Поведінка як спосіб існування політичної культури.

На думку польського політолога Є. Вятра, «політична культура — це сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, які стосуються взаємовідносин влади і громадян». Такий підхід, шо грунтується на визнанні органічної єдності в політичній культурі двох сторін — духовної, ідеологічної і практичної, діяльної, досить поширений. Очевидно, він дещо повніше розкриває сутність політичної культури, бо поведінка — це спосіб існування культури, без якого вона неможлива.

Політичної культури охоплює не всі вияви політичної свідомості й політичної поведінки, а лише те в них, що є найбільш поширеним, типовим для суспільства, соціальної спільності чи індивіда.

Політична культура як концентрований політичний досвід.

Політична культура – це система стійких уявлень, орієнтацій, цінностей, переконань, позицій, поглядів, зразків поведінки у сфері взаємовідносин влади і народу, які так чи інакше проявляються у діяльності суб’єктів політичного процесу. Вона складається історично, є відносно стійкою, втілює у собі досвід попередніх поколінь. У ній закріплюються ставлення людей певної країни до політичної системи і окремих її елементів, до політичного процесу, а також до самих себе й своєї ролі в цьому процесі.

Політичний досвід є основою розвитку політичної культури. Він фіксує історію розвитку політичних відносин у різних формах: історичних, літературних, наукових пам’ятках, політичних традиціях, звичаях. Цей досвід в більшій або меншій мірі засвоюється людьми в процесі їх політичної соціалізації. На основі історичного досвіду багатьох поколінь формується політична свідомість людей, соціальна пам’ять суспільства, затверджуються політичні орієнтири і зразки політичної поведінки.

Цивілізаційні цикли політичної культури.

Поняття “цивілізація” в сучасному розумінні слова – для позначення певного етапу в розвитку суспільства – з’явилося ще у ХVІІІ ст.

Зараз немає єдиного уніфікованого поняття “цивілізація”, тлумачення якого задовольнило б усіх. У різні часи існувало й існує зараз кілька пояснень слова “цивілізація”

Сучасні соціологи, політологи, історики найчастіше під цивілізацією мають на увазі сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, психологічних, ціннісних та інших структур, які відрізняють одні історичні спільноти людей від інших. Тобто, поняття “цивілізація” означає в першу чергу рівень соціального прогресу суспільства на певному історичному етапі його розвитку.

Зміст і структура політичних орієнтацій

Політична ідентифікація (Нація громадян; політичне утворення і групи, щодо яких індивід налаштований позитивно чи негативно; політичні утворення та групи, в які індивід залучений найбільш глибоко).

Політична віра (Готовність співпрацювати з різними групами в різних соціальних акціях; членство в групах; оцінка діяльності груп з точки зору того, чи заслуговує вона довіри, які її мотиви і т.д.)

Орієнтації щодо режиму (Віра в легітимність режиму; почуття (з приводу) і оцінка основних політичних установ і символів режиму; включеність в політичну діяльність з підтримки або протистояння режиму).

"Правила гри" (Як індивід відноситься до висловлюваною політичним думкам; концепції політичних зобов'язань для самого себе і для інших; концепції прийняття політичних рішень владою; ставлення до політичних девиантам і дисидентам).

Політична дієвість (Віра в те, що влада відповідальна за свої дії; віра у важливість громадянської активності та участі в політичному житті; віра в можливість політичних змін.)

Політична компетентність (Частота голосувань та інших типів політичної активності; знання про політичні події та їх вплив на людину; інтерес до політики).

Input = Output-орієнтація (Задоволеність політикою влади; віра в ефективність "входів" і "виходів" політичної системи.)