Прикінцеві положення

1. Реалізація Концепції покладається урядовий орган з мовної політики, статус якого визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Урядовий орган з мовної політики перебирає на себе відповідальність за забезпечення виконання Постанови Верховної Ради України від 22 травня 2003 року № 886-ІУ "Про рекомендації парламентських слухань "Про функціонування української мови в Україні"; Державної програми розвитку та функціонування української мови на 2004-2010 роки; Міжгалузевої науково-технічної програми "Інформація. Мова. Інтелект", Програми "Словники України" (як в традиційній формі, так і в електронному варіанті, в т.ч. в онлайновому).

3. Урядовий орган з мовної політики у взаємодії з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями у тримісячний термін розробляє комплексну програму вдосконалення нормативної бази державної мовної політики і започаткує підготовку проектів нових перспективних державних програм, спрямованих на підтримку і розвиток української мови і мов національних меншин.

Розробка програм державної мовної політики має супроводжуватися визначенням джерел їхнього фінансування із коштів Державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також інших джерел, не заборонених законодавством України.

3. Залежно від змін у мовній ситуації в Україні зазначений урядовий орган з мовної політики вносить відповідні пропозиції щодо змін і доповнень до цієї Концепції.

Очікуваний результат

Усталення демократії та євроінтеграційні прагнення України потребують вирішення мовних питань та впровадження толерантних, правових методик розв'язання мовних конфліктів. Активізація роботи у цій галузі є необхідною умовою консолідації сучасного українського суспільства, оскільки чимало аспектів використання мови все ще не регламентовані правом. Зокрема, йдеться про відсутність необхідної наукової та законодавчої бази ряду аспектів використання мови як чинника впливу на суспільні процеси, внаслідок чого не мають кваліфікації кримінальних діянь такі як, наприклад, маніпулювання мовною свідомістю, сугестивні технології реклами, піару, передвиборчих кампаній, громадських акцій тощо. З іншого боку застосування ряду законів ускладнюється саме через відсутність лінгвістичної регламентації та коректної інтерпретації відповідних мовних ситуацій і феноменів.

Планомірне здійснення завдань мовного будівництва, відповідно до цієї Концепції має забезпечити вільний і безконфліктний розвиток усіх наявних на теренах України національних мов, створити необхідні умови для утвердження державності української мови, набуття нею рис престижності, перспективності і авторитетності, а також для розвитку мовної самобутності національних меншин, їх відродження, захисту і використання їх мов згідно з статусом та виконуваними функціями, створення оптимального мовного простору в країні.

13