- •Iндо-Iранськi наради…..В Пiвнiчному Причорномор’ї та Криму с. Античнi- мiста держави.
- •3 Походження слов’ян. Слов’яни у Схiднiй Европi.
- •4.Германські,фіно-угорські та тюркські етноси у Північному Причорномор*ї та Криму в II-IX ст. Чи велике переселення народів і землі україни
- •5 Аварськi каганати
- •6 Скандинавiя у Східній Европы та их роль у Давній Руci
- •9 «Аскольдове» хрещеня Русi
- •10 Зовнішньополітичні зв'язки русі
- •11 Культура Давньої Русі.
- •12.Русь у середині XI-першій чверті XIII ст. Формування нових державних центрів.
- •13 Галицько-Волинське князівство: Походження культура полiтика.
- •14 Державна криза Давньоi Русi
- •15 Процес входження до складу Польщi
- •16.Польсько-литовські унії XIV-XVI ст. Та їх роль в історії України. Литовські статути та їх роль.
- •17 Походження укр. Козацива
- •18 Польсько-украiнськi вiйни 16-17 столiття
- •19 Культурно нацiональне вiдродження. Братський рух
- •20 Украiнська нацiональна революцiя середини 17 столiття
- •21 Гетьманування Iвана Виговського Концепцiя " Великого князiвства Руського" у складi Речi Посполити
- •22 Феномен Руiни в iсторii Украiни
- •23 Украiнська культура доби Барокко
- •24 Полiтика Росii стосовно Украiни на межi 17-18 столiття
- •26 Росiйський порядок у Гетьманщинi перша половина 18 столiття. Гетьман Кирило Розумовський
- •27 Реформе на Лiвобережнiй Украiнi в другiй половинi 18 столiття
- •29 Масонський та декабриський рух на украiнських землях. Романтичний перiод нацiонального вiдродження
- •30. Кирило-Мефодіївське братство: склад, ідеологія, програмні документи. Феномен українського месіанства.
- •31.Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії. Риси політичного та культурного відродження у 30-40х рр. Хiх ст. «Руська Трійця»
- •33. Українська культура першої половини хіх ст. – початку хх ст.
- •34. Скасування кріпацтва та буржуазні реформи російського уряду 60 – 70х рр. Хіх ст. Соціально-економічний розвиток України у пореформений період.
- •35. Суспільні течії та рухи в Україні в другій половині хіх ст. Народницький, соціал-демократичний, ліберальний та національний напрямки.
- •36. Національний рух початку хх ст. Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр. Та третьочервневої монархії 1907-1914 рр.
- •38. Українські землі в роки першої світової війни
- •39. Автономістичний та самостійницький етапи доби Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)
- •40. Проголошення Української Народної Республіки. Війна радянської Росії проти унр. Гетьманат Павла Скоропадського. Директорія унр.
- •41. Громадська війна в Україні. Політика продрозверсток радянської влади. Національно-визвольні рухи. Махновщина.
- •43. Встановлення радянської влади в Україні. Нова економічна політика. Україна у складі срср (1922-1939 рр.):українізація, колективізація, індустріалізація
- •44.Україна Другій Світовій Війні. Радянський та національний партизанський та підпільний рухи. Військові операції на українських теренах.
- •45. Післявоєнна відбудова народного господарства, соціально-економічний та культурний розвиток України у другій половині 40 – першій половині 60рр. Хх ст. «Хрущовська» відлига
- •46. Україна у другій половині 60 – на початку 80-х рр. Хх ст. Спроби економічних реформ та формування застійних явищ. Дисидентський рух.
- •47. Україна у період «перебудови» (друга половина 80 – початок 90-х рр. Хх ст.). Особливості процесу національного відродження.
- •48. Україна на початку 90-х рр. Хх ст. Здобуття державної незалежності. Досягнення та проблеми
- •49. Соціально-економічний та політичний розвиток України на сучасному етапі.
- •50.Українська культура на сучасному етапі (друга половина 90-х рр. – початок ххі ст. )
21 Гетьманування Iвана Виговського Концепцiя " Великого князiвства Руського" у складi Речi Посполити
21. Ще за життя Б, Хмельницького Старшинська рада ухвалила його наступником сина Юрія, визнавши таким чином спадковість гетьманату. Але після поховання Б. Хмельницького старшинські угруповання відійшли від принципу спадковості гетьманства і розгорнули боротьбу за владу. Найбільш успішно у цьому напрямку діяв генеральний писар Іван Виговський. Спочатку (у вересні 1657 р.) Старшинська рада до повноліття Ю. Хмельницького обрала гетьманом І. Виговського, а згодом (у жовтні 1657 р.) його затвердили повноправним гетьманом. Ліквідація спадкоємного гетьманату негативно позначилася на долі Національно-визвольної війни: старшинським угрупованням було відкрито шлях до боротьби за гетьманську булаву, що, врешті-решт, призвело до громадянської війни і занепаду держави. У цьому виявилася політична незрілість української еліти. Серед неї, на жаль, не знайшлося лідера, гідного Б. Хмельницького.
І. Виговський, досвідчений і не позбавлений таланту державний діяч, припустився ряду серйозних політичних прорахунків, що спричинило різке загострення соціально-політичної боротьби в Україні. По-перше, обрання його гетьманом відбулося спочатку не на Генеральній козацькій раді, а на Старшинській, що викликало невдоволення простого козацтва. По-друге, шляхтич за походженням, гетьман взяв курс на підтримку інтересів старшини і шляхти, нехтуючи інтересами козаків, селян і міщан. Відбувся вибух широкого опозиційного руху, який очолили полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман запорожців Яків Барабаш. По-третє, помилковими і згубними для держави були спроби І. Виговського схилити Москву до боротьби з непокірними. До такого ж кроку вдалося і керівництво опозиції. Створювалися умови для втручання Москви у внутрішні справи України. При цьому російський уряд провокував загострення боротьби між сторонами, посилюючи свій вплив в Україні. Урешті російський уряд, стурбований самостійною зовнішньою політикою І. Виговського і можливим його відходом від союзу з Московією, почав підтримувати М. Пушкаря. По-четверте, для боротьби з опозицією І. Виговський скористався допомогою Кримського ханства. У травні-червні 1658 р. гетьманське і татарське військо здійснило похід на Полтавщину, де знаходився центр опозиційного руху. У бою під Полтавою опозиція зазнала поразки, М. Пушкар був убитий. Похід І. Виговського на Лівобережну Україну мав характер каральної експедиції, унаслідок якої загинуло майже 50 тис. козаків. Уперше татари залучалися не для захисту від зовнішньої небезпеки, а для боротьби зі старшинською опозицією і повсталим народом. Союз із кримським ханом викликав обурення серед населення, відштовхнув від гетьмана багатьох із його оточення.
У протистоянні з Росією І. Виговський взяв курс на зближення з Річчю Посполитою і повернувся до ідеї входження козацької України до складу королівства. У вересні 1658 р. між сторонами було укладено Гадяцький договір.
Основні положення
• Україна в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств під назвою «Руське князівство» разом з Польським королівством і Великим князівством Литовським входила до «єдиної і неподільної Речі Посполитої» на правах формально рівноправного суб'єкта. Руське князівство мав очолювати гетьман, який водночас був київським воєводою і першим сенатором.
• Влада гетьмана була довічною, а після його смерті стани українського суспільства обирали чотирьох претендентів, з-поміж яких король призначав нового гетьмана.
• За польським зразком утворювалися місцеві органи влади, відновлювалися суд і судочинство, адміністративно-територіальний устрій, що існували до 1648 р.
• Руське князівство не мало право на окремі відносини з іншими державами.
• Сенаторські посади мали обіймати особи православного віросповідання.
• Дозволялося відкрити окремий монетний двір для карбування грошей із зображенням спільного короля.
• Кількість збройних сил мала становити 60 тис. козаків і 10 тис. найманців.
• Відновлювалося велике землеволодіння, кріпацтво, усі повинності й податки селян і міщан, які існували до 1648 р.
• Козацтву забезпечувалися давні права і привілеї