Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tsiv_pr-s_ch_I.docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
23.03.2015
Размер:
260.21 Кб
Скачать

3. Зупинення, поновлення та продовження перебігу процесуальних строків

Зупинення перебігу процесуальних строків настає у зв'язку із зупиненням провадження у справі. Зупинення цих строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.Отже, підстави для зупинення процесуальних строків ті самі, що і для зупинення провадження у справі (статті 201, 202 ЦПК).Зупинення провадження у справі оформлюється ухвалою суду, але зупинення процесуального строку починається не з дня винесення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК). Отже, час, на який було зупинено провадження у справі чи виконання судового рішення, не входить до процесуального строку.

Поновлення та продовження процесуальних строків допускається тільки в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними (ст. 73 ЦПК). Так, ст. 325 ЦПК передбачено 20-днівний процесуальний строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Якщо такий строк був пропущений суб'єктом касаційного оскарження з поважних причин, то на його заяву цей строк може бути судом поновлений (ч. 2 ст. 325 ЦПК).

Право на порушення перед судом питання про поновлення або продовження процесуальних строків мають сторони й інші особи, які пропустили процесуальний строк, встановлений законом для вчинення конкретної процесуальної дії (ч. 1 ст. 73 ЦПК). Для реалізації цього права вони подають письмову заяву за підсудністю – до того суду, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до кого слід було подати документ чи доказ. Одночасно із заявою про поновлення чи продовження процесуального строку належить провести ту дію або подати той документ, щодо якого порушено питання (подати касаційну скаргу тощо). Заява розглядається у судовому засіданні, на яке викликаються сторони і про яке повідомляються інші особи, які беруть участь у справі, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню судом заяви про поновлення чи продовження процесуального строку. Відповідь суду на заяву про поновлення чи продовження процесуального строку дається в ухвалі, якою цей строк поновлюється чи продовжується або в його поновленні відмовляється. Висновки суду про це мають бути аргументованими з посиланням на досліджені у судовому засіданні докази. На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Ухвала, якою поновлюється процесуальний строк, не підлягає оскарженню.

Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання (ч.3 ст. 73 ЦПК).

4.Наслідки пропущення процесуальних строків

Правовими наслідками пропущення цивільних процесуальних строків є те, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку (ст. 72 ЦПК). Але із закінченням процесуального строку не втрачається обов'язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Наприклад, громадяни і юридичні особи, які не можуть подати доказ, що його вимагає суд (суддя), повинні повідомити про це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений для подачі строк доказу винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Притягнення до відповідальності, а отже, і пропущення строку не звільняє таких осіб від обов'язку подати доказ, що вимагається судом (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК). Пропущення процесуального строку не звільняє зобов'язану особу від виконання такої дії, як надання речового доказу. Невиконання ухвали суду щодо збирання доказів (наприклад, допит свідка за місцем його проживання) не звільняє суд за місцем проведення певних процесуальних дій від виконання такої ухвали. Невиконання в місячний строк окремої ухвали особою, до якої вона спрямована, не звільняє її від обов'язку виконання окремої ухвали (ст. 211 ЦПК).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]