Політична пасивність - це вид політичної діяльності, в рамкахякій суб'єкт не реалізує своїх власних інтересів і знаходитися підвпливом іншої соціальної групи.

Пасивність в політиці зумовлюється низьким рівнем соціального, інтелектуального, психологічного розвитку людини; діями влади по усуненню людей від участі в політиці; свідомою відмовою внаслідок негативного ставлення до політичної системи, розчаруванням людей у політиці як суспільній сфері, відмовою внаслідок відсутності зв’язку між реалізацією інтересів людини та будь-якою формою політичної участі.

Політичні аспекти поведінки натовпу.

В реальному житті активна участь людини в політиці, особливо у вигляді прямої дії, приводить її не тільки до організованої сили (партія, рух), а й до неорганізованого натовпу, маси. Політичний досвід показує, до яких серйозних наслідків для життя суспільства й окремої людини можуть призвести дії натовпу, маси (погроми, жертви тощо).

Насамперед визначимо, що маса - це велика кількість ізольованих, відчужених індивідів. Це - своєрідна форма спільного існування індивідів, яка володіє властивими лише їй життєвими проявами.

Виникнення маси людей може бути навмисним або випадковим (демонстрація, що починається, група глядачів і т. ін.). Але масова аудиторія бажає існувати й далі. "Прагнення до зростання, - визначає Е. Канетті, - це перша і головна властивість маси. Вона захоплює кожного, хто перебуває в межах її впливу... Природна маса - це відкрита маса: її зростання нічим не обмежено. Будинків, дверей, замків вона не знає. Все, що зачинене, - підозріле для неї. Відкрита маса існує, поки росте. її розпад починається, як тільки вона перестає рости".

Цікаву характеристику масі дає відомий дослідник минулого століття Г. Лебон: "Маса нічого не робить навмисно, вона не здатна до довгочасного бажання та його здійснення; поняття про неможливість для неї не існує; вона не знає ні хвилювань, ні вагань, вона схильна до всього крайнього і маса збуджується тільки надмірним роздратуванням. Той, хто хоче впливати на неї, не має потреби логічно оцінювати свої аргументи. Він повинен малювати найяскравіші картини, перебільшувати й повторювати те саме; маса підвладна магічній силі слова. Ним можливо збурити масу, а можна й заспокоїти; маса ніколи не прагне істини. Вона вимагає ілюзій, від яких не можна відмовитись; маса не може бути без ватажка. Він повинен мати певні якості: повинен сам гаряче вірити в те, що говорить, щоб пробуджувати віру в масі; повинен мати сильну імпонуючу волю".

.