Як подати заявку на винахід (корисну модель) до іноземної держави?

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон) будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах за умови попереднього подання заявки на винахід (корисну модель) до Держдепартаменту та ненадходження до цієї особи протягом трьох місяців від дати подання зазначеної заявки повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці.

Якщо протягом трьох місяців від дати надходження заявки до заявника не надійде повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, заявку на одержання патенту на винахід (корисну модель) може бути подано у відповідний орган іноземної держави.

Якщо заявник бажає подати заявку до іноземної держави раніше зазначеного строку, він може подати до Укрпатенту клопотання про надсилання повідомлення щодо можливості патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах раніше зазначеного в Законі строку. За подання клопотання сплачується збір у розмірі 100 грн (код збору – 14100). Важливо звернути увагу на таке: якщо національний заявник подасть заявку на видачу патенту на винахід (корисну модель) до відомства іноземної держави з порушенням положень статті 37 Закону, патент України на той самий винахід (корисну модель) може бути визнано в судовому порядку недійсним. 

Патентування промислового зразка в іноземних державах

Охорону промислового зразка в інших країнах можна одержати двома шляхами.

По-перше, можна подати заявку до відомства держави, у якій заявник бажає одержати охорону промислового зразка, згідно із законодавством цієї держави.

По-друге, можна одержати правову охорону промислового зразка в іноземних державах згідно з Гаазькою угодою про міжнародну реєстрацію промислових зразків (далі – Гаазька угода), яка дозволяє зареєструвати промисловий зразок у кількох державах-учасницях Гаазької угоди, шляхом подання однієї заявки до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі – ВОІВ). Відповідно до положень Гаазької угоди така заявка подається самим заявником (або його представником) безпосередньо до Міжнародного бюро ВОІВ.

Міжнародна реєстрація промислових зразків за Гаазькою угодою здійснюється англійською або французькою мовою за вибором заявника. Збори, пов’язані з міжнародною реєстрацією, сплачуються одноразово в одній валюті (швейцарських франках) на користь Міжнародного бюро ВОІВ.

Міжнародна заявка має бути складена на офіційному бланку “APPLICATION FOR INTERNATIONAL REGISTRATION” (форма DM/1), встановленому Міжнародним бюро ВОІВ. Копії цих бланків надаються заявникам безоплатно та доступні для завантаження з веб-сайту ВОІВ http://www.wipo.int/hague/en/forms/.

У міжнародній заявці поряд з іншим обов’язково наводиться зображення відповідного промислового зразка та зазначаються держави-учасниці Гаазької угоди, у яких заявник бажає одержати охорону промислового зразка. Таблиця договірних сторін відповідного акта Гаазької угоди додається до офіційного бланку заявки форми DM/1.

За подання міжнародної заявки потрібно сплачувати Міжнародному бюро ВОІВ три різновиди мита:

• основне мито;

• звичайне мито за зазначення по відношенню до кожної зазначеної договірної сторони, яке, у свою чергу, диференційоване й має три рівні (у залежності від зазначення тієї чи іншої договірної сторони, яка зробила відповідну заяву щодо належності до другого або третього рівнів мит);

• індивідуальне мито за зазначення по відношенню до кожної з тих зазначених заявником договірних сторін, які зробили відповідну заяву про те, що звичайне мито за зазначення заміняється на індивідуальне мито за зазначення, розмір якого вказується в заяві.

Будь-яке мито вважається сплаченим на дату, на яку Міжнародне бюро ВОІВ одержало встановлену суму.

Мито сплачується в Міжнародне бюро ВОІВ одним з таких шляхів:

• внесення в дебет на поточний рахунок у Міжнародному бюро ВОІВ;

• сплата на швейцарський поштовий чековий рахунок або будь-який з визначених банківських рахунків Міжнародного бюро ВОІВ банківським чеком;

• або сплата готівкою в Міжнародному бюро ВОІВ.

Сплачуючи мито на стадії подання міжнародної заявки, слід зазначити призначення платежу разом з інформацією, яка дозволяє ідентифікувати заявку, найменування заявника та промисловий зразок, до якого відноситься платіж.

Розміри та різновиди мит, які сплачуються, вказані в Переліку розмірів мита (Schedule of Fees), розміщеному на веб-сайті ВОІВ за адресою http://www.wipo.int/hague/en/fees/sched.

Реєстрація знака (торговельної марки) в іноземних державах

Охорону знака в інших країнах можна одержати двома шляхами.

По-перше, можна подати заявку до відомства держави, у якій заявник бажає одержати охорону згідно із законом і правилами, які регламентують реєстрацію знака в країні подання.

По-друге, можна зареєструвати знак в іноземних державах згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та протоколом до цієї угоди. У цьому випадку заявка із зазначенням переліку країн, у яких заявник бажає одержати охорону, подається через Укрпатент. Порядок подання заявки на міжнародну реєстрацію знака відповідно до Мадридської угоди визначено у відповідних Правилах.

Як подавати заявку на міжнародну реєстрацію знака за Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до цієї угоди

Процедура подання міжнародної заявки

Заявка на міжнародну реєстрацію знака подається до ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатенту) у двох примірниках на бланках (ММ1, ММ2, ММ3) англійською або французською мовами. Бланки заяви можна отримати на сайті ВОІВ www.wipo.orgабоhttp://www.wipo.int/madrid/en/forms/).

До заяви додаються:

• 2 примірника зображення знака розміром 8х8 см;

• копія документа, що підтверджує сплату міжнародного мита (розрахунок мита можна зробити, скориставшись калькулятором на сайті ВОІВ http://www.wipo.int/madrid/en/fees/;

• копія документа, що підтверджує сплату збору за подання заявки на міжнародну реєстрацію знаку (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716 (код збору 43300)).

Відомості, що зазначені у заявці на міжнародну реєстрацію знака, повинні бути такими, якими вони подані у національній реєстрації або у національній заявці.

Ім`я заявника, його представника, а також адресу для листування необхідно вказувати транслітерацією літерами латинського алфавіту.

Заявка на міжнародну реєстрацію може базуватись на двох і більше національних реєстраціях або національних заявках за умови, якщо вони стосуються того ж самого знаку, поданого однією юридичною або фізичною особою, а товари і послуги співпадають із заявленими у національних реєстраціях або заявках.

Порядок міжнародної реєстрації знака для товарів і послуг

Після отримання необхідних документів Укрпатент перевіряє та засвідчує, що знак відповідає тому вигляду, в якому він наведений у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на ім`я того самого заявника, а товари і послуги співпадають з товарами і послугами базової реєстрації або базової заявки, та надсилає до Міжнародного Бюро ВОІВ заявку на міжнародну реєстрацію знака.

Міжнародне Бюро ВОІВ проводить експертизу на відповідність: заявки - міжнародній реєстрації знака; переліку товарів і послуг - Міжнародній класифікації товарів і послуг (МКТП). Міжнародне Бюро ВОІВ реєструє знак в Міжнародному реєстрі, публікує інформацію в офіційному бюлетені ВОІВ (WIPO Gazette of International Marks) і направляє власнику знака сертифікат про міжнародну реєстрацію знака. Також Міжнародне Бюро пересилає відповідні повідомлення всім країнам, що вказані в міжнародній заявці, та протягом 12 місяців з дати цього повідомлення (розділ під кодом (580)) кожна країна проводить експертизу знака згідно з національним законодавством, підтверджуючи дію міжнародної реєстрації стосовно всіх товарів і/або послуг, або частини товарів і/або послуг, або повністю відмовляє в охороні. Зареєстровані знаки мають той самий юридичний статус, як і знаки, що подані та зареєстровані в країні за національною процедурою.

Національні Відомства проводять експертизу знака за міжнародною реєстрацією згідно з законодавством кожної країни. У разі можливої відмови в реєстрації знака Відомство направляє повідомлення про можливу відмову до Міжнародного Бюро ВОІВ, а Міжнародне Бюро пересилає його заявнику.

Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару в іноземних державах

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні.

30. Раціоналізаторська пропозиція, особливості її правової охорони.

Раціоналізаторською пропозицією е визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею. Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу в їх діяльності.

Джерелом права щодо охорони раціоналізаторських пропозицій є "Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій", затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Порядок оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію регламентований "Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію", що затверджені наказом Державного патентного відомства України від 27 квітня 1995 року. Новий Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року дає більш розширене, у порівнянні з попередньою редакцією, тлумачення поняття раціоналізаторської пропозиції. Це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Для оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію автор подає заявку на неї тому підприємству, діяльності якого відповідає пропозиція. Заява реєструється в журналі реєстрації заяв на рацпропозицію за формою, затвердженою Державним комітетом статистики України. На підприємстві пропозиція піддається своєрідній експертизі по суті. Якщо пропозиція визнається раціоналізаторською, то вона приймається для використання. По закінченні місяця після ухвалення позитивного рішення автору видається охоронний документ-свідоцтво установленої форми. Свідоцтво підписується керівником підприємства і затверджується печаткою. Це свідоцтво закріплює за автором немай-нові і майнові права. До останніх відноситься право на винагороду.

Що стосується таких об'єктів, як породи тварин і наукові відкриття, то на цей час ще не розроблені закони України щодо їх правової охорони.

30. Співавторство і співробітництво: порівняльна характеристика.

Співавторство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Співавторство — це спільна творча діяльність щодо створення твору. Співавторство може виникати за наявності письмової або усної угоди про сумісну співпрацю над створенням твору. Співавтори є первісними суб'єктами авторського права. Не є співавторством надання автору твору будь-якої технічної допомоги. Також не є співавтором особа, що брала участь, навіть творчу, у створенні ідеї або концепції твору, оскільки ідеї є змістом твору й авторським правом не охороняються.

Види

Співавторство може бути нероздільним або роздільним.

• Нероздільним вважається таке співавторство, за якого неможливо виділити частину твору, що створена конкретним співавтором. Зміна або вилучення частини такого твору неминуче призведе до зміни інших частин твору, або до неможливості використовувати твір взагалі. Наприклад, якщо вилучити із підручника, що написаний декількома співавторами, деяких глав, такий підручник перестане бути цільним твором, а в деяких випадках його просто не можна буде використовувати.

• За роздільного співавторства у тієї чи іншої частини твору, що створений співавторами, існує конкретний автор. Роздільне співавторство існує тільки тому, що співавтори своєю угодою вирішили об'єднати частини твору, та використовувати їх разом. Наприклад, поєднання музики та слів призводить до появи нового твору — пісні, що заснована на роздільному співавторстві. Літературний твір із ілюстраціями також є прикладом роздільного співавторського твору.