3.3. Сироваткові препарати для профілактики і лікування інфекційних хвороб

Окрім вакцин та анатоксинів, для запобігання та лікування інфекційних захворювань використовуються сироваткові препарати, до яких належить: нормальні та специфічні сироватки, плазма крові, гамаглобуліни, імуноглобуліни, моноклональні антитіла, сироватки проти отрути змій і павуків. У практиці системи охорони здоров’я країн СНД використовуються близько двох десятків сироваткових препаратів, які отримують від імунізованих тварин, людей-донорів, осіб, які перенесли певне інфекційне захворювання, або від людей, імунізованих відповідними вакцинами.

Сироваткові препарати створюють в організмі набутий штучний пасивний імунітет. Він є нетривалим, виникає одразу після внітришньовенного введення препарату або через 12-24 годин після місцевого введення і триває декілька тижнів.

Залежно від строків введення сироваткових препаратів виділяють два види впливу на імунну систему – серопрофілактику і серотерапію.

Серотерапія– це метод лікування інфекційних захворювань, що базується на введенні хворому імунних сироваток чи препаратів імуноглобулінів, що містять специфічні антитіла до збудника хвороби або до його токсинів. Серотерапія найбільш ефективна при захворюваннях, патогенез яких пов’язаний з виділенням збудником екзотоксинів. Це такі хвороби, як ботулізм, дифтерія, газова анаеробна інфекція (гангрена), правець та ін. Серотерапія проводиться тоді, коли в організмі хворого вже є збудник, однак своєчасне введення антитіл забезпечує нейтралізацію токсинів і припинення їх дії.

Серопрофілактика – метод профілактики інфекційних захворювань, який використовуються в епідемічно небезпечних регіонах, у групах ризику і в екстрених випадках. Раніше, коли не було ефективних вакцин проти ряду захворювань, серопрофілактика з метою масової пасивної імунізації використовувалася досить часто. Наприклад, дітям дошкільного віку за епідемічними показниками вводили препарат гамаглобуліну проти гепатиту В. І досі у розпал епідемій проводять профілактичне введення (особливо в дитячих колективах) препаратів імуноглобулінів проти грипу, кору, паротиту, скарлатини.

Серопрофілактика застосовується для запобігання правцю та сказу, при пораненнях, укусах заражених тварин і в інших екстрених випадках. Причому пасивну серопрофілактику поєднують з активною імунізацією вакцинами, а саме спочатку вводять імунну сироватку, а потім вакцину для отримання більш напруженого і стійкого імунітету.

Залежно від джерела виділення розрізняють гомологічні препарати, отримані від людей, і гетерологічні, які отримують шляхом імунізації тварин (коней, овець, корів, кіз, кролів та ін.).

Гетерологічні сироваткові препаратиотримують з крові тварин, передчасно імунізованих антигеном чи анатоксином. Залежно від типу антигену, взятого для гіперімунізації, виготовляютьантимікробнііантитоксичнісироваткиДля отримання антитоксичних сироваток проводять імунізацію тварин анатоксином, для виготовлення антибактеріальних сироваток використовують вакцинні штами бактерій. Антивірусні сироватки можна одержувати при імунізації антигенами, вилученими від заражених тварин або шляхом введення тваринам-продуцентам вірусвмісної рідини, що утворюється при вирощуванні вірусів в культурі тканин.

Продуцентами сироватки можуть бути різні тварини – коні, воли, мули, віслюки, вівці, кози та ін., але найбільш часто використовують коней віком 5 – 10 років сухої конституції. Спочатку у них формують так званий грунд-імунітет шляхом введення 5 – 10 мл правцевого анатоксину, а через 3 тижні – повторно ще 10 – 20 мл анатоксину. Після 90 діб карантину (від першого щеплення) розпочинають специфічну імунізацію тварин. Спочатку вводять мінімальну дозу антигену (5 –10 мл), а потім доводять її до 200 – 300 мл. Коли титр антитіл у крові імунізованої тварини досягне потрібного рівня, роблять кровопускання (2 – 3 рази з інтервалом у декілька днів). Подалі здійснюється відділення формених елементів крові, дефібринізація з осадженням згустків, додавання консервантів (хлороформу, фенолу або хінозолу) і ретельне очищення від баластних білків з використанням фракціонування сірчанокислим амонієм або етанолом. Очищені препарати імуноглобулінів стандартизуються і ліофільно висушуються.

Гетерологічні сироватки мають ряд суттєвих недоліків, а саме імунітет, створений ними, триває не більше 2 тижнів, антитіла швидко зникають із циркуляції, достатньо виражені алергічні властивості, що потребує проведення шкірної проби на чутливість до препарату перед його введенням в організм людини. Для цього пацієнту вводять розбавлену кінську сироватку (1 : 100) внутришньошкірно в дозі 0,1 мл у внутрішню поверхню передпліччя. Якщо діаметр утвореної папули не перевищує 0,9 см і відзначається лише обмежена гіперемія, то реакція вважається негативною і дозволяється подальше введення преапарату. У цьому випадку імунну сироватку вводять підшкірно в дозі 0,1 мл, а при відсутності реакції через 0,5 – 1 год всю решту. При позитивній шкірній пробі розмір папули досягає в діаметрі 1-3 см і спостерігається сильна гіперемія. При появі анафілактичних реакцій хворому вводять адреналін, ефедрин, новокаїн, хлорид кальцію, глюкозу, гормональні препарати і серцеві засоби.

На сьогодні найбільш часто в Україні та Росії використовують такі гетерологічні препарати:

• кінські сироватки проти ботулізму, гангрени, дифтерії, правця;

• кінські імуноглобуліни проти сказу, сибірки, кліщового та японського енцефалітів, лихоманки Ебола;

• бичачі сироватки для лікування лептоспірозу.

Гомологічні сироваткові препаратиотримують від людей-донорів (нормальний імуноглобулін), від людей, які перенесли захворювання, або від добровольців, проімунізованих завчасно певним антигеном. Гомологічні препарати не викликають сильних побічних реакцій і створюють імунітет тривалістю 4 – 5 тижнів. Недоліком гомологічних препаратів є можливість вірусної контамінації, крім того, препарати плазми можуть мати домішки гонадотропних гормонів, групових антигенів крові, плацентарних і трансплантаційних антигенів.

Найбільш поширені такі гомологічні препарати, як:

• препарати плазми – протипротейна, антистафілококова, проти синьогнійної палички;

• імунглобулін нормальний для внутришньом’язового та внутришньовенного введення;

• імуноглобуліни проти ботулізму, правця, стафілококової інфекції, кліщового енцефаліту, гепатиту В, грипу.

Нормальний імуноглобулін людини – препарат найменш специфічний серед всіх гомологічних препаратів. Його готують із суміші зразків крові неімунізованих людей-донорів, однак він містить антитіла до збудників найбільш порирених “банальних” інфекцій і може забезпечити захист хворого з гіпоглобулінемією протягом місяця при введенні одноразової дози 100-400 мг IgG.

Нещодавна створено нові гомологічні препарати “КІП” і “Цитотект”. КІП – комплексний імуноглобуліновий препарат для перорального введення (Росія), містить імунологічно активні фракції IgG,IgA,IgMпроти ентеробактерій (сальмонел, шигел, ешерихій та ін.). Цитотект – препарат імуноглобулінів з високим титром антитіл проти цитомегаловірусу.

У медичній практиці у боротьбі з кишковими і умовно-патогенними бактеріями використовують також імуноглобуліни, отримані з молока. Це лактоглобуліни двох видів: 1) проти умовно-патогенних бактерій і сальмонел; 2) проти протея і кишкової палички.

Серед сироваткових препаратів є і такі, які використовують для профілактики і лікування неінфекційних захворювань: гетерологічні препарати (імуноглобулін антилімфоцитарний, сироватки проти отрути змій та каракуртів) та гомологічні (протиалергічний імуноглобулін та гістосероглобулін).

Моноклональні антитіла отримують за допомогою гібридомної технології, розробленої Келером і Мільштейном. Гібридома – це гібридна клітина, що утворюється в результаті злиття протопластів ракової мієломної клітини і В-лімфоциту, взятого від попередньо імунізованої тварини (можливо, і людини). При розмноженні гібридома формує клон клітин, що синтезують антитіла одного класу з однаковою антигенною специфічністю. Поки що через високу вартість моноклональні антитіла використовуються переважно в медичній практиці для ідентифікації ВІЛ та інших інфекцій, а також в діагностиці спадкових, аутоімунних та інших захворювань. Але з удосконаленням технології і зниженням вартості моноклональних антитіл можуть бути створені суперефективні і високоочищені комплексні препарати, що будуть містити антитіла проти найбільш важливих протективних антигенів мікроорганізмів. Крім того, моноклональні антитіла вже з успіхом використовуються для очищення антигенів шляхом афінної хроматографії.