12.1.5. Вродженні дефекти системи комплементу

Комплемент – система протеолітичних ензимів, яка необхідна для здійснення лізису клітин (гемолізу, бактеріолізу та ін.) після приєднання до них специфічних антитіл або сироваткового фактора – пропердину. Комплемент міститься у сироватці крові всіх ссавців і особливо активний у сироватці морської свинки. При 56 °С активність комплементу різко знижується. У систему комплементу входять 9 основних компонентів (С1‑С9), які активуються шляхом каскаду послідовних реакцій процесингу. Кінцевим продуктом активації системи комплементу є приєднання компонента С9, після чого утворюється мембраноатакуючий комплекс, що здійснює лізис клітин-мішеней. Ініціюючим фактором для активації комплементу є утворення комплексу “антиген-антитіло”, при формуванні якого на поверхні Fc-фрагмента IgM (або IgG) відкривається ділянка для зв’язування С1-компоненту комплементу. В активації комплементу беруть участь також Ca²⁺ та Mg²⁺. Ключовою ланкою в активації комплементу є компонент С3, який є β₂-мікроглобулином (М.м. 180 кДа). Концентрація його в сироватці становить 1500 мкг/мл. Активація комплементу може відбуватися різними шляхами: класичним (С1, С4, С2, С3); альтернативним (через пропердин), лектиновим (через мананзв’язуючий протеїн); опосередкованим С-реактивним шляхом та ін.

Генетичні дефекти можуть стосуватися будь-якого компоненту системи комплементу. Дефіцит того чи іншого фактора відміняє наступну послідовність реакцій. Гени, що кодують різні компоненти комплементу розташовані у різних хромомосах. Хвороби дефіциту комплементу успадковуються за аутосомно-рецесивним типом і тому зустрічаються рідко, тому що для їх прояву необхідний гомозиготний мутантний стан по обох алелях. Існує тільки один виняток – інгібітор С1-естерази. Мутація відповідного гена є домінантною і проявляється в гетерозиготному стані у вигляді ангіоневротичного набряку.

У хворих з дефіцитами системи комплементу деякі імунологічні реакціі, анафілаксія, запалення перебігають з відхиленнями від норми. Система комплементу виконує функцію очищення крові – кліренсу – від корпускулярних антигенів і імунних комплексів. Тому при дефектах компонентів С1 - С4, спостерігається синдром утворення імунних комплексів, подібний до системної червоної вовчанки (СЧВ), який супроводжується розвитком васкулітів, нефритів і має різний ступінь прояву залежно від дефекту. У деяких випадках СЧВ супроводжується розвитком гломерулонефриту (при дефіцитах С1q, C3, факторів І і Н). При дефектах С3 додатково відзначається підвищена схильність до зворотних піогенних інфекцій, при зниженні концентраціїї С5-С8 – до інфекцій, що викликані мікроорганізмами роду Neisseria. Дефіцити пропердину, факторів В і D клінічно нагадують дефіцити С3.

Недостатність системи комплементу може бути обумовлена дефіцитом мананзв’язуючого протеїну (МЗП). У нормі цей білок у великій кількості (0,1-50 мг/мл) міститься у сироватці і забезпечує в присутності активованого комплементу опсонізацію і фагоцитування дріжджів, деяких бактерій і вірусів, які мають манозу у поверхневих структурах. При дефіциті МЗП клітини крові не здатні здійснювати фагоцитоз дріжджів і деяких інших мікроорганізмів, що проявляється у розвитку інфекційного синдрому. Генетичні дефекти гена МЗП у вигляді різних за механізмом мутацій зустрічаються у 17% людей європеоїдної раси. Ген МЗП вже клоновано, що дозволяє оримувати рекомбінантні препарати для замісної терапії даного виду дефіциту.