13.4. Організація і контроль розробки та виробництва імунобіологічних препаратів

До сироваткових препаратів, як і до вакцин, ставляться жорсткі вимоги щодо їх хімічної чистоти, відсутності побічної дії, відстрочених ускладнень тощо. Все це потребує вдосконалення існуючих технологій виготовлення та відповідної виробничої бази. Розробка нових імунобіологічних препаратів, в тому числі вакцин і сироваток, здійснюється інститутами вакцин і сироваток (ІВС), провідними інститутами епідеміології, імунології, мікробіології і вірусології. Виробництво вже розроблених і перевірених препаратів відбувається на базі ІВС і станцій переливання крові. Основними напрямками поліпшення виробництва імунобіологічних препаратів є такі:

• підвищення специфічної активності препаратів за рахунок ретельного очищення вакцинного матеріалу, імунізаторних антигенів, сироватки (від плацентарних, трансплантаційних антигенів, гонадотропних гормонів, групових антигенів крові тощо);

• повна заміна у майбутньому гетерологічних сироваткових препаратів на гомологічні;

• створення сироваткових препаратів, збагачених IgАi Ig G;

• розробка комплексних високоефективних вакцин;

• розробка нових методів отримання вакцин і імуноглобулінів з використанням сучасних біотехнологій (методів генної, клітинної і білкової інженерії);

• удосконалення методів запобігання вірусного та бактеріального забруднення препаратів і розробка способів інактивації вірусів при вірусній контамінації;

• підвищення фізико-хімічної стабільності і біологічної активності препаратів;

• створення високочутливих методів експрес-аналізу складу антигенів і імуноглобулінів у комерційних препаратах;

• удосконалення існуючих виробничих баз і створення науково-виробничих комплексів, які займалися б не тільки отриманням, а й розробкою нових препаратів тощо.

Зараз організація розробки, виробництва і контролю імунобіологічних препаратів здійснюється за прийнятими у всьому світі системами GLPіGMP.

Вперше система GMP(від англ.Good Manufacturing Practice) була рекомендована ВООЗ для міжнародної торгівлі у 1968 р., а у 1971 р. розроблено Додаток до 2-го видання Міжнародної фармакопеї, який включав урахування вимогGMPдля виробництва лікарських препаратів.GMP– це єдина система вимог до контролю якості лікарських засобів від початку переробки сировини і до виробництва готових препаратів, включаючи вимоги до технології, приміщень, обладнання і персоналу.

Виникла і система GLP(від англ.Good Laboratory Practice), яка обумовлює принципи і дії при лабораторній розробці і доклінічних випробувань ліків, біологічно активних речовин, агрохімікатів та інших продуктів, здатних впливати на здоров’я людини.GLPрегламентує дотримання правил стандартних випробувань, призначення посадових і контролюючих осіб, включає розробку стандартної методики, а також вимагає проведення випробувань препаратів:

• на мікробну контамінацію;

• пірогеність (здатність підвищувати температуру тіла);

• гостру, підгостру і хронічну токсичність;

• специфічну токсичність (канцерогенність, антигенність, лікарську залежність, пошкодження зародкових клітин, подразнення слизових оболонок, шкіри у місці введення);

• мутагенність;

• тератогенність (здатність викликати потворність плоду);

• цитотоксичність;

• безпечність для макроорганізму при введенні “invivo” (абсорбція, розподілення, швидкість виведення, метаболізм);

• вивчення фармакокинетики і фармадинаміки.

Особливо суворо правилGLP дотримуються в Англії, Франції, Німеччині, США та Японії. В США система GLP діє з 1979 р.. В Україні також вже існують фармакологічні підприємства, які працюють за системою GLP і GMP. Однією з вимог входження України в ЄЕС є дотримання правилGLP і GMP у виробництві лікарських і, зокрема, імунобіологічних препаратів, а також контроль за розповсюдженням генетично модифікованих організмів (ГМО) і продуктів, в числі яких можуть бути сучасні види вакцин та сироваток.