- •Тема лекції 1. Вступ до цивільного процесуального права
- •1. Поняття цивільного процесуального права
- •2. Метод цивільного процесуального права
- •3. Місце цивільного процесуального права в системі права України
- •4. Джерела цивільного процесуального права
- •5. Наука цивільного процесуального права
- •6. Принципи судочинства
- •Конституційні принципи цивільного процесуального права
- •Тема 2. Цивільне судочинство: провадження, стадії
- •1. Правосуддя як особлива владна функція держави
- •2. Поняття, зміст та завдання цивільного судочинства
- •3. Види проваджень цивільного судочинства
- •4. Стадії цивільного судочинства
- •Тема 3. Межі дії закону та межі розгляду цивільної справи судами різних інстанцій
- •1. Дія цивільно-процесуального закону у часі, просторі та за колом осіб
- •2. Поняття судової системи та інстанцій. Межі розгляду цивільної справи судами різних інстанцій
- •3. Підвідомчість (цивільна юрисдикція)
- •4. Підсудність
- •Тема 4. Цивільні процесуальні правовідносини
- •1. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин
- •2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Тема лекції 5. Учасники, сторони цивільного процесу
- •Склад осіб, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки
- •2. Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність
- •3. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі, їх особистий юридичний інтерес
- •Ознаки сторін:
- •4.Процесуальні права і обов’язки сторін у цивільному процесі
- •5. Процесуальна співучасть
- •6.Заміна неналежного відповідача
- •Тема 6. Треті особи у цивільному процесі. Процесуальне правонаступництво та представництво
- •1. Поняття і види третіх осіб
- •2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •3. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги
- •4. Поняття процесуального правонаступництва та представництва
- •Відмежування цивільного процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача:
- •5. Законне представництво
- •6. Договірне представництво
- •Тема 7. Процесуальна участь суб’єктів захисту прав інших осіб
- •Завдання та мета прокурорського нагляду у цивільному процесі. Цивільна процесуальна правосуб'єктність прокурора
- •2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора у цивільному процесі
- •3. Мета, підстави і процесуальні форми участі суб'єктів захисту прав і охоронюваних інтересів інших осіб
- •4. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування у цивільному процесі
- •5. Участь у цивільному процесі профспілок, підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
- •6. Цивільна процесуальна правосуб'єктність органів державної влади, інших організацій та громадян, які захищають права інших осіб
- •3.Інші учасники цивільного процесу. Особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення процесу
- •4.Особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті
- •Тема 9. Цивільно-процесуальні строки
- •1. Поняття, значення і види процесуальних строків
- •2. Обчислення процесуальних строків
- •3. Зупинення, поновлення та продовження перебігу процесуальних строків
- •4.Наслідки пропущення процесуальних строків
- •Тема лекції 10. Судові виклики та повідомлення
- •1.Судові повістки
- •2.Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
- •3. Порядок вручення судових повісток
- •4. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання
- •5.Розшук відповідача
- •Тема лекції 11. Судові витрати
- •Поняття та види судових витрат
- •4. Витрати, пов’язані із розглядом справи
- •5. Розподіл судових витрат та їх повернення
- •6. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу. Повернення сплаченого судового збору
- •Тема 12. Санкції цивільного процесуального права
- •1. Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права
- •2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
- •3. Заходи процесуального примусу
- •4. Відшкодування майнових збитків як цивільно-процесуальна санкція
- •Модуль 4. Доказування і докази в цивільному процесі
- •Тема 13. Доказування та процесуальний порядок одержання доказів
- •1.Доказування: поняття, мета, предмет, зміст, підстави звільнення від доказування
- •Етапи доказування:
- •2. Суб’єкти доказування та оцінки доказів
- •3. Поняття та види доказів у цивільному процесі, їх належність і допустимість
- •Принципи здійснення оцінки доказів:
- •4. Подання доказів, виклик свідка, судові доручення
- •5.Забезпечення доказів
- •6.Витребування та огляд доказів
- •Тема 14. Засоби доказування в цивільному процесі
- •1. Пояснення сторін, показання свідка та спеціаліста
- •2.Письмові та речові докази
- •3.Порядок призначення експертизи
- •4.Проведення експертизи та висновок експерта
- •5.Види експертиз
5. Наука цивільного процесуального права
Наука цивільного процесуального права - це складова юридичної науки, її предметом є цивільне процесуальне право, цивільне судочинство і теорія цивільного процесуального права. Наука вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку цивільного процесуального права, суть, роль у виконанні соціальних функцій, обумовленість суспільними інтересами, які визначаються економічною основою суспільства. Вивчення цивільного процесуального права здійснюється у діалектичному зв'язку з практикою цивільного судочинства, з практикою застосування процесуальних норм. Це дає можливість визначити ефективність і недоліки цивільного судочинства, повноту закріплення нормами цивільного процесуального права його принципів і правового регулювання правил судочинства, правового становища суб'єктів процесу;. виявити результативність механізму процесуальних гарантій, встановити прогалини у регулюванні цивільних процесуальних правовідносин. Таке вивчення норм цивільного процесуального права (у статиці і динаміці) відкриває можливість для науки цивільного процесуального права робити висновки, пропозиції та рекомендації щодо правильного їх застосування і необхідності вдосконалення, чим впливати на судову і законодавчу практику.
6. Принципи судочинства
Принципи цивільного процесуального права як основоположні норми, основні правила діяльності суду полегшують його засвоєння, застосування на практиці, оскільки формування принципів перетворює набір фактів, відомостей в систему знань. Якщо норми права не відповідають принципам – то це винятки. Так, принцип гласності не застосовується, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної та банківської таємниці.
Залежно від джерела принципи про судочинство можна поділити на конституційні принципи та принципи, закріплені законодавством.
Конституційні засади (принципи) правосуддя мають важливе значення і для інших видів юридичної діяльності. Усі ці засади тісно взаємопов'язані й у сукупності становлять єдину систему. Але кожний з принципів відіграє самостійну роль, він ніби презентує конкретну галузь законодавства в цілому, але між ними існують взаємозв'язок і взаємодія. Дія одного принципу зумовлює дію інших. Кожний з принципів не може існувати відокремлено від принципів системи в цілому.
Конституційні принципи цивільного процесуального права
Здійснення правосуддя виключно судами. Це вихідне положення закріплене в ст. 124 Конституції України і відтворене у ЦПК України і КПК України. З цього випливає, що неможливе делегування функцій судів іншим установам, привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, а також не допускається створення надзвичайних і особливих судів.
Незалежність суддів, призначуванність і підкорення їх тільки закону. Згідно зі ст. 126 Конституції та Закону України від 07.07.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді вирішують справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них. Незалежність суддів при здійсненні правосуддя обов'язково передбачає підкорення їх тільки закону, оскільки інше призведе до сваволі та беззаконня. Тому в законі повно й точно регламентовано діяльність суддів із розгляду і вирішення справ, що є однією з гарантій від сваволі. Іншою гарантією визначені терміни й процедури призначення суддів на посаду, високі вимоги до персоналу судів та суддів. Суддя, підкоряючись тільки закону, при здійсненні правосуддя та приймаючи рішення у судовій справі, повинен керуватися тільки законом, виходити з адекватного його розуміння та переконання, які ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи. Суддя має бути незалежним як від правової позиції прокурорів, захисників, інших учасників судового процесу, так і від представників влади, юридичних і фізичних осіб. Принцип незалежності суддів має кілька значень. По-перше, незалежність їх від впливу і думки різних органів державної влади і управління, службових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, окремих громадян, тобто незалежність від впливу так званого правосуддя на замовлення. По-друге, незалежність їх від судів вищого рівня. По-третє, незалежність від висновків органів попереднього розслідування і прокуратури, а також від висновків і думки учасників розпорядчого чи судового засідання. Основними гарантіями незалежності суддів від стороннього впливу при здійсненні ними своєї діяльності є: встановлений законом порядок їх призначення і звільнення; їх недоторканність; сувора юридична процедура здійснення правосуддя; таємниця нарадчої кімнати при винесенні рішень; відповідальність за неповагу до суду або втручання у вирішення конкретних справ; створення необхідних умов для діяльності судів, а також гарантоване матеріальне і соціальне забезпечення суддів. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом (частини 2 і 3 ст. 126 Конституції). Судді обираються на посаду Верховною Радою України безстрокове, але перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснює Президент України (ч. 1 ст. 128 Конституції). Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ч. 2 ст. 127). Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив. Підстави звільнення, що вказані у Конституції України, є вичерпними.
Державна мова судочинства. Згідно зі ст. 10 Конституції, державною в Україні є українська мова. Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення певної місцевості. Серйозною проблемою є спілкування в процесі з глухими, німими та глухонімими обвинуваченими, потерпілими, свідками, а також забезпечення їх права чути те, що відбувається в процесі, й бути почутими. У випадках, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення певних адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють у належному обсязі державною мовою або коли в межах адміністративно-територіальної одиниці компактно проживають кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, судочинство може провадитися мовою, прийнятою для населення цієї місцевості.
Принцип законності. У Конституції України послідовно обґрунтовується принцип законності (ст. 129 Конституції) як невід'ємний елемент демократичної правової держави. Суть цього принципу полягає у тому, що, по-перше, суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми права до конкретних правовідносин; по-друге, вся діяльність суду підпорядкована чинному законодавству і здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Реалізація принципу законності забезпечується такими гарантіями: - можливістю перегляду судових постанов (у касаційному, апеляційному порядках і за нововиявленими обставинами); - встановленням відповідальності за неповагу до суду.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Цей принцип передбачений ст. 129 Конституції, а також відображений у ЦПК України та КПК України. Рівність громадян перед судом означає, що всі вони несуть відповідальність перед судами, які входять до єдиної судової системи, не маючи при цьому ніяких переваг і не піддаючись ніяким обмеженням. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Декларація про державний суверенітет України проголошує також забезпечення рівності перед законом і судом усіх громадян держави незалежно від їх політичних поглядів. Рівноправність громадян забезпечується в усіх галузях економічного, політичного, соціального та культурного життя.
Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Цей принцип проголошений у ст. 129 Конституції. Розгляд справ у всіх судах є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці або щоб запобігти розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які звернулися до суду, а також таємниці усиновлення. Рішення і вирок судів у всіх випадках проголошуються публічно, крім рішень про усиновлення, їх зміст може бути доведено до відома населення засобами масової інформації. Однак у вироках і рішеннях у справах, які слухалися у закритих судових засіданнях, не повинно бути відомостей, що стали підставою для проведення закритого судового розгляду.
Принципи, закріплені законодавством про судочинство: диспозитивність, об'єктивна істина, процесуальна рівноправність сторін, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва і т. д.
Залежно від мети розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ основані на таких принципах:
Організаційні принципи, які визначають організацію та устрій суду:
принцип призначення суддів вищими органами державної влади. (Судді обираються Верховною Радою України безстроково);
принцип одноособового і колегіального розгляду справи (3 судді в апеляційному та касаційному порядку);
принцип самостійності судів, незалежності суддів і підкорення тільки законові;
принцип державної мови судочинства (іноземці мають право користуватися перекладачем);
принцип гласності та відкритості цивільного процесу (судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі; особи мають право на отримання інформації про результати розгляду його справи).
Функціональні принципи, які регулюють діяльність суду:
принцип законності (дотримання норм права, підкорення законові);
процесуальна рівність усіх учасників процесу перед законом та судом;
змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (сторони надають усні пояснення суду, обґрунтовують свої вимоги та заперечення);
принцип диспозитивності (можливість розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами, активно впливати на процес з метою захисту своїх прав та інтересів);
принцип об'єктивної істини (запобігання упередженості судді, відвід судді);
принцип солідарності інтересів сторін;
принцип обов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов суду);
принцип оперативності;
принцип безперервності судового процесу.