- •Тема лекції 1. Вступ до цивільного процесуального права
- •1. Поняття цивільного процесуального права
- •2. Метод цивільного процесуального права
- •3. Місце цивільного процесуального права в системі права України
- •4. Джерела цивільного процесуального права
- •5. Наука цивільного процесуального права
- •6. Принципи судочинства
- •Конституційні принципи цивільного процесуального права
- •Тема 2. Цивільне судочинство: провадження, стадії
- •1. Правосуддя як особлива владна функція держави
- •2. Поняття, зміст та завдання цивільного судочинства
- •3. Види проваджень цивільного судочинства
- •4. Стадії цивільного судочинства
- •Тема 3. Межі дії закону та межі розгляду цивільної справи судами різних інстанцій
- •1. Дія цивільно-процесуального закону у часі, просторі та за колом осіб
- •2. Поняття судової системи та інстанцій. Межі розгляду цивільної справи судами різних інстанцій
- •3. Підвідомчість (цивільна юрисдикція)
- •4. Підсудність
- •Тема 4. Цивільні процесуальні правовідносини
- •1. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин
- •2. Підстави і передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •4. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Тема лекції 5. Учасники, сторони цивільного процесу
- •Склад осіб, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки
- •2. Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність
- •3. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі, їх особистий юридичний інтерес
- •Ознаки сторін:
- •4.Процесуальні права і обов’язки сторін у цивільному процесі
- •5. Процесуальна співучасть
- •6.Заміна неналежного відповідача
- •Тема 6. Треті особи у цивільному процесі. Процесуальне правонаступництво та представництво
- •1. Поняття і види третіх осіб
- •2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •3. Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги
- •4. Поняття процесуального правонаступництва та представництва
- •Відмежування цивільного процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача:
- •5. Законне представництво
- •6. Договірне представництво
- •Тема 7. Процесуальна участь суб’єктів захисту прав інших осіб
- •Завдання та мета прокурорського нагляду у цивільному процесі. Цивільна процесуальна правосуб'єктність прокурора
- •2. Підстави, процесуальні форми і види участі прокурора у цивільному процесі
- •3. Мета, підстави і процесуальні форми участі суб'єктів захисту прав і охоронюваних інтересів інших осіб
- •4. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування у цивільному процесі
- •5. Участь у цивільному процесі профспілок, підприємств, установ, організацій та окремих громадян з метою захисту прав інших осіб
- •6. Цивільна процесуальна правосуб'єктність органів державної влади, інших організацій та громадян, які захищають права інших осіб
- •3.Інші учасники цивільного процесу. Особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення процесу
- •4.Особи, які сприяють розгляду і вирішенню справи по суті
- •Тема 9. Цивільно-процесуальні строки
- •1. Поняття, значення і види процесуальних строків
- •2. Обчислення процесуальних строків
- •3. Зупинення, поновлення та продовження перебігу процесуальних строків
- •4.Наслідки пропущення процесуальних строків
- •Тема лекції 10. Судові виклики та повідомлення
- •1.Судові повістки
- •2.Зміст судової повістки і оголошення про виклик у суд
- •3. Порядок вручення судових повісток
- •4. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання
- •5.Розшук відповідача
- •Тема лекції 11. Судові витрати
- •Поняття та види судових витрат
- •4. Витрати, пов’язані із розглядом справи
- •5. Розподіл судових витрат та їх повернення
- •6. Судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу. Повернення сплаченого судового збору
- •Тема 12. Санкції цивільного процесуального права
- •1. Поняття, види і структура норм цивільного процесуального права
- •2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права
- •3. Заходи процесуального примусу
- •4. Відшкодування майнових збитків як цивільно-процесуальна санкція
- •Модуль 4. Доказування і докази в цивільному процесі
- •Тема 13. Доказування та процесуальний порядок одержання доказів
- •1.Доказування: поняття, мета, предмет, зміст, підстави звільнення від доказування
- •Етапи доказування:
- •2. Суб’єкти доказування та оцінки доказів
- •3. Поняття та види доказів у цивільному процесі, їх належність і допустимість
- •Принципи здійснення оцінки доказів:
- •4. Подання доказів, виклик свідка, судові доручення
- •5.Забезпечення доказів
- •6.Витребування та огляд доказів
- •Тема 14. Засоби доказування в цивільному процесі
- •1. Пояснення сторін, показання свідка та спеціаліста
- •2.Письмові та речові докази
- •3.Порядок призначення експертизи
- •4.Проведення експертизи та висновок експерта
- •5.Види експертиз
3. Місце цивільного процесуального права в системі права України
Цивільне процесуальне право є складовою системи права України, воно тісно пов'язане з іншими його галузями, які взаємодіють між собою і без якого нормальне функціонування її неможливе. Визначальним для цивільного процесуального права є встановлення конституційним правом основ організації і принципів здійснення правосуддя в нашій країні, а також підґрунтя правового становища громадян, у тому числі у взаємовідносинах із судом. Цивільне процесуальне право розвиває ці положення щодо цивільного судочинства, а також забезпечує захист конституційних прав і свобод.
Зв'язок цивільного процесуального права з цивільним, сімейним, трудовим та іншими галузями матеріального права визначається необхідністю примусової реалізації норм матеріального права органами правосуддя. Цивільне процесуальне право є формою, що забезпечує життєдіяльність норм матеріального права, захист і примусову їх реалізацію. Законодавство про цивільне судочинство визначає порядок розгляду справ у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, житлових, земельних та інших правовідносин, а отже, – захист порушених, невизнаних або оспорюваних майнових або немайнових прав, свобод чи інтересів. Право є ніщо без апарату, здатного примушувати дотримуватися норм права. Таким апаратом примусу є суд, порядок діяльності якого щодо розгляду і вирішення цивільних справ врегульований нормами процесуального права.
Зв'язок між цивільним процесуальним і кримінальним процесуальним правом у тому, що як одне, так і друге право регулює суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення правосуддя, побудоване на одних і тих самих принципах, має одну конституційну основу. Цивільні і кримінальні справи розглядає один і той самий суд обраними чи призначеними суддями колегіальне, незалежно, гласно, державною мовою судочинства із забезпеченням права на захист тощо. Цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяльності та стадії судочинства. Поряд з цим цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право відрізняються предметом правового регулювання і методами державного примусу, що їх застосовує суд до порушників норм цивільного і кримінального права.
У цивільному процесі відсутній інститут обов'язкового захисту обвинуваченого.
4. Джерела цивільного процесуального права
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV “Про міжнародне приватне право”, від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Зокрема, при зміні розміру судового збору застосовується розмір, визначений на час вчинення певної процесуальної дії (збільшення розміру позовних вимог, оскарження судового рішення тощо), незважаючи на те, що при пред’явленні позову він був іншим.
Джерела цивільного процесуального права - це способи або форми вираження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом. Ними є нормативні акти, у яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації і здійснення правосуддя в цивільних справах. Конституція України встановлює основи організації і діяльності суду, правовий статус громадян , у тому числі і в цивільному судочинстві.
Джерелами є Цивільний процесуальний кодекс України прийнятий 18 березня 2004 р., інші законодавчі акти України, що визначають окремі положення цивільного процесу: ЦК України встановлює правила допустимості засобів доказування в справах про визнання недійсними певних угод; СК України – склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав , участь органів опіки та піклування у деяких справах із сімейних правовідносин; КЗпП України — підвідомчість судові трудових справ; а також закони України: Закон України від 07.07.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» встановлює правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, завдання суду; "Про адвокатуру" 1992 р. врегульовує види адвокатської діяльності в цивільному судочинстві; "Про прокуратуру" 1991 р. регламентує питання участі прокурора в цивільному процесі; "Про місцеве самоврядування в Україні" 1997 р. надає право виконавчим органам сільських, селищних, міських рад та їх головам звертатися до суду про стягнення з фізичних осіб збитків, завданих інтересам населення, навколишньому середовищу, місцевому господарству та про припинення права власності на земельну ділянку; "Про судову експертизу" 1994 р. врегульовує принципи судово-експертної діяльності, її організацію та правовий статус експертів. Джерелами цивільного процесуального права є також укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, інструкції міністерств і відомств, міжнародні договори і угоди, що визначають порядок співробітництва між національними й іноземними органами юстиції (постанова Кабінету Міністрів України "Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах" 1995 р.
Верховному Суду України права надавати тлумачення закону, обов’язкові для застосування за межами конкретної судової справи, Конституція України не надає. Закон України 7.06.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», швидше з політичних мотивів, ніж з юридичної доцільності, позбавив Пленум Верховного Суду України повноважень давати роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, та визнавати нечинними відповідні роз'яснення вищих спеціалізованих судів. При цьому повноваження Пленуму вищого спеціалізованого суду узагальнювати практику застосування матеріального і процесуального закону залишено.
Існує думка вчених, що в нашій Державі судова практика вже є джерелом права. За Законом України від 7.06.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» до числа судових актів, що містять нормативні приписи, можуть бути віднесені: - рішення Конституційного Суду України;- нормативне тлумачення Пленуму Верховного Суду України та Вищих спеціалізованих судів;- рішення судів загальної юрисдикції, що скасовують дію нормативних актів; - рішення судів по аналогії закону та права, а також на основі норм права, що містять оціночні поняття; - рішення Європейського суду з прав людини. Особливе місце в юридичній науці посідає дискусія про правову природу постанов Пленуму Верховного Суду України та постанов і роз’яснень судів вищих інстанцій.
Компетенція Конституційного Суду України та правова природа його рішень прямо говорять про те, що рішення Конституційного Суду України не тільки роз’яснюють чинне законодавство на предмет конституційності, але й змінюють і доповнюють закон. За час свого існування Конституційний Суд України створив чимало прецедентів, які активно використовуються.
Рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Таке положення чітко прописане в Розділі XII. «Прикінцеві положення» Закону №2453, шляхом внесення змін в процесуальні кодекси України. У ч. 1 ст. 360-7 ЦПК від тепер вказано, що «рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України».
Конституційний Суд України відповідно до статті 147 Конституції України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.