- •Iндо-Iранськi наради…..В Пiвнiчному Причорномор’ї та Криму с. Античнi- мiста держави.
- •3 Походження слов’ян. Слов’яни у Схiднiй Европi.
- •4.Германські,фіно-угорські та тюркські етноси у Північному Причорномор*ї та Криму в II-IX ст. Чи велике переселення народів і землі україни
- •5 Аварськi каганати
- •6 Скандинавiя у Східній Европы та их роль у Давній Руci
- •9 «Аскольдове» хрещеня Русi
- •10 Зовнішньополітичні зв'язки русі
- •11 Культура Давньої Русі.
- •12.Русь у середині XI-першій чверті XIII ст. Формування нових державних центрів.
- •13 Галицько-Волинське князівство: Походження культура полiтика.
- •14 Державна криза Давньоi Русi
- •15 Процес входження до складу Польщi
- •16.Польсько-литовські унії XIV-XVI ст. Та їх роль в історії України. Литовські статути та їх роль.
- •17 Походження укр. Козацива
- •18 Польсько-украiнськi вiйни 16-17 столiття
- •19 Культурно нацiональне вiдродження. Братський рух
- •20 Украiнська нацiональна революцiя середини 17 столiття
- •21 Гетьманування Iвана Виговського Концепцiя " Великого князiвства Руського" у складi Речi Посполити
- •22 Феномен Руiни в iсторii Украiни
- •23 Украiнська культура доби Барокко
- •24 Полiтика Росii стосовно Украiни на межi 17-18 столiття
- •26 Росiйський порядок у Гетьманщинi перша половина 18 столiття. Гетьман Кирило Розумовський
- •27 Реформе на Лiвобережнiй Украiнi в другiй половинi 18 столiття
- •29 Масонський та декабриський рух на украiнських землях. Романтичний перiод нацiонального вiдродження
- •30. Кирило-Мефодіївське братство: склад, ідеологія, програмні документи. Феномен українського месіанства.
- •31.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії. Риси політичного та культурного відродження у 30-40х рр. Хiх ст. «Руська Трійця»
- •33. Українська культура першої половини хіх ст. – початку хх ст.
- •34. Скасування кріпацтва та буржуазні реформи російського уряду 60 – 70х рр. Хіх ст. Соціально-економічний розвиток України у пореформений період.
- •35. Суспільні течії та рухи в Україні в другій половині хіх ст. Народницький, соціал-демократичний, ліберальний та національний напрямки.
- •36. Національний рух початку хх ст. Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр. Та третьочервневої монархії 1907-1914 рр.
- •38. Українські землі в роки першої світової війни
- •39. Автономістичний та самостійницький етапи доби Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)
- •40. Проголошення Української Народної Республіки. Війна радянської Росії проти унр. Гетьманат Павла Скоропадського. Директорія унр.
- •41. Громадська війна в Україні. Політика продрозверсток радянської влади. Національно-визвольні рухи. Махновщина.
- •43. Встановлення радянської влади в Україні. Нова економічна політика. Україна у складі срср (1922-1939 рр.):українізація, колективізація, індустріалізація
- •44.Україна Другій Світовій Війні. Радянський та національний партизанський та підпільний рухи. Військові операції на українських теренах.
- •45. Післявоєнна відбудова народного господарства, соціально-економічний та культурний розвиток України у другій половині 40 – першій половині 60рр. Хх ст. «Хрущовська» відлига
- •46. Україна у другій половині 60 – на початку 80-х рр. Хх ст. Спроби економічних реформ та формування застійних явищ. Дисидентський рух.
- •47. Україна у період «перебудови» (друга половина 80 – початок 90-х рр. Хх ст.). Особливості процесу національного відродження.
- •48. Україна на початку 90-х рр. Хх ст. Здобуття державної незалежності. Досягнення та проблеми
- •49. Соціально-економічний та політичний розвиток України на сучасному етапі.
- •50.Українська культура на сучасному етапі (друга половина 90-х рр. – початок ххі ст. )
3 Походження слов’ян. Слов’яни у Схiднiй Европi.
Протопочатки слов'ян датуються першою половиною І тис. до н.е., а перші пам’ятки безсумнівно слов’янської матеріальної культури утверджуються на великій території між річками Дніпром і Одрою лише впродовж V-VІ ст. н.е. Тоді ж, у VІ ст., про слов’ян починають згадувати і писемні твори: Фрагментарні свідчення давніх авторів, накладаючись на сітку археологічних пам’яток, дозволяють простежити у тогочасній Центрально-Східній Європі існування чотирьох слов’янських історико-культурних областей: дзєдзіцької* – на території Центральної і Південної Польщі; празької – у смузі від Середнього Подніпров’я до межиріччя Ельби й Заале на заході; пеньківської – від р.Сіверського Дінця до Нижнього Подунав’я з північною пограничною межею в Середньому Подніпров’ї і Середньому Подністров’ї, а південною – в районі Дніпрових порогів; колочинської – на лівому боці Верхнього Дніпра та в Подесенні.
інтеграції протослов’янських племен (наприклад, Геродотових скіфів-орачів) з сарматськими групами лісостепу та різноетнічним населенням лісової смуги, зокрема – балтами й германцями. Така строкатість обумовила існування в зарубинецькій спільноті відмінних локальних варіантів, об’єднаних, проте, рисами типологічної спорідненості в топографії поселень, житловому будівництві, характерній конфігурації керамічного посуду, наборах прикрас тощо.
Кардинальні зміни в цю культурну специфіку принесла наступна за зарубинецькою черняхівська доба (кінець ІІ – середина V ст. н.е.) – одне з найцікавіших явищ в дописемній історії на землях України. Нині відомо близько 5 тис. черняхівських старожитностей, переважно поселень, а їхня географія ототожнюється із значною частиною сучасної території України.Просторове тяжіння черняхівської культури було орієнтоване на південний захід, а інша частина цього ж культурного ареалу простягалася на територію Молдови і Румунії *. В етнічній інтерпретації черняхівської спільноти існують кардинальні розбіжності, однак нині переважає думка про її поліетнічність, якою об’єднувалися гето-даки Дністро-Дунайського межиріччя, сармати Причорномор’я і ранні слов’яни лісостепових регіонів України. Вірогідно, один з провідних компонентів багатомовної черняхівської спільноти складали готи. Просуваючись зі Скандинавії через Північно-Східну Польщу і Україну в Приазов’я, вони з кінця ІІ до кінця ІV ст. н.е. суцільним масивом замешкували нинішню Волинь та частину Східного Поділля, лишивши тут чимало пам’яток так званої вельбарської культури. На думку частини вчених, своєрідну “єдність” черняхівської культури якраз і належить пов’язати з фактом існування так званої держави Германаріха – об’єднання міжплемінних союзів під егідою готів, що в пік своєї могутності – у ІV ст. – розтягалося від Приазов’я і Подніпров’я до Дунаю й Вісли, захоплюючи Крим.Незважаючи на значний ареал поширення, черняхівські старожитності мають яскраві схожі риси, пов’язані з технологічним прогресом ремісничого виробництва. Зокрема, саме в цей час на території України уперше фіксується використання гончарного круга та залізних лемешів, склоробне виробництво, всебічно розвинута металургія та різноманітні залізоробні ремесла. Технологічні здобутки цієї культури дозволяють дослідникам оцінювати її як своєрідну місцеву цивілізацію типу кельтської на європейському Заході. Збігаючись з добою активних римських впливів на околицях Середземномор’я, черняхівська культура сформувалася у відсвітах так званої "провінційно-римської цивілізації", перетворивши черняхівський ареал (як і кельтський) на контактну зону між романським світом та його варварським оточенням.