продовжує свій рух без будь-якої видимої мети.

Насправді є в його пересуванні глибока і трагічна логіка - він тікає від самого себе, від порожнечі власної душі. Місто - всевладний і брудний Лондон - вбило в ньому все людське, і відсутність власного “я” лякає його, примушуючи забуватися в безупинному русі, в спогляданні нескінченної галереї людей, з якими його нічого не зв’язує, окрім випадкового перебування в одному і тому самому місці. Він вже не може існувати інакше, як тільки в натовпі. Він назавжди втратив себе, і такий спосіб життя є набагато страшнішим за пекло.

Безперечно, усе в цьому оповіданні, як і завжди у По, гротескно загострене і перебільшене, але навмисне згущення барв примушує нас замислитися на проблемами, важливими для всіх мешканців сучасного світу. З одного боку, міста - великі творіння людських рук і розуму, вони - символи перемоги людини над природою. З іншого боку, вони - загроза людині не тільки з екологічного (забруднені вода і повітря) чи соціального (контраст між бідними і багатими), а й з морального погляду, бо ніде людина не відчуває так гостро абсурдності власного існування, як на вулицях великих міст. По надзвичайно гостро відчув усю абсурдність існування людини в умовах урбаністичної цивілізації і з геніальною переконливістю розкрив це у своєму оповіданні.

Завдання і запитання.

1. Як чином Едгар По розкриває трагедію людини в умовах урбаністичної цивілізації?

2. Порівняйте, як розробляється тема “Людина і місто” в творах Едгара По та інших письменників ХІХ ст.

Завдання і запитання до всіх творів.

1. Як розуміли проблему призначення людини Лонгфелло, Уїтмен і Едгар По? Чию з позицій ви підтримуєте? Обгрунтуйте свою відповідь.

2. Чим ви можете пояснити популярність Едгара По в літературі другої половини ХІХ - ХХ ст.?