Меліса лікарська — (MelissaofficinalisL).Мелиссалекарственная

РодинаГубоцвіті — Labiatae

ОписБагаторічнатрав'янистарослина. У дикомустані росте в Середзем­номорськомурегіоні. На Українірослинадуже популярна як середзнавцівнародноїмедицини, так і середпасічників, оскількимеліса — чудовий медонос. Квітучістеблаїї без шкоди для бджілзастосовуютьпротиваріотозу. Висіваютьмелісу на городах та грядках. Вирощуютьїї і як технічну культуру в окремихгосподарствах для одержанняароматичноїолії. Цесонцелюбна і вологолюбнарослина. Росте на од­ному місці не більше 2 років, далізасихає.Насінняяскраво-чорне, дріб­не, легке, розноситьсявітром на чималівідстані. Рослиназдатна до значногосамовисіву. Стеблочотиригранне, гіллясте, високе. Інодідо­сягаєвисоти 1 м і більше. Рослиназапашна, листки зморщені, велико-зубчасті, черешкові. Квіткибілуватіаборожеві, з червоноюплямою. Починаєцвістивсерединічервня і цвіте до глибокоїосені (аж до приморозків). Листки при подрібненні (свіжі і висушені) пахнуть цит­риною.

Поширення Походить із районів Середземномор'я. Широко культивується в багатьох країнах Західної Європи. У Східній Європі як дика рослина зустрічається на Кавказі, в Криму та інших регіонах. Вирощують мелісу господарства та аматори.

Розділ 2. Методика дослідження

Методичні вимоги до польового досліду полягають у дотриманні принципів типовості, єдиної логічної відмінності,проведення досліду на спеціально виділеній і порівняній за родючістю ділянці, вірогідності досліду за точністю та суттю.

Вимоги до земельної ділянки, що планується під дослід: типовість за ґрунтовим вкриттям, однорідність за родючістю ґрунту та рельєфом.

Дослідний варіант - це рослина(чи сорт), яку вивчають: умови вирощування, агротехнічний прийом або їх поєднання. Один або декілька варіантів, з якими порівнюють дослідні варіанти, називають контролем або стандартом. Сукупність дослідних і контрольних варіантів, що об’єднані загальною ідеєю, складає схему досліду.

Особливості проведення польових досліджень з окремими польовими культурами.

Багаторічні трави. Посівна площа ділянки повинна бути не менше 50 м з тим, щоб застосовуючи сучасні механізми, особливо по збиранню, дослід в найбільшій мірі відповідав би виробничим умовам. Враховуючи багатоукісність та велику кількість рослин на одиниці площі, облікова площа ділянки може складати 10-15 м при 6-8 кратному повторенні. Для цього після збирання захисних смуг поперек довжини ділянок проводять прокос косаркою КС-2,1 з трактором ДТ-20 по всіх ділянках кожного повторення, на площі яких проводять облік врожаю. Після проведення обліку урожаю в той же або наступний день збирають і весь дослід.

Фенологічні спостереження починають через 3-4 дні після посіву, при цьому відмічають: початок сходів, тобто появу сім’ядольних листочків у бобових і шилець у злакових (коли рядки ще непродивляються); повні сходи відмічають при появі дійсних листків у бобових; далі відмічають початок бутонізації, бутонізація, Початок цвітіння, повне цвітіння, Початок наступних фаз росту і розвитку відмічають при з’явленні їх в 10% рослин, а повну фазу - при настанні їх в 75% рослин. Для цього на двох несуміжних повтореннях із 10-20 рослин підраховують кількість їх, які вступили в дану фазу і відзначають відсотки.

За дату припинення вегетації умовно приймають останній із п яти днів, коли добова температура кожного не перевищувала 0⁰С.

Поновлення вегетації весною і початок відростання трав після укосів відмічають при появі на рослинах нових листків.

Густоту рослин визначають на стаціонарних площадках з парною кількістю рядків(2-4) по 0,25 - 0,5 м при 3-х разовому повторенні на ділянці кожного повторення. Кількість рослин на стаціонарних площадках підраховують при повних сходах. після збирання покривної культури кожного укосу та після припинення вегетації восени і поновлення вегетації весною. Для визначення густоти рослинпокривної культури по діагоналі ділянки виділяють три площадки (2 рядки по 1 поч. м.), які закріплюють кілочками. Підрахунок густоти проводять у фазу повних сходів і після збирання покривної культури. При другому обліку густоти рослини викопують не порушуючи вузла кущення, і підраховують кількість рослин і стебел.

Освітленість підпокривних посівів визначають на рівні верхніх листків трав в основі фази росту і розвитку покривної культури. Визначення освітленості проводять в безхмарний день в 9,12,15 і 18 годин, в 10-ти місцях ділянки 2-х несуміжних повторень. Для абсолютного визначення освітленості застосовують фотоелектричний люксометр 1-0-16, а для відносного - фотоекспонометр.

Мікроклімат в травостоях визначають за допомогою термінових. мінімальних термометрів і термографів на різних рівнях висоти, а вологість повітря - психрометром. Температуру і вологість повітря визначають щоденно в 9, 12, і 18 год.

Облік кореневих і післяжнивних решток проводять для визначення нагромадження в грунті біологічного азоту, гумусу та інших поживних речовин. Перед взяттям грунтових монолітів збирають післяжнивні рештки. Грунтові моноліти вирізають спеціальною гострою лопаткою або з допомогою стального бура конструкції С.Шаїна. Ширина моноліта повинна відповідати ширині 1 або 2-х міжрядь. Довжину вибирають з таким розрахунком, щоб полегшити перерахунок на 1 м і 1 га. Моноліти відбирають на глибину 40 см, але не менше орного шару в 3-4 місцях кожної ділянки з несумісних повторень. Після відбору моноліти замочують і потім відмивають коріння на ситах з отворами 2-3 мм. Після висушування до постійної ваги кореневі рештки зважують.