Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
tsiv_pr-s_ch_I.docx
Скачиваний:
35
Добавлен:
23.03.2015
Размер:
260.21 Кб
Скачать

4. Поняття процесуального правонаступництва та представництва

Згідно зі статтею 38 ЦПК особи, які беруть участь у цивільній справі, можуть брати у ній участь особисто або через представника (крім справ про усиновлення). Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Повноваження представника сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, посвідчені документами, зазначеними в частинах1-3ст.42 ЦПК, а повноваження адвоката також і ордером, який видається відповідним адвокатським об’єднанням, або договором, дозволяють йому вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені не у виданому ордері, а в довіреності чи договорі.

Правонаступник – це особа, яку суд залучає до участі у справі для заміни іншої особи у відносинах, щодо яких виник спір відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Ця заміна здійснюється у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ст. 36 ЦПК).

Процесуальне правонаступництво – це заміна осіб (сторін, третіх осіб із самостійними вимогами) у відносинах, щодо яких виник спір, причому разом з заміною до інших осіб переходять процесуальні права та обов’язки у спірних або встановлених судом правовідносинах.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах майнового, але не особистого характеру: внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом таких правовідносин; припинення юридичної особи; заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ст. 37 ЦПК).

Відмежування цивільного процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача:

  • За процесуально-правовими наслідками. При заміні відповідача дії неналежного відповідача для належного не викликають ніяких правових наслідків. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для наступника. При правонаступництві процес продовжується, при заміні – процес починається спочатку.

  • За стадіями. Процесуальне правонаступництво можливе у всіх стадіях процесу, заміна відповідача – лише у суді першої інстанції до ухвалення судом рішення у справі.

  • За доказами. Для настання процесуального правонаступництва наступник повинен довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб'єкта, якого він замінює. Доказом цього може бути документ про право спадкоємства, договір про уступку прав тощо.

  • За діями суду. У випадках настання процесуального правонаступництва у разі смерті громадянина або припинення існування юридичної особи, яка була стороною у справі, суд повинен зупинити провадження у справі, в інших випадках і для інших суб'єктів може виникнути тільки потреба відкласти розгляд справи.

За правонаступництвом. Процесуальні правонаступники набувають усіх нездійснених і нереалізованих прав попередника на час вступу до справи і, виходячи з дії принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися. Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники (ст. 41 ЦПК).

Представництво у цивільному процесі – це процесуальна діяльність особи (представника, повіреного), спрямована на захист суб'єктивних прав та охоронюваних законом Інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, державних і громадських інтересів, а також сприяння судові у всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванні обставин справи, у постановленні законного і обґрунтованого рішення. Представництво є процесуальним засобом реалізації громадянами права на судовий захист від посягань на честь і гідність, життя та здоров'я, особисту свободу і майно, гарантований Конституцією (ст. 55) та іншими законами України. Цивільно-процесуальне представництво відрізняється від цивільного представництва виконуваними функціями і змістом правовідносин, що існують між його суб'єктами, підставами їх виникнення. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (ст. 38 ЦПК).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]